Запитання і завдання для самоперевірки

1. Які основні традиційні способи оброблення інформації застосовуються в

економічному аналізі?

2. Розкрийте суть прийому порівняння.

3. Яких умов порівнянності показників необхідно дотримуватись, користуючись прийомом порівняння?

4. Що являють собою середні і відносні величини? Назвіть їх види та особливості використання в економічному аналізі.

5. Значення і роль графічного способу дослідження в економічному аналізі. Які види діаграм та графіків найчастіше застосовуються в економічному аналізі?

6. Які види групувань використовуються в економічному аналізі? Яка методика побудови аналітичного групування?

7. У чому полягає суть балансового способу та сфера його застосування в економічному аналізі?

8. Що являє собою елімінування? Які прийоми належать до прийомів елімінування?

9. У чому полягає суть та значення способу ланцюгових підстановок? Алгоритми розрахунку цим способом впливу факторів у різних типах моделей.

10. Розкрийте суть і значення способу абсолютних різниць. Яка техніка використання даного способу?

11. У чому полягає суть та значення способу відносних різниць? Яка техніка застосування цього способу?

12. Розкрийте суть індексного способу. Яка техніка використання даного способу?

13. У чому полягає суть інтегрального способу? Для аналізу яких факторних моделей його застосовують? Техніка використання цього способу.

14. Суть способу пропорційного ділення. Для аналізу яких факторних моделей ним користуються? Техніка його застосування.

15. Суть способу часткової участі. Для аналізу яких факторних моделей його використовують? Техніка його застосування.

ЛІТЕРАТУРА: [1, с.119-149], [2, с.34-37, 57-99], [3, с.26-35], [4, с.55-63], [5, с.21-37, 81-86], [6, с.43-72,88-113].

Тема 5. Моделювання господарсько-фінансової діяльності підприємства та застосування економіко-математичних методів

План лекції

1. . Детерміноване моделювання та перетворення факторних систем.

5.2. Стохастичне моделювання і методи стохастичного аналізу.

1. Детерміноване моделювання та перетворення факторних систем

У факторному аналізі розрізняють моделі детерміновані (функціональні) і стохастичні (кореляційні). За допомогою детермінованих факторних моделей досліджується функціональний зв'язок між результативним показником (функцією) та факторами (аргументами).

У детермінованому аналізі виділяють наступні типи факторних моделей, що зустрічаються найчастіше.

1. Адитивні моделі

Y = ∑ xi = x1 ₊ x2 + x3 +…+x_n.

Вони використовуються в тих випадках, коли результативний показник являє собою алгебраїчну суму декількох факторних показників.

2. Мультиплікативні моделі

Y = x1 * x2 * x3 *…*x_n.

Цей тип моделей застосовується тоді, коли результативний показник являє собою добуток декількох факторів.

3. Кратні моделі

Y = x1 / x2.

Вони використовуються тоді, коли результативний показник одержують діленням одного факторного показника на величину іншого.

4. Змішані моделі – це сполучення в різних комбінаціях попередніх моделей:

Y = (a +b) / c; Y = a / (b +c); Y = (a* b) / c; Y = (a + b) * c і т.д.

Моделювання мультиплікативних факторних систем здійснюється шляхом послідовного розподілення факторів вихідної системи на чинники-співмножники. Наприклад, при дослідженні процесу формування обсягу виробництва продукції можна застосовувати такі детерміновані моделі:

ВП = Ч * ППріч; ВП = Ч * Д * ППдн; ВП = Ч * Д * Тр * ППріч_.

При побудові мультиплікативної моделі варто дотримуватися певних правил :

• побудова моделі починається з кількісного фактора (найчастіше);

• у знаменнику наступного фактора маэ знаходитися чисельник попереднього (або навпаки);

• кожен співмножник повинен мати економічний зміст;

• у чисельнику останнього співмножника знаходиться результативний фактор.

Наприклад: ВП = Ч _роб * (люд.-дн. / Чроб ) * (ВП / люд.-дн.).

Моделювання адитивних факторних систем здійснюється також за рахунок розподілення одного з факторних показників на його складові елементи. Наприклад, ТП = ВП – ВП (власні потреби). Власні потреби включають сталеве литво і заготовки, тобто вихідну модель можна записати так:

ТП = ВП – (Л + З).

Існують наступні способи перетворення кратних моделей:

1. Метод подовження – передбачає подовження чисельника вихідної моделі шляхом заміни одного або декількох факторів на суму однорідних показників. Наприклад, собівартість одиниці продукції можна подати у вигляді функції двох факторів – суми витрат і обсягу випуску продукції:

С = Вит / ВП.

Якщо З = МЗ + ОПр + А + НВ, то

С = (МЗ / ВП) + (ОПр / ВП) + (А / ВП) + (НВ / ВП) = ММ + ТМ + ФМ + Рнв (рівень накладних витрат).

2. Спосіб формального розкладання – передбачає подовження знаменника вихідної факторної моделі шляхом заміни одного або декількох факторів на суму чи добуток однорідних показників. Наприклад, рентабельність виробництва дорівнює Р = П / В.

Цю модель можна перетворити в таку: Р = П / (МЗ + ОПр + А + НВ).

3. Метод розширення – передбачає розширення вихідної факторної моделі за рахунок множення чисельника і знаменника дробу на один або декілька нових показників. Наприклад, річна продуктивність праці дорівнює

ППріч = ВП / Ч.

Якщо ввести такий показник, як кількість відпрацьованих днів усіма працівниками, то одержимо наступну модель:

ППріч = (ВП * Д) / (Ч * Д) = (ВП / Д) * (Д / Ч) = ППдн Д1 _роб.

4. Спосіб скорочення – являє собою створення нової факторної моделі шляхом ділення чисельника та знаменника дробу на той самий показник. Наприклад, рентабельність капіталу підприємства дорівнює РК = П / К.

Якщо чисельник і знаменник розділити на обсяг реалізованої продукції, то одержимо нову кратну модель

РК = (П / РП) / (К / РП) = Рреал_.прод. / КМ (капіталомісткість продукції).