Сутність та завдання банківського нагляду.

Важливо окремо зупинитися на питанні про сутність та вживання термінів "регулювання банківської діяльності" і "нагляд і контроль за банківською діяльністю". Банківське регулювання - це система заходів, за допомогою яких держава через Національний банк або інший наглядовий орган забезпечує стабільне й безпечне функціонування банківської системи, запобігає дестабілізуючим тенденціям у банківському секторі. Тобто банківське регулювання - це розроблена уповноваженими установами система конкретних правил та норм, які відповідно до законодавства визначають структуру і способи здійснення банківської діяльності (формування рамок поведінки банків).

Поняття "нагляд і контроль за діяльністю банків" передбачає безперервний нагляд за здійсненням банками своєї діяльності відповідно до законодавства та інструкцій (відстеження того, щоб банки не виходили за встановлені для них рамки).

Саме нагляд безпосередньо спрямований на функціо­нування банків, і саме органи нагляду здійснюють загальний контроль за їх діяльністю. У широкому розумінні банківський нагляд можна визначити як регулятивну систему економічних і правових заходів, які здійснюються органами державної влади (або їх уповноваженими представниками) для забез­печення стабільності, безпеки та ефективності банківського сектора шляхом розумного, виваженого обмеження ризиків у банківській діяльності, а також створення резервів, достатніх для компенсації вкладникам можливих втрат.

На думку інших учених, банківський нагляд - це вияв­лення правопорушень та запобігання їм, з'ясування того, наскільки діяльність підконтрольних об'єктів відповідає встановленим правилам.

Проте банківський нагляд на сучасному етапі - це моні­торинг усіх видів ризиків, притаманних банківській діяльності, з метою зведення до мінімуму насамперед системного ризику, тобто запобігання ланцюговій реакції, за якої крах одного або кількох банків може спричинити кризу всієї банківської системи.

Органи банківського нагляду повинні забезпечити на­лежний і надійний контроль діяльності банків, аби вона не виходила за межі правового поля, тобто була врегульована законодавчо й нормативними актами НБУ. Звідси головне завдання органів банківського нагляду - забезпечення належного контролю за діяльністю банків, який би унемож­ливлював їх функціонування поза правовим полем. Неза­безпечення на відповідному рівні такої функції нагляду (або допущення діяльності банку поза правовим полем), як правило, супроводжується банкрутством банку і втратою ним як власних, так і залучених коштів.

У широкому розумінні слова банківський нагляд є системою, якою користується уряд з метою гарантування стабільності фінансового сектора національної економіки, його безпеки і здоров'я.

Банківській нагляд - це засіб, який може прискорити розвиток банків, сприяти їх активності або, навпаки, змушу­вати їх діяти у протилежному напрямку.

Таким чином, банківський нагляд повинен забезпечити методичну основу моніторингу системного ризику у банків­ському секторі економіки через систему законодавчого та нормативно-правового регулювання, реєстрації й ліцен­зування, дотримання банками встановлених нормативів, розумного ведення ними власних справ, а також проведення інспектування банків та їхніх установ, вжиття заходів щодо організаційного зміцнення та фінансового оздоровлення цих установ.

Головними цілями банківського нагляду є:

• захист акціонерів і вкладників кожного конкретного банку від нефахового управління та зловживань;

• підтримка стабільності на фінансовому ринку шляхом попередження "системного ризику" ("системний ризик" полягає в тому, що банкрутство одного банку може призвести до банкрутств кількох банків, у результаті чого втрачається довіра до банківської системи в цілому).

Головними завданнями банківського нагляду є контроль за дотриманням ліквідності, платоспроможності банківської системи, забезпечення безпеки всіх кредиторів і вкладників банку. Зміст нагляду визначається повноваженнями, встанов­леними Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Головною метою банківського нагляду є:

• в глобальному розумінні - зміцнення довіри до бан­ківської системи з боку суспільства, підвищення надійності та стабільності банківської системи. Банківський нагляд приділяє увагу стану всієї системи банків, хоча запобігання краху окремого банку або виникнення у ньому критичної ситуації є найкращим заходом для зберігання здоров'я банківської системи в цілому;

• в локальному розумінні - забезпечення фінансової на­дійності комерційних банків та захисту інтересів їх клієнтів і вкладників. Головна причина необхідності захисту вкладників полягає в тому, що вони не володіють інформацією для визначення розмірів ризиків у діяльності їх банків;

• в потенційному - підвищення конкуренції у банків­ському секторі економіки і, як наслідок, запобігання зосе­редженню економічної потужності в одних руках, тобто банківський нагляд покликаний сприяти зміцненню ефек­тивної і конкурентної банківської системи, яка повинна чітко реагувати на потреби суспільства в якісних фінансових послугах, що надаються за розумною ціною. Існує певний компроміс між рівнем захисту, який надається банківським наглядом, і витратами на фінансове посередництво. Чим нижче ризиковий поріг банків і всієї фінансової системи, тим більше агресивним і витратним буде банківський нагляд, що зрештою негативно вплине на інновації та розподіл ресурсів;

• підвищення ефективності банківської справи та раціональний розподіл кредитів в економіці, тобто банків­ський нагляд не може і не повинен надавати гарантію того, що банки не збанкрутують. У ринковій економіці банкрутство є частиною процесу ризикових операцій. Однак питання про те, яким чином вирішується проблема банкрутства і як розподіляються збитки, - це значною мірою питання по­літичного характеру, прямо пов'язане з процесом прийняття рішень відносно того, чи варто (а якщо так, то в якому обсязі) використати державні кошти для підтримки банківської системи. Питання такого роду не можна завжди залишати цілком на розсуд наглядових органів, однак банківський нагляд повинен мати в своєму розпорядженні адекватні заходи щодо вирішення тих труднощів, які мають проблемні банки;

• забезпечення ринкової дисципліни шляхом заохо­чення ефективного корпоративного управління банками (за допомогою відповідних структур і визначення основних обов'язків ради директорів і керівництва банку), сприяння транспарентності ринкової діяльності і відстеженню операцій ринку.