Тема 2. Необхідність, сутність та основні завдання банківського нагляду План.

1. Необхідність здійснення банківського нагляду

2.Базові принципи ефективного банківського нагляду

3.Сутність та завдання банківського нагляду

Необхідність здійснення банківського нагляду

Діяльність банківських установ потребує законодавчого регулювання, оскільки вони виробляють особливі товари і послуги (грошові кредити, кошти забезпечення ліквідності), які необхідні для нормального функціонування економіки. Крім того, банки діють у таких умовах, де асиметричність інформаційного поля є, скоріше, правилом, ніж винятком. Більшість приватних позичальників і підприємств бізнесу виявляють готовність надати інформацію про свою діяльність банкам, якщо це необхідно для отримання кредитів чи послуг. Проте ці особи і фірми зовсім не зацікавлені в тому, щоб про їх фінансові операції стало відомо всьому світу. Тому банки найчастіше володіють виключно конфіденційною інфор­мацією про стан справ клієнтів. Будучи зобов'язаними не розголошувати цю інформацію, вони створюють серйозні проблеми для своїх вкладників та інвесторів, які зазвичай не мають уяви про те, наскільки ризикованими є позички та інші операції даної установи. На жаль, стан невизначеності, який породжується недостатністю достовірної інформації, нерідко приводив у минулому до масових вилучень коштів із комер­ційних банків, що спричиняли низку банкрутств.

Банкрутство окремих регіональних банків може призвести до тимчасового скорочення грошової маси, порушення позичкових угод і зменшення джерел отримання кредитів. Таким чином, у підприємств даної території можуть виник­нути серйозні труднощі, які впливають на благополуччя всього населення території, якщо інші установи не зуміють своєчасно наповнити кредитно-грошовий вакуум, що виник у результаті банкрутств банків.

Що стосується економіки в цілому, то при виникненні банківської паніки відбувається різке скорочення банківських резервів і пропозиції грошей (за винятком випадків, коли центральний банк своїми енергійними діями відновлює довіру до банківської системи держави). Оскільки банківські паніки виникають внаслідок банкрутства банків, то суспільство зацікавлене в забезпеченні стійкості банківської системи в цілому. Така суспільна потреба в попередженні масових банкрутств важливіша, ніж намагання акціонерів банків отримувати надприбутки в результаті ризикованої діяльності.

Оскільки соціальні витрати банкрутств депозитних установ, здатних викликати фінансову паніку, порушення ділових зв'язків і економічний спад, перевищують приватні збитки акціонерів збанкрутілого банку, то держава повинна суворо регулювати всі аспекти банківської діяльності. Крім того, оскільки національне законодавство дозволяє фінан­совим інститутам отримувати значні прибутки, то деякі політичні діячі нерідко примушують ці установи передавати частину зароблених коштів на вирішення тих соціальних проблем, в яких вони особисто зацікавлені:

• інвестувати кошти в державні цінні папери;

• надавати позички тим позичальникам, яких в інших умовах вважали б недостатньо надійними;

• надавати позички по ставках нижчих, ніж звичайні ставки по позичках даного типу.

Банки слідують встановленим нормам до тих пір, поки вони приносять їм користь, - за рахунок високої довіри суспільства в їх надійності і готовності населення приймати їх зобов'язання, навіть якщо вони приносять низький дохід. Поки суспільство відчуває довіру до банків, вони можуть отримувати кошти під низький відсоток і отримувати високий прибуток від їх використання.

Проте банки намагаються обійти встановлені для них обмеження, якщо за рахунок цього вони можуть збільшити свої доходи. Тому, як свідчить світова практика, у відповідності із "діалектикою регулювання", коли відповідальні органи створюють нові правила - наприклад, заборона платити відсотки по депозитах до запитання у відповідності за Законом Гласна-Стігала 1933 р. (США), - банки знаходять спосіб ухилитися від його виконання - наприклад, за допомогою створення рахунків автоматичного переводу коштів. Після цього наглядові органи вводять нові правила, а банки знову шукають "законні" способи їх недотримання.

Проте у більшості випадків банки слідують установкам наглядових органів, оскільки зможуть отримати більш високі прибутки в тому випадку, коли збережуть довіру до себе з боку населення чи зможуть в явній чи неявній формі отримати підтримку від уряду.

Таким чином, основною причиною регулювання та нагляду за діяльністю банків є впевненість уряду в тому, що крах будь-якої банківської установи, який має фінансові та економічні наслідки, наносить шкоду не лише його власникам, але й суспільству в цілому.

Сучасний стан розвитку економіки в державі потребує постійної уваги до банківської системи, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для її стабільного та ефективного функціонування. Саме цій меті підпоряд­ковано Указ Президента України від 14.07.2000 р. № 891/2000 "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень". У ньому визначено головні напрями стратегії і тактики розвитку банківської системи країни: удосконалення правового регулю­вання банківської діяльності, забезпечення стабільності гривні, виконання банками своєї основної функції - креди­тування суб'єктів господарювання та громадян, зростання довіри населення до вітчизняних банків.

Нестабільність банківської системи приводить до краху банків, підриву довіри громадськості до них, до таких макроекономічних наслідків, як занепад готівкового обігу, звуження сфери безготівкових розрахунків, величезних зобов'язань уряду тощо.

Саме тому в усьому світі банки більше підлягають держав­ному нагляду і незалежному контролю, ніж підприємства інших видів діяльності