4. Блоки та сезамоподібні кістки

Блоки утворюються там, де потрібні зміни напряму дії м’яза, вони вкриті гіаліновим хрящем. Наприклад: блок для надколінка на стегновій кістці.

Найбільша сезамоподібна кістка – надколінок – вправлена в сухожилок чотириголового м’яза стегна і ковзає по гребеням блока на стегновій кістці. Більш дрібні сезамоподібні кісточки розміщені на каудальній поверхні путового і копитового (ратичного) суглобів, з боку якого вкриті гіаліновим хрящем.

II. Функціональна анатомія м’язів осьового скелета

Для зручності вивчення скелетну мускулатуру поділяють на:

- м’язи голови;

- м’язи тулуба та хвоста;

- м’язи кінцівок.

М’язи голови, тулуба і хвоста складають м’язи осьового скелета.

М’ЯЗИ ГОЛОВИ:

- мімічні (лицьові) – це пластинчасті м’язи, які одним кінцем починаються на кістках лицьового відділу черепа, а іншим – закінчуються навколо отворів голови; вони діють на шкірні складки, забезпечують міміку (рух губ, підборіддя, щік, повік, вушної раковини, крил носа). Функціонально мімічні м’язи поділяють на:

а) сфінктери – розташовані в товщі шкірних складок по периметру природних отворів (ротовий отвір, ніздрі, щілина повік), звужуючи чи закриваючи їх;

б) дилятатори – розміщені радіально до отворів, розширюючи їх.

­- жувальні – забезпечують жування і ковтання, діють на висково-нижньощелепний суглоб, тому дорсальні точки їх закріплення знаходяться над суглобом на кістках мозкового відділу черепа, а вентральні – під суглобом на нижньощелепній кістці. Функціонально поділяються на:

а) підіймачі (змикачі) – м’язи, що змикають щелепи;

б) опускачі (розмикачі) – м’язи, що розмикають щелепи, забезпечують нормальний кровообіг у головному мозку.

- м’язи глотки, язика та під’язикового апарату,

- м’язи гортані;

- м’язи очного яблука;

- м’язи вушної раковини – обертають її, опускають та підіймають, спрямовуючи в бік джерел звуку.

М’ЯЗИ ТУЛУБА:

1. М’язи, що прикріплюють грудну кінцівку до голови та тулуба – підвішують тулуб між кінцівками, забезпечують рух всієї кінцівки відносно тулуба, рух шиї та голови. Вони обов’язково одним кінцем фіксуються до кісток голови або тулуба, а іншим – до лопатки або плечової кістки.

- м’язи дорсального закріплення – закріплюються вздовж каркової і надостистої зв’язок (від черепа, атланта до попереку) та йдуть до лопатки або плечової кістки;

- м’язи вентрального закріплення – починаються вздовж груднини, ребер і реберних хрящів, а закінчуються на лопатці і плечовій кістці або фасції передпліччя.

Основним м’язом, який утримує тулуб між кінцівками, є зубчастий вентральний м’яз (м’язи проміжного закріплення). Починається на поперечно-реберних відростках шийних хребців та бічних поверхнях тіл ребер, закінчується на медіальній поверхні лопатки.

2. М’язи хребетного стовпа

- дорсальний тяж – підіймають шию та голову, розгинають, вигинають убік та обертають хребет, фіксують хребетний стовп;

- вентральний тяж – згинають та фіксують хребет;

- короткі м’язи голови та шиї – забезпечують роботу атланто-потиличного та атланто-осьового суглобів, що проявляється рухами голови відносно шиї (праворуч, ліворуч, доверху, донизу), а також рухами голови з атлантом відносно осьового хребця (праворуч-ліворуч, донизу-доверху);

- короткі м’язи хвоста – поділяють на підіймачі та опускачі, які забезпечують різноманітні рухи хвоста у всіх чотирьох напрямках;

- міжостисті та міжпоперечні м’язи – забезпечують рухливість окремих хребців.