Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теорія держави і права (Білас). Курс лекцій.doc
Скачиваний:
39
Добавлен:
05.11.2018
Размер:
1.27 Mб
Скачать

Питання для самоконтролю і самоперевірки:

  1. Закономірності виникнення права та його необхідність у суспільстві.

  2. Соціальна цінність права.

  3. Регулятивна функція права.

  4. Поняття та види принципів права.

  5. Співвідношення природного і органічного права.

  6. Поняття та ознаки суб’єктивного права.

  7. Співвідношення суб’єктивного і об’єктивного права.

  8. Типологія права.

Основна література:

Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002.

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 5-е, зі змінами. – Тернопіль: Лілея, 2002.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003.

Додаткова література:

Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.

Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. - 2001. - №6. – С. 80.

Мадіссон В. Онтологія приватного права. // Право України. - 2000. - №1. – С. 29.

Кондратьєв Р., Геристо О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. - 2000. - №2. – С. 43.

Полешко А. “Круглий стіл” з проблем взаємовідносин права і релігії // Право України. - 2000. - №3. – С.115.

Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. - 2001. - №6. – С.80.

Смітюх А. Ідея добросовісності як імператив приватного права // Право України. - 2001. - №8. – С. 41.

Клименко О. Формування українського права та його взаємодія з іншими правовими системами // Право України. - 2001. - №9. – С. 85.

Цимбалюк М. Цивілізаційна цінність права у демократичному суспільстві // Право України. - 2003. - №2. – С. 65.

Ющик О. Право: у пошуках дефініції // Право України. - 2003. - №6. – С. 105.

Фулей Т. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права: деякі теоретичні аспекти // Право України. - 2003. - №7. – С. 24.

Курінний Є. Об’єкт права: доктринальні питання визначення категорії // Право України. - 2003. - №10. – С. 33.

Козюбра М. Правовий закон: проблеми критеріїв // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – С. 83.

Головатий С. “Верховенство закону” versus “верховенство права”: філологічна помилка, професійна недбалісь чи науковий догматизм // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – С. 96.

Лекція 14 правова (юридична) норма

  1. Поняття та ознаки правової норми.

  2. Структура правової норми.

  3. Види правових норм.

  4. Спосіб викладення правових норм у правових актах.

1. Поняття та ознаки правової норми.

Правова (юридична) норма — це обов'язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що встановлюється, змінюється та припиняється в установленому порядку, виконання якого забезпечується державою, її відповідними органами.

Основною функцією правової норми є вплив на поведінку людей, інших суб'єктів правових відносин. Тому, перш за все, в нормі міститься наказ. Ряд вчених вважає, що всі правові норми, за своєю суттю, є лише наказами і встановлюють тільки обов'язки. Проте, кожному обов'язку неодмінно кореспондує право (вимога). Тобто, правова норма має двосторонній характер, бо, встановлюючи обов'язки, вона, одночасно, надає і повноваження. Отже, крім наказової функції, правова норма має ще й другу функцію — функцію надання, або надавальну, привласнюючу.

Тривалий час, починаючи від римського юриста Модестина (III ст. н.е.) аж до XIX століття, вважалися тридиційними і безспірними аж чотири функції правових норм, а саме: наказ, заборона, дозвіл і кара. Але, оскільки наказ і заборона — це, по суті, одне і те ж, бо заборона — це, власне, наказ чогось не робити, ці функції були зведені до однієї. Що ж до карної функції, то було визнано, що кара не має сама по собі самостійного значення, а є лише додатком до наказу, підсиленням та гарантом його виконання, а по-друге, це також своєрідний наказ, звернутий до судді, застосувати певну кару у певному випадку. Отже, залишаються дві функції правових норм: наказова, або імперативна та надавальна, або атрибутивна. Відповідно до цього, й норми об'єктивного права можна поділити на дві категорії: норми наказові (імперативні) та норми надавальні (атрибутивні). Приклад імперативної норми: “При укладенні договору продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на продану річ”; приклад атрибутивної норми: “Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом”. У першому випадку норма містить у собі прямий, беззастережний наказ: “продавець зобов'язаний попередити”, а в другому норма надає можливість розпоряджатися майном, не наказуючи власникові обов'язково використати цю можливість.

Проте, разом з тим, слід мати на увазі, що і атрибутивна норма містить у собі наказ, звернутий до невизначеного кола осіб, не порушувати права певного суб'єкта, яке надається йому цією нормою. Тобто, по суті, правова норма може, одночасно, створювати обов'язки і права, тобто її функція є подвійною, або, інакше, імперативно-атрибутивною.

  • Ознаки правової норми:

  • державно-владне, загальнообов'язкове веління, тобто норма права — це загальновизнане правило поведінки, яке формулюється державою і має загальнообов'язковий характер. Вимога правової норми підлягає виконанню, незалежно від ставлення до неї суб'єктів правовідносин, виконання чи невиконання її не може бути предметом обговорення чи оцінки з точки зору доцільності чи раціональності;

  • правило поведінки суб'єктів, яке формулюється у вигляді прав і обов'язків, тобто норма права, — це формально визначене правило поведінки. У правовій нормі закріплюються не тільки права і обов'язки суб'єктів, але й санкції, що застосовуються у випадку порушення вимог норми;

  • норма права — правило поведінки загального характеру. Це полягає у тому, що правило поведінки, закріплене у правовій нормі:

а) адресоване не конкретному суб'єктові, а колу неперсоніфікованих суб'єктів, які стають учасником відносин, які регламентуються даною нормою права;

б) регулює групу кількісно невизначених суспільних відносин;

  • норма права — це правило поведінки, що набуває і втрачає свою обов'язковість у встановленому порядку. Тобто, норма права може бути видана і скасована тільки компетентним державним органом і за певною встановленою процедурою. Після видання норма права діє у часі безперервно аж до її відміни у встановленому порядку. Крім того, вона не вичерпує свою обов'язковість певною кількістю застосувань.