Філософські школи Стародавнього Китаю

Даосизм ("Дао-де-цзя ") Конфуціанство ("Жу-цзя ") Інь-Янь-цзя (натурфілософістська) '■Моїсти ("Мо-цзя ") Легісти ("Фа-цзя ") Софісти ("Мін-цзя ")

Всі інші філософські школи Стародавнього Китаю у своєму змісті так чи інакше відбивали ідеї і світоглядну спрямованість даосизму та конфуці­анства.

& Отже, давньокитайська філософія розробила цілу низку впливо­вих філософських ідей та запровадила у пізнання та мислення важ­ливі філософські поняття; в цілому вони дозволяли осмислювати лю­дину в її єдності із засадами та універсальними законами світу, а також: орієнтували людину в сфері суспільно-політичного життя.

Висновки

£п Філософія Стародавнього Сходу являє собою своєрідне культурно-історичне утворення. Вона яскраво демонструє велич і могутність людського духу, розкриває його творчі можливості та багате змістове наповнення. У філософській думці Стародавнього Сходу розроблені гли­бокі та оригінальні уявлення про світобудову, вихідні по­чатки буття. При тому людина органічно вписувалась у світову цілісність, орієнтуючись на фундаментальні підва­лини буття, намагаючись виконати повеління вищих за­конів світу, змінити себе і ввести у стан гармонійної дос­коналості. Як звичайно, це пов'язувалось із подоланням людської сваволі та людської окремішності.

АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Антична філософія, висунувши та розробивши цілу низку ідей, яв­ляє собою колиску не лише європейської філософії, а й культури зага­лом. Вивчаючи вихідні ідеї античної філософії, можна простежити розвиток людського мислення від простої єдності до диференційова­ної багатоманітності та свідомої деталізації. Ідеї античної філософії донині пронизують науку, філософію, духовне життя суспільства.

Вільна філософська наука, так само, як і смак, і наше вільне мистецтво, і любов до остан­нього мають свої корені у грецькому житті.

Георг Гегель

Усі філософські питання починаються з давньо­грецьких натурфілософів. У їх поетичних вислов­люваннях народжується західний світ.

Мартін Хайдеггер

СУТТЄВО №Я

^ Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

і> на яких загальнокультурних засадах виникла та отри­мала початкові імпульси розвитку антична філософія;

Ь> в чому полягає відмінність між поняттями "антична філософія" та "давньогрецька філософія";

Ь якими були основні етапи розвитку античної філософії та як змінювалась на цих етапах її проблематика;

Ь проблематику основних філософських шкіл античної філософії, їх найперших представників та терміно­логічне визначення їх позицій.

^ провести порівняння вихідних ідей античної та давньо-східної філософії;

®° продемонструвати (в тому числі - прикладами) сучас­не значення ідей античної філософії;

®° аргументовано виявляти особливості історичного роз­витку людської думки;

^ застосовувати характеристики провідних філософ­ських позицій до аналізу світоглядних ідей.

• загальні умови та чинники розвитку філософської думки;

• закономірності розвитку як процесу, так і предмета мис­ лення;

• внутрішній зв'язок між різними спрямуваннями люд­ ського пізнання (на природу, людину, форми мис­ лення та ін.);

• евристичне (творчо-пошукове) значення філософ­ ських ідей і теорій античного світу.

[_| План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та за­ гальні особливості.

2. Розвиток ідей у натурфілософських ("фізичних") шко­ лах Стародавньої Греції.

3. Ідеї та представники високої класики в розвитку антич­ ної філософії.

4. Завершальний цикл розвитку античної філософії: шко­ ли, ідеї, представники.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

♦ ФІЗИС (або ФЮЗИС) (з давньогрец. - природа) - у вихідному значенні те, що стано­ вить основу будь-чого, що довільно, без впливу ззовні діє, проявляє активність, зростає, розширюється, породжує свої різноманітні прояви.

* АРХЕ (з давньогрец. - початок; перший, вихідний, головний пункт; засада) -у давньо­ грецькій філософії - універсальний початок усього сущого.

■♦ А ТОМ - дослівно: неподільний, неруйнівний; найменша частинка речовини, яка не підлягає ніяким змінам; за Демокрітом, наявність такої частинки є запорукою незнищуваності світу.

• КОСМОС (з давньогрец.- порядок, краса, влаштування, оздоблення) -розуміння Все­ світу як розумно та закономірно впорядкованого.

• ІДЕЯ (або ЕЙДОС) - дослівно: вид, вигляд; основне поняття філософії Платона, що позначає внутрішню неподільну цілісність будь-чого, завершену, одвічну його сутність; за дещо модернізованим тлумаченням - сукупність необхідних та достатніх елементів будь-якого явища або його конструктивний принцип.

*• ГІЛЕМОРФІЗМ (з давньогрец.- гіле та морфе) - за Арістотелем, вихідні складові будь-якого сущого; матерія - невизначений пасивний матеріал; форма - активне впоряд­кування матерії.

* НООС (або НУС) (з давньогрец. -розсудок, розум, мудрість) -у давньогрецькій філо­ софії - Світовий розум, розпорядник та впорядник усього сущого у світі.

♦ А ТАРАКСІЯ - незворушність, безпристрасність; у школах завершального циклу антич­ ної філософії - душевний стан,до якого повинен спрямовувати своє самовдосконалення прихильник мудрості.

3.1. Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості

Слово "античний" в перекладі з латинської означає "давній ". Але у звуженому й усталеному вживанні воно позначає поча­ток європейської культури та цивілізації, греко-римський давній світ. Відповідно до "античної філософії" входять філо-

софські здобутки цього світу. Зауважимо, що поняття "антич­на філософія" ширше від поняття "давньогрецька філософія", бо охоплює, крім давньогрецької, ще елліністичну, римську й олександрійську філософії. Зазначену відмінність понять чітко видно у розгляді етапів розвитку античної філософії.

Етапи розвитку античної філософії

натурфілософський (фізичний) або рання класика (УП-Уст. доР.Х.)

висока класика (У-ІУ ст. до. Р.Х.)

пізня класика або завершальний цикл античної філософії.

До нього входять періоди:

• елліністична філософія (ІУ—Іст.доР.Х). • олександрійська філософія (І ст. до Р.Х.— V- VI ст.). 'римська філософія (І—VIст.).

♦ Отже, на двох перших етапах розвитку поняття античної філо­софи збігається з поняттям давньогрецької філософії, а в подальшо­му історичному розвитку сюди додалися і філософські досягнення інших, культурно споріднених із Грецією регіонів. Проте і надалі грець­ка філософія була не простою, а основною складовою античної філо­софії, оскільки поставала як вихідна інтелектуальна засада та освя­чений традицією взірець і філософствування, і філософської поведін­ки.

Набула автономного (щодо інших сфер суспільного життя) характе­ру розвитку; завдяки цьому вона вперше отримала тут свою назву

Постала відкритою та доступною: всі вільні громадяни, окрім жінок, мали право займатися філософією

Терпимо ставилась до різних ідей та позицій (окрім атеїзму)

Була надзвичайно пластичною, тобто здатною набувати різних форм та виявлень

Була надзвичайно динамічною у розвитку (саме тому, що приймалися різні позиції і відбувалося швидке нарощування ідей, знань, проблем)

Чому ж завдячує антична філософія такими своїми якостя­ми? Відповісти на це запитання означає зрозуміти, які умови й донині необхідні для нормального розвитку філософії, і по­бачити в історії античної філософії деякі виходи на сучасність.