Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції35

ТЕМА 2

ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

... Ми відчуваємо, що Схід - це щось дуже своє­рідне й відмінне від нашого західного світу...

Сергій Ольденбург

У мудрості Сходу та Заходу ми бачимо вже не ворожії сили, а полюси, між: якими пульсує життя.

Герман Гессе

XX століття особливо гостро поставило питання про буттєві засади людини, що спричинило підвищення інтересу до різних форм людського самовиявлення та самоусвідомлення. Деякі особливості східного філософствування (домінування цілого над частковим, афо- ристичність думки та ін.) змушують звертатися до нього в пошуку відповідей на наболілі проблеми сьогодення. Адже східна філософсь­ка думка перебуває ближче до вихідних джерел філософії, до безпо­середнього зображення місця людини у світі, ніж: західна. Особливо цінними в цьому аспекті постають оригінальні набутки філософсь­кої думки Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

Знати:

* особливості та характерні риси західного та східного

типу цивілізацій;

* найперші джерела філософської думки Стародавньої

Індії та Стародавнього Китаю;

* найперші проблеми, які ставила та вирішувала

давньосхідна філософська думка.

Вміти

* порівнювати між собою провідні ідеї філософських шкіл Стародавнього Сходу;

'*виділяти у філософських текстах саме те, що є харак­терним для східного типу мислення;

* оцінювати світоглядну цінність ідей давньосхідної фі­лософії.

умови й особливості зародження і можливі форми вираження світоглядної проблематики; особливості східного та західного філософствування та їх певну взаємодоповнюваність; багатовимірність як людського світосприйняття, так і теоретичного осмислення світу.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

* ТРАДИЦЮНАЛІСТСЬКИЙ ТА ПРОҐРЕСИСТСЬКИЙ ТИПИ ЦИВІЛІЗАЦІЇ - характеристики цивілізацій за їх фундаментальними ціннісними установками, запро­ поновані Рене Геноном: традиціоналістська цивілізація цінує традицію і обернена скоріше до минулого, прогресистська цивілізація цінує новації і більше орієнтована на майбутнє. Традиціоналістські орієнтації характерні для східних цивілізацій, проґре- систські — для західних.

♦ ДУХОВНИЙ КАНОН ЖИТТЯ, або канонічне джерело - у межах деяких, переважно традиціоналістичних цивілізацій - збірка найдавніших, освячених авторитетом, часом і традицією переказів, настанов на життя, міфів, розповідей про богів або божественні об'явлення, що виконує роль нормативу -регулятора життєдіяльності людей в усіх сферах суспільного життя ("Веди" - у Стародавній Індії, "П'ятикнижжя" - у Старо­ давньому Китаї, "Коран" - у мусульманських країнах).

■* САНСАРА - зафіксовані в текстах "Вед" давньоіндійські уявлення про переселення душі з тіла в інше при його смерті; душа, на відміну від тіла, вважається безсмерт­ною. Подальше для душі втілення може підносити або знижувати статус попереднь­ого життя залежно від добрих або поганих вчинків людини. Вже в давні часи сансара була усвідомлена скоріше в негативних оцінках, ніж позитивних: нескінченне блу­кання душі поставало як лише накопичення страждань. Тому в середині І тисячо­ліття до Р.Х. у Стародавній Індії виникли духовні течії (або рухи), що шукали шляхів подолання сансари.

♦ КАРМА - в уявленнях про сансару - закон універсального причинного зв'язку, згідно з яким все, що здійснює душа під час її актуального існування у певному тілі, становить її життєвий контекст: нічого не губиться, нічого не зникає, тому все погане і все добре впливає на долю душі в її подальших втіленнях.

# МОКЦІА - стан вічного щастя і блаженства, якого можуть досягнути ті душі, які у своїх життєвих втіленнях запобігли злу, чинили лише благодіяння.

* БРАХМАН — у давньоіндійських уявленнях про світ єдиний духовно^інтелектуальний початок світу.

• АТМАН - індивідуальні, конкретні виявлення брахмана.

• ДА О - вихідне поняття філософії даосизму і дуже важливе для духовної культури Китаю. Ієрогліф, що позначає "дао", поєднує знак людини і знак шляху, але це розуміння людського шляху набуває у даосизмі всеохоплюючого смислу: весь Космос постає упорядкованим саме таким чином, що він припускає буття людини та певний тип її поведінки. Отже, "дао" - закон буття, початок Космосу, життєва доля людини і те, що повинно бути основою правильного людського мислення.

• НЕБО І ЗЕМЛЯ - у давньокитайських уявленнях про світ - універсальні сутності, що виконують оцінні та орієнтовні функції: небо - це сфера чистих, ідеальних, пра­ вильних, вічних рухів та явищ, земля - сфера змішаних, часткових, кінцевих, неправильних рухів та явищ. Життя людини відбувається у проміжку між: Небом та Землею, тому людина розглядається причетною як до ідеального, так і до хаотичного. Самоназва Стародавнього Китаю - "Піднебесна країна".