Кільце Лоуена

1. Розставити ноги приблизно на 25 см.

2. Повернути носки усередину.

3. Нахилитися вперед.

4. Зігнути коліна.

5. Торкнутися пальцями підлоги.

6. Перенести вагу на пальці ніг.

7. Повільно випрямити коліна.

8. Подих – глибокий ротом.

9. Утримувати позу впродовж 1 хвилини.

10. По закінченні – дуже повільне випрямлення.

При правильному виконанні вправи ноги повинні почати тремтіти. У даному випадку тремтіння – природна реакція тіла на напругу і показник енергетизації м’язів, затиснутих блоками.

Цінність вправи – посилення відчуття «ґрунту під ногами» і зміцнення енергетичного зв’язку з землею.

Прогин таза

1. Лягти на спину.

2. Зігнути коліна.

3. Розставити ноги приблизно на 30 см.

4. Прогнути спину.

5. Захопити руками щиколотки (при цьому тіло подається до ніг).

6. Голову відкинути назад – так, щоб тільки маківка, плечі і ступні торкалися поверхні.

7. Покласти кулаки під п’ятки.

8. Висунути коліна вперед.

9. Глибоко дихати.

Доповнення: сідниці варто тримати розслабленими. Утримуючи таз розслабленим, можна відчути в ньому тремтіння. Виконання пози слід припинити, як тільки вона стане занадто незручною.

Цінність– енергетизація тазової області, ліквідація в ній блоків.

Рухові вправи

Глибокий подих + «Велосипед». Брикання – імітація дій маленької дитини з вигуками «ні» чи «я не буду!» Прояв негативних реакцій.

Робота з рушником

1. П’ять чи шість глибоких вдихів і видихів.

2. Широко, як при переляку, розкрити очі.

3. Якомога ширше розставити пальці рук (2—3 хв.).

4. Взяти рушник і засунути його якнайглибше в рот.

5. Затиснути рушник зубами.

6. Тягти його, докладаючи зусилля, видаючи при цьому звуки мукання і т.п.

7. Через 4—5 хвилин вийняти рушник з рота.

8. Узяти його двома руками й агресивно викручувати.

9. Зробити кілька глибоких вдихів і видихів, а потім розслабитися.

Цінність вправи: знижує напругу в щелепах, руках, сприяє вивільненню й відреагуванню прихованих негативних емоцій.

Мандала (проводиться в групі).

Учасники групи лягають на спину, так, щоб їхні ноги стикалися в середині, а тілá розташовувалися на зразок спиць у колесі; потім починають одночасно дихати – вільно і глибоко.

Можна перевернути мандалу таким чином, щоб учасники виявилися лежачими головами до центра і ногами до периферії.

Конфігурація мандали (з санскр. – колесо) здатна генерувати величезну енергію в групі й значно підсилювати енергетичний резонанс.

МЕТОД ФЕЛЬДЕНКРАЙСА

Моше Фельденкрайс, за освітою фізик, цікавився різними питаннями психофізичної регуляції організму. Він вивчав психоаналіз, неврологію, йогу, вчення Гурджиєва. Зацікавившись дзю-до, він заснував першу в Європі школу дзю-до.

Однак визнання йому принесла власна система, заснована на аналізі тісних взаємовідносин тіла і психіки.

Фельденкрайс підкреслював, що будь-який акт діяльності, такий навіть, як слухання, включає м’язову діяльність. Звідси випливає, що будь-який психоемоційний стан викарбовується на матрицях нервово-м’язової системи і приводить до зміни останньої. Зрозуміло, що негативні емоції, стресові стереотипи приводять до певної деформації тієї чи іншої групи м’язів, які, у свою чергу стаючи хронічними блоками, чинять зворотний негативний вплив на психічну сферу й у такий спосіб замикають порочне коло.

Деформовані «малюнки» (конфігурації) м’язових рухів підсилюють умови для деформації образу «Я», роблять його аморфним, неструктурованим, що може привести до серйозних психологічних проблем. Метод Фельденкрайса є варіантом тілесної методики, яка спрямована на утвердження і структурування образу «Я», розширення самосвідомості, сприйняття і розвитку власних можливостей.

Мета методу полягає в тому, щоб за допомогою кінетичних маніпуляцій відновити здатність тіла рухатися з мінімумом зусиль і максимумом ефективності, а також позбутися хронічних блоків, які заважають вільному протіканню психоемоційної енергії.

Для цього використовується комплекс вправ, який ускладнюється від заняття до заняття.