6.4. Індивідуальні творчі завдання навчального характеру

За поданими визначеннями вказати поняття.

1. Здатність живого організму реагувати на впливи зовнішніх подразників; властива найпростішим організмам, що реагують на подразнення усією поверхнею тіла, тобто не мають нервової системи як спеціального органу, який забезпечує відображення.

2. Здатність живого організму реагувати на біотичні (життєво важливі) подразники; властива організмам, що мають примітивну нервову систему, яка дозволяє розрізняти індиферентні та значущі для виживання подразники.

3. Властивість високо організованої матерії (мозку) відображати об’єктивну реальність у вигляді суб’єктивної реальності (внутрішніх переживань).

4. Вищій рівень психічного відображення; здатність людини ідеально відображати об’єктивний зміст предметів і явищ у суб’єктивний зміст внутрішнього життя людини

5. Блок мозку, який забезпечує регуляцію інстинкти та емоції; складається з підкоркових зон обох півкуль.

6. Блок мозку, який забезпечує отримання та переробку інформації; складається з коркових зон потиличних, скроневих, тім’яних долів обох півкуль.

7. Блок мозку, який забезпечує вироблення програми реагування, її корекцію, контроль за реалізацією; складається з коркових зон лобних долів обох півкуль.

8. Рівень репрезентації особистості в просторі її самосвідомості (самооцінка).

9. Рівень репрезентації особистості в просторі її актуальної взаємодії з іншими людьми

10. Рівень репрезентації особистості в просторі свідомості іншої людини у вигляді «особистісних вкладень» (уявлень, вражень, знань тощо)

11. Неусвідомлене безпредметне спонукання.

12. Усвідомлене предметне спонукання.

13. Бажання (усвідомлене предметне спонукання) та дії, спрямовані на його реалізацію.

14. Представлена в образі або уявленні кінцева мета прагнення, тобто критерій, з яким співставляються отримані результати діяльності.

15. Спонукання, яке виявляється у єдності світогляду та вчинків особистості.

16. Узагальнена структурована система образів, уявлень та понять, що є у свідомості особистості.

17. Система дій та операцій, якими особистість володіє на довільному автоматичному рівні (виконує без значної свідомої концентрації уваги на способах виконання).

18. Система діяльностей, які особистість може виконати чи якими вона здатна оволодіти на основі її знань та навичок.

19. Система мимовільних дій та операцій, які людина виконує автоматично та неусвідомлено.

20. Мінімальна сила подразника, який викликає ледь помітне відчуття

21. Максимальна сила подразника, при якій ще виникає відчуття, адекватне діючому подразнику.

22. Мінімальна відмінність між двома подразниками, що викликає ледь помітну відмінність відчуттів.

23. Зміна чутливості органів чуття під впливом подразника.

24. Тип пам’яті, коли у вищій нервовій діяльності людини переважає перша сигнальна система.

25. Тип пам’яті, коли у вищій нервовій діяльності людини переважає друга сигнальна система

26. Тип пам’яті, коли у вищій нервовій діяльності людини перша і друга сигнальні системи співвідносяться приблизно на однаковому рівні

27. Думка, що виражає загальні, суттєві та відмінні ознаки предметів.

28. Думка, що виражає зв’язок або між предметами та явищами дійсності, або зв’язок між властивостями і ознаками одного предмету, або між властивостями і ознаками різних предметів.

29. Такий зв’язок між думками (поняттями, судженнями), внаслідок якого з одного чи декількох суджень виводиться нове судження, причому зміст цього нового судження формується із змісту похідних суджень.

30. Людська діяльність, яка має за мету створення будь-чого нового, не схожого на те, було створено раніше; причому, передбачається відкриття нового для конкретної особистості, розв’язання задач, які вона ще ніколи не розв’язувала

31. Мотиваційна та інтелектуальна здатність особистості до творчої діяльності.

32. Система психічних процесів, які забезпечують реалізацію здатності людини до оцінки проблемної ситуації, прийняття рішення щодо способів дій та відповідної регуляції поведінки

33. Вроджена потенційна здатність людини до свідомого відображення дійсності та довільної регуляції поведінки.

34. Актуальна здатність людини до розв’язання проблем адаптації, що формується при житті людини.

35. Шлях інтелектуальної адаптації, який полягає у пристосуванні ситуації до людини, до її індивідуального стилю діяльності через зміну умов оточення та обставин цієї ситуації.

36. Шлях інтелектуальної адаптації, який полягає у пристосуванні людини до ситуації через зміну стилю мислення та способу дій.

37. Структурний компонент інтелекту, який забезпечує отримання інформації про умови оточення, утримання інформації у свідомості, вироблення відповідного до ситуації способу дій.

38. Структурний компонент інтелекту, який забезпечує оцінку ситуації та прийняття рішення щодо вибору відповідного способу дій у даних умовах.

39. Структурний компонент інтелекту, який забезпечує регуляцію поведінки відповідно до умов оточення, ставлення людини до цього оточення та переживання смислу ситуації.

40. Індивідуальна властивість інтелекту, яка полягає у здатності швидко звільнятися від прийомів та способів дій, що були закріплені в минулому досвіді, швидка змінювати дії при зміні ситуації.

41. Індивідуальна властивість інтелекту, яка полягає у здатності швидко розібратися в новій ситуації, винайти, обміркувати та прийняти нове рішення.

42. Індивідуальна властивість інтелекту, яка полягає у здатності об’єктивно оцінювати свої та чужі думки, детально і всебічно перевіряти всі положення та висновки, що висуваються.

43. Індивідуальна властивість інтелекту, яка полягає у здатності усвідомлювати сутність предметів і явищ, розуміти причинно-наслідкові зв’язки та закономірності розвитку явищ оточення.

44. Індивідуальна властивість інтелекту, яка полягає у здатності висувати нові завдання та самостійно знаходити шляхи їх розв’язання.

45. Індивідуальна властивість інтелекту, яка полягає у здатності до завжди знаходити рішення, яке є найбільш оптимальних для конкретної ситуації.

46. Індивідуальна властивість інтелекту, яка полягає у здатності охоплювати всю проблему в цілому, не упускаючи необхідних деталей.

47. Стан спрямованості та зосередженості свідомості, який сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності індивіда

48. Форма переживання людиною свого ставлення до предметів та явищ дійсності, які мають актуальний характер, є вродженими психічними явищами та виникли в процесі філогенезу психіки.

49. Форма переживання людиною свого ставлення до предметів та явищ дійсності, які мають стабільний характер, є набутими психічними явищами та виникли в процесі онтогенезу психіки.

50. Свідома організація та регуляція людиною своєї діяльності та поведінки, спрямована на подолання перешкод при досягненні поставленої мети; форма психічного відображення, при якому:

13