1Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р.

Версальсько-Вашингтонська система договорів, підписаних після Першої світової війни, передбачала збереження і зміцнення загального миру та безпеки, непорушності кордонів, загального роззброєння. Було створено міжнародну організацію — Лігу Націй, що повинна була контролювати до¬тримання міжнародних норм.

23 серпня 1939 р. у Москві було підписано радянсько-німецький пакт про ненапад, відомий як «пакт Молотова - Ріббентропа». Він був розрахований на 10 років. Важливим додатком до пакту був таємний протокол про поділ Європи на «сфери життєвих інтересів» між двома державами.

Якщо укладення подібного пакту з потенційним агресором можна було тлумачити як законну спробу відвернення війни, то вже зовсім інакше слід було розцінювати таємні протоколи до пакту, де йшлося про задоволення територіальних апетитів обох держав. Секретний протокол передбачав поділ Польщі на сфери впливу та територіальні приєднання до Німеччини та СРСР, введення Радянським Союзом своїх військ у західноукраїнські землі після початку німецької окупації Польщі.

2) Явище міжнародного тероризму відоме людству ще з часів середньовіччя, але саме на зламі тисячоліть, коли завершується формування глобальної світової цивілізації, міжнародний тероризм набув нової якості у світовій політиці.

Серед причин існування міжнародного тероризму на сучасному етапі:

— невирішеність національних проблем та проблем кордонів (значна частина народів позбавлена права на національне самовизначення);

— відсутність дієвого механізму боротьби з тероризмом;

— домінування США у світі, як єдиної наддержави;

— протиріччя між християнською, ісламською та далекосхідною цивілізаціями;

— прагнення окремих людей, організацій до дезорганізації встановленого світового порядку; їх бажання посіяти зерна страху і невпевненості.

Особливості міжнародного тероризму:

— спрямованість проти провідних країн світу;

— використання районів міжнародної нестабільності для розбудови мереж своїх організацій і здійснення терористичної діяльності;

— підтримка сепаратистських рухів, спроба встановити контроль над національно-визвольними рухами;

— використання найсучаснішої техніки і технологій;

— координація дій та взаємопідтримка терористичних організацій;

— фінансування терористичної діяльності за рахунок легального бізнесу та контролю над нелегальним бізнесом;

— здійснення широкомасштабних терористичних акцій, які б спричинили значний світовий розголос;

— прагнення терористів створити "державу в державі";

— значний вплив ісламського фактора.

21-В

1. Паризька мирна конференція

Паризької мирної конференція, яка була скликана державами Антанти та США для врегулювання різних протиріч по розділу німецьких колоній, та яка працювала з перервами з 18 січня 1919 по 21 січня 1920 року. Головну роль на конференції відігравали президент США Вудро Вільсон, прем’єр-міністри Франції – Клемансо, Великобританії – Ллойд-Джорж, Італії – Орландо. В Парижі зібрались представники від 32 країн.Внаслідок роботи конференції були підготовано: Версальський мирний договір 1919 з Німеччиною (підписаний 28.6), Сен-Жерменський мирний договір 1919 з Австрією (10.9), Нейїський мирний договір 1919 з Болгарією (27.11), Севрський мирний договір 1920 з Туреччиною (10.8), Тріанонський мирний договір 1920 з Угорщиною (4.6). Підготовані П.м.к. договори разом з угодами, прийнятими на Вашингтонській конференції 1921-22, складали основу версальсько-вашингтонської системи.Важливе місце в роботі конференції займали питання визнання держав, які перебували в процесі утворення.