Понятие «стилизация», «интерпретация», «трансформация».

Стилізація— це процес активного відбору найбільш характерних ознак форми, свідомої відмови від усього друго­рядного, синтез пластичної форми з орна­ментальним образом.

Принципи стилізації (мал. 3.1):

а) узагальнення форми в її межах;

б) узагальнення форми зі зміною обрису (окреслення предмета);

в) узагальнення форми і спрощення конструкції;

г) зміна характеру форми на більш декоративний;

д) перетворення об'ємної форми в площинну.

Стилізація природних форм є перетворенням живої форми в спрощену або в ускладнену, відповідно до призначення орнаменту (мал. 3.2).

Стилізовані і декоративні елементи можна укласти у візерунок. Візерунок – вільна композиція декоративних мотивів. Орнамент – візерунок, який складається з ритмічно впорядкованих елементів: призначається для прикрашення різних предметів (посуд, зброя, текстильні вироби, меблі, книги, архітектурні споруди, твори мистецтво тощо.) Орнамент  пов’язаний з поверхнею, організовує її і прикрашає, орнамент оперує невизначеними формами або стилізує реальні мотиви, які схематизує до невпізнання.

Виды орнаментов и их классификация

Особливості орнаменту:

• декоративна стилізація;

• площинність;

• зв’язок із поверхнею;

 

Орнамент знаходить в досить тісному зв’язку з поверхнею на яку нанесений. Зазвичай за допомогою орнаменту або виявляють, або підкреслюють архітектоніку предмета.

Особенности композиционной структуры орнаментов.

Існує два типи композиції – замкнута та відкрита. Для передачі ідеї нерухомості більш за все слугуватиме замкнута (закрита, статична) композиція. Для неї характерні спрямовані до центру основні напрямки ліній, побудова по формі кола, квадрату, прямокутника з урахуванням симетрії. Ознакою замкненої композиції є чіткий зовнішній контур, наростання складності до центру. Відчуття простору передається відкритою композицією. Основні напрямки ліній – прямують від центру. Як правило будуються кілька композиційних вузлів, використовується ритм. У композиції декоративних творів площинного характеру в тектоніці орнаментів розрізняють мікро- і макроструктури, а також закриту і відкриту структури. Мікроструктура — інакше тектонічна структура складного орнаментального мотиву (рапорту) — виявляє характер взаємозв'язків між простими орнаментальними мотивами та елементами орнаменту. Макроструктура — це тектонічна структура рапортної сітки для побудови орнаменту стрічкового, сітчастого, розетового та ін. З точки зору геометричної побудови, така структура є «одноінтервальним, простим, переривистим або безперервним рухом», що застосовується в сталих композиційних схемах орнаменту. Таким чином, у складних орнаментальних композиціях з багатоелементними мотивами і великими рапортами структура розміщується у структурі. Але якщо рапорт складається з одного або двох простих мотивів (елементів), макроструктура і мікроструктура повністю суміщаються в одну, спільну тектонічну структуру. Наприклад, геометричний орнамент для вибійки, що складається з двох простих мотивів, має лише мікроструктуру. Відкрита тектонічна структура орнаменту характеризується вільним ритмічним розвитком мотивів (повторення рапорту) на площині у чотирьох напрямках до нескінченності (наприклад, сітчаста композиційна схема орнаменту). Стрічковий орнамент — це динамічний розвиток, повторення рапорту в двох напрямках. Закрита тектонічна структура орнаменту позбавлена розвитку, відповідно обмежена (розетовий, дзеркально-одновісний орнаменти та ін.). Закон тектоніки сприяв доцільному вибору структури і конструкції твору.