12. Поняття злочину за Руською правдою, класифікація злочинів.

Історики і вчені підкреслюють, що з введенням на Русі християнства, під впливом нової моралі відбувалася заміна язичницьких понять про злочин і покарання. Так, у сфері карного права Древньої Русі виявлявся приватний характер християнсько-візантійських правових норм, заснованих на римському приватному праві. Найбільше ясно така заміна виражалася в княжих статутах і в Руській Правді, де будь-який злочин визначався не як порушення закону або княжої волі, а як "образа", тобто заподіяння матеріальної, фізичної або моральної шкоди якійсь особі або групі осіб. За цю образу винний повинний був виплатити певну компенсацію. Таким чином, карне правопорушення не відрізнялося в законі від цивільно-правового.

За "Руською правдою" розрізняються такі злочини: 1) проти життя (ненавмисне і навмисне убивство або розбій з наміром і без наміру); 2) проти тіла (каліцтво, тяжкі тілесні ушкодження, побої); f) проти честі і свободи (удар мечем в піхвах або рукояткою); 4) проти майна (крадіжка або татьба, грабунок чи розбій, привласнення чужого майна, пошкодження чужої власності, розорення межі чи пошкодження межового знака, підпал, шахрайство, конокрадство); 5) проти громадських інтересів: а) проти релігії (чарівництво, або зелейництво, волхвування, мародерство, богохульство, крадіжки у церкві); б) проти родини (убивства та крадіжки між подружжям, двоєженство та двоємужжя, кровозмішення, перелюбство, покидання подружжя); в) проти моралі (зґвалтування, статеві збочення).

13. Різновиди покарань за Руською Правдою.

Кара називалася "месть" і "наказання". До утворення держави та до нормування нею права переважала кровна помста, яку у XI ст. держава скасувала. "Руська правда" як санкції за злодіяння називає грошові викупи (відшкодування збитків) та публічні кари: а) "поток і розграблення"- позбавлення всіх прав, повна конфіскація майна і вигнання з общини злодія і його сім'ї (карали конокрадів, паліїв, розбійників); б) вира - штраф за вбивство; за пом'якшуючих обставин - полувира, а при не виявленні злочинця - дика вира з усієї общини; в) продажа - штраф за дрібні правопорушення (ще називалася урок).

He існувало на Русі смертної кари (хоча можна було вбити злочинця на місці злодіяння), ув'язнення, тілесного побиття та ганебних кар.

14. Устав Володимира Мономаха 1113р.

Статут Владимира Мономаху 1113, постанова, що обмежила свавілля лихварів в отриманні боргових відсотків(резов). Статут Владимира Мономаху 1113 допускав стягування тільки 100% понад суму боргу, при отриманні 150% кредитор втрачав право на гроші, дані у позику. Статут Владимира Мономаху 1113 не забороняв стягувати 10 кун з гривни на рік(20% за рахунку 50 кун в гривні і 40% за рахунку 25 кун в гривні). Статут був прийнятий на нараді в с. Берестове під Києвом Володимиром Мономахом, тысяцкими Києва, Білгорода і Переяславля та ін. Нарада відбулася після смерті після смерті великого князя київського Святополка Изяславича і Київського повстання 1113 проти лихварів і боярства. Статут Владимира Мономаху 1113 включений в Просторову редакцію Російської правди.

свод юридич. постановлений, дошедший в составе Русской правды Пространной редакции. Заголовок "Устав Володимерь Всеволодича" (или "Устав Володимера князя") сохранился лишь в нек-рых списках Рус. правды и, по мнению большинства исследователей, относится к ст. 53-66 Пространной правды. В составлении У. В. М. участвовали, кроме Мономаха, тысяцкие Ратибор (киевский), Прокопий (белгородский), Станислав (переяславский), Нежир, Мирослав и боярин черниговского кн. Олега Иван Чудинович. Был составлен после Киевского восстания 1113, для подавления к-рого был приглашен на киевский стол Владимир Мономах, и явился попыткой смягчить классовые противоречия. Посвящен в основном порядку возвращения ден. ссуды (ст. 53-55) и положению закупа (ст. 56-62, 64, 66) и холопа (ст. 63, 65). По У. В. М., если ссуда давалась в рост из 50%, то максимум, к-рый получал заимодавец, мог составить 200%, что, несмотря на огромный процент, несколько ограничивало требования ростовщиков. Запрещалось продавать в рабство купца, лишившегося ссуды в результате войны, пожара и т. п. У. В. М. сформулировал права и обязанности закупов и несколько ограничил произвол их владельцев. Появление У. В. М. связано с формированием феод.-зависимого населения и резкими социальными столкновениями, сопровождавшими этот процесс.