- •1.Предмет та завдання курсу «Історія держави і права України»
- •2.Періодизація курсу «Історія держави і права України»
- •3.Принципи і методи пізнання історико-правових явищ.
- •4. Грецька колонізація Північногоp’я: причини і наслідки.
- •VIII – кінець VI ст. До н.Е. – період «Великої грецької колонізації»
- •6. Утворення ранньофеодальної держави – Київська Русь.
- •7. Характеристика суспільного ладу Київської Русі.
- •8. Органи влади та управління Київської Русі.
- •9. Релігійні реформи Володимира Великого.
- •10. Джерела права Київської Русі та їхня характеристика.
- •11. Руська правда, її редакції та характеристика.
- •12. Поняття злочину за Руською правдою, класифікація злочинів.
- •13. Різновиди покарань за Руською Правдою.
- •14. Устав Володимира Мономаха 1113р.
- •15. Суд та судочинство часів Київської Русі.
- •16. Джерела церковного права в Київській Русі: їх класифікація і значення.
- •17. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •18. Характеристика суспільного ладу Галицько-Волинського князівства.
- •19. Характеристика державнго ладу Галицько-Волинського князівства.
- •20. Характеристика джерел права Галицько-Волинського князівства.
- •21. Суд і судочинство у Галицько-Волинському князівстві.
- •22. Загарбання українських земель у XIV ст. Іноземними державами.
- •23. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та їх правове становище.
- •24. Кревська унія 1385 р. Та її наслідки для українських земель в складі Великого князівства Литовського.
- •25. Городельська унія 1413, та її значення.
- •26. Правове становище селян на українських землях в XIV- середина XVI ст.
- •27. Правове становище феодалів на українських землях в XIV- середини XVI ст.
- •28. Правове становище духовенства на українських землях в XIV- середини XVI ст.
- •29. Судебник Казимира IV Ягеллончика 1468р. : причини прийняття та його характеристика.
- •30. Берестейська церковна унія та особливості її ратифікації.
- •2. Основні причини укладення унії для православних єпископів. Для православних єпископів основними причинами укладання унії були:
- •3. Основні причини укладення унії для католицьких священиків і польської шляхти. Католицькі священики і польська шляхта розглядали унію як:
- •5. Розкол собору. Проголошення унії. Проте собор одразу розколовся на два окремі собори - православний і уніатський:
- •31. Копний суд у Великому князівстві Литовському, його склад та компетенція.
- •32. Головний Литовський трибунал, його склад та компетенція.
- •34. Сеймовий суд, причини його утворення та компетенції.
- •35. Земський суд у Великому князівстві Литовському, його склад та компетенція.
- •36. Підкоморський суд у Великому князівстві Литовському, його склад та компетенція.
- •37. Спеціальні суди у Великому князівстві Литовському, їх різновиди та компетенції.
- •38. Свідки і докази в судовому процесу Великого князівства Литовського
- •39. Загальноземські привілеї та їх характеристика.
- •40. Обласні привілеї, їх загальна характеристика.
- •41. Магдебурзьке та Хелмське право та особливості їх використання в українських землях.
- •42.Статут Великого князівства Литовського 1529. Його характеристика і значення.
- •62.Відродження української державності в роки Визвольної війни 1648-1657рр.
- •63.Білоцерківський мирний договір 1651, причини прийняття, його зміст і наслідки.
- •63.Судова реформа в роки Визвольної війни 1648-1657рр.: її наслідки і причини.
- •64.Правове становище української Православної церкви в Україні-Гетьманщині
- •65.Правове становище гетьмана і військової ради.
- •66.Органи управління Слобідської України
- •67.Приєднання України-Гетьманщини до Московської держави, причини і наслідки.
- •68.Березневі статті 1654 р., їх характеристика та значення.
- •69.Органи влади України-Гетьманщини.
- •3. Структура влади та управління Запорозької Січі
- •3.1. Січова рада
- •3.2. Кіш як центральний орган управління Запорозької Січ
- •3.3. Військові служителі, похідна та паланкова старшина
- •71. Перша Малоросійська колегія, її компетенція і значення.
- •72. Друга Малоросійська колегія, її компетенція і значення.
- •73. Виконавчі органи царської влади на Лівобережній Україні в другій половині XVII-XVIII ст..
- •75. «Переяславські» гетьманські статті: причини появи та їхня характеристика.
- •76. «Батуринські» гетьманські статті: причини появи та їхня характеристика.
- •77. «Московські» гетьманські статті: причини появи та їхня характеристика.
- •78. «Глухівські» гетьманські статті»
- •79. «Конотопські» гетьманські статті: причини появи та їхня характеристика.
- •80. «Решительные пункты» Данила Апостола, причини створення та їхня характеристика.
- •81. Події Північної війни 1700-1721 рр. Та їх значення для України-Гетьманщини.
- •82. «Пакти і конституції Війська Запорізького» 1710 р.: загальна характеристика і значення.
- •83. Кодифікація права в Україні в XVIII ст..
- •1. «Зібрання малоросійських прав» 1807р. -- перший проект цивільного кодексу України.
- •2. Литовський статут російської редакції 1811р., йог зміст і характерні риси.
- •3. «Звід місцевих законів західних губерній» 1837р. Характеристика його змісту.
- •4. «Звід законів Російської імперії» редакції 1842р. Та його вплив на право України.
- •84. «Права, за якими судиться малоросійський народ»: причини розробки, загальна характеристика і значення.
- •85. Збірник ф.Чуйкевича «Суд і розправа в правах малоросійських»: причини розробки, загальна характеристика і значення.
- •86. Основні риси цивільного та спадкового права в Україні у XVIII ст..
- •87. Основні риси кримінального права в Україні в XVIII ст..
- •88. Причини скасування інституту гетьманства та полково-сотенного устрою в Україні-Гетьманщині.
- •89. Судова реформа к.Розумовського, її суть та значення.
- •90. Ліквідація Запорізької Січі: причини і наслідки.
- •91. Ліквідація полково-сотенної системи управління: причини і наслідки.
- •92. Політичний устрій в українських землях під іноземною зверхністю в XVIII-XIX
- •93. Характеристика суспільно-політичного устрою в Україні в першій половині в XIX ст..
- •94. Правове становище західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії.
- •95. Поширення на Україну Зводу законів Російської імперії
- •4. «Звід законів Російської імперії» редакції 1842р. Та його вплив на право України.
- •96. Проведення буржуазно-демократичних реформ в Україні у др.Половині XIX ст..
- •97. Земська реформа 1864 р.:її характеристика і значення.
- •98. Особливості ліквідація кріпосного права на українських землях під владою Російській імперії, причини і наслідки.
- •99. Особливості проведення судової реформи 1864 р. В Україні
- •20 Листопада 1864 p. Була проведена судова реформа на підставі Судових статутів - після розгляду в Державній раді цар затвердив для запровадження 4 акти:
- •101. Проведення міської реформи 1870 р. В Україні
- •102. Галицький крайовий сейм, його склад та компетенція.
- •103. Кодифікація права в західноукраїнських землях у XIX ст. У складі Австрійської імперії.
- •104. Судова система на західноукраїнських землях у XIX ст.. У складі Австрійської імперії.
- •105. Причини та особливості Кодифікації права у 19 ст в Російській імперії
81. Події Північної війни 1700-1721 рр. Та їх значення для України-Гетьманщини.
На початку XVIII ст. Україна була поділена між сусідніми державами: Гетьманщина, Слобожанщина й Запорожжя входили до складу Росії; Східна Галичина, Правобережжя і Поділля перебували під владою Польщі; Північна Буковина — під Туреччиною; Закарпатська Україна — під Угорщиною. Однак поступово ситуація змінювалася. Важливу роль у цьому відіграла Північна війна, яка значно вплинула і на долю України, але особливо — на зміцнення могутності Московської держави та зростання її ролі в Європі.
Розуміючи необхідність повернення російських міст на Балтійському побережжі і завоювання частини Балтики, Петро І у серпні 1700 р. оголошує війну Швеції, яка володіла цими містами за умовами Столбовського миру 1617 р. Його союзниками стали Польща, королем якої на той час був курфюрст Саксонії Август II, і Данія. Польща і Данія планували досягти у цій війні (вона дістала назву Північної) проти Швеції перемогу в результаті раптового нападу. Вони розраховували нате, що Швеція, на чолі якої стояв ще зовсім молодий король Карл XII, не підготовлена до війни. Війну почали у кінці 1700 р. одночасно Данія і Саксонія. Однак шведський король несподівано для союзників захопив столицю Данії Копенгаген і схилив її до сепаратного миру та виходу з коаліції.
Після цього він з восьмитисячною армією під Нарвою розбив московське військо, яке налічувало 40 тис. чоловік. Розгром був повний: майже вся армія, артилерія, військовий скарб потрапили у полон до шведів. Карл XII самовпевнено вирішив, що й другий його противник остаточно розбитий, і повернув свої сили проти третього і четвертого членів антишведської коаліції —- Польщі та Саксонії, якими управляв Август Саксонський. Однак він помилково оцінив позицію Петра І, якому розгром під Нарвою додав енергії і непохитної рішучості продовжувати війну. Порушуючи Переяславську угоду 1654 р. про те, що українські війська не використовуються у війні, яка не зачіпала інтересів України, російський цар залучив до участі її військові частини. Козацький корпус кількістю до 12 тис. чоловік був посланий ним під Нарву. І хоча він запізнився і в битві участі не брав, однак похід відбувався в надзвичайно несприятливих умовах північної зими, а тому більшість козаків загинули або повернулися покаліченими й хворими. Та цар незабаром викликав новий корпус українського війська кількістю до 7 тис. чоловік.
Карл XII розгромив саксонські війська в Лівонії і вступив до Литви, що призвело до війни з Польщею. Вона вимагала від Петра І компенсації за рахунок відторгнення від Гетьманської держави кількох міст на Правобережжі, недалеко від Києва. Ця звістка дуже стурбувала Мазепу, і він протестує проти всіляких поступок полякам коштом України.
Однак незабаром гетьман одержав наказ вирушити з військом на допомогу польським союзникам у Білорусію. Поряд з цим значні військові сили під командуванням полковника Апостола на півночі Прибалтики разом з руським військом розбили кілька шведських частин. Там українці захопили велику військову здобич, але руські офіцери відібрали її. Українські козаки не раз були ображені і пограбовані, хоча клали своє життя за чужі інтереси. Водночас війна зруйнувала економічні зв´язки українських старшин, купців з балтійськими портами, підривала економічне життя. В Росію з України вивозилася велика кількість хліба та інших продуктів. Поряд з цим сільське населення примусово виганяли на довгий час на фортифікаційні роботи, що важко відбивалося на стані селянського господарства. Все це робило цю війну непопулярною, викликало серед населення невдоволення.
Скарги сипалися з усіх прошарків українського суспільства. Селяни і міщани найчастіше протестували проти поведінки руського війська. Протягом 1705-1708 pp. і до гетьмана, і до царя йшов безперервний потік скарг на те, що російські офіцери дозволяють своїм солдатам ображати і бити українських селян, ґвалтувати їхніх жінок і дочок, руйнувати хати, забирати худобу, а подекуди й убивати.
Стривожений цим становищем Петро І наказав своїм генералам в Україні призначити спеціальних офіцерів, які мали право застосовувати смертну кару, щоб запобігати таким діям московських військ. Однак ситуація ще більше загострилася, коли з 1708 р. руське військо, відступаючи перед шведами, почало вдаватися до тактики «спаленої землі». Погіршувалось становище козаків. Вони тепер воювали не з традиційними ворогами — поляками, татарами і турками, а з найбільш сучасними шведськими арміями в далеких землях Лівонії, Литви, Центральної Польщі, до того ж власним коштом. Стало зрозуміло, що козацькі частини вже не можуть змагатися з європейськими регулярними полками, краще навченими і озброєними. Щоб змінити становище, Петро І призначив у козацькі частини німецьких і російських офіцерів. Новопризначені поводилися з козаками жорстоко і зневажливо. Не було захищене від кривд і образ навіть найвище козацьке керівництво. Сам Мазепа виявив, що фаворит царя Олександр Меншиков постійно використовував наймане військо, якому платив гетьман, жодного разу не сповістивши його. Особистий друг Мазепи князь Борис Шереметьев застерігав гетьмана, що Меншиков «риє яму» під Мазепу, сам сподіваючись стати гетьманом.