Класифікація модемів

Вище були згадані різні типи модемів. Однак цей список неповний без згадування ще ряду назв модемів, використовуваних на практиці. Класифікувати модеми можна по наступних трьох ознаках:

• типи ліній передачі, у яких використовуються модеми;

• види сервісу і характеристики модемів:

• особливості внутрішнього пристрою і конструктивного виконання модемів.

Слід зазначити, що модеми відносяться до категорії масових пристроїв і швидко розвиваються як телекомунікаційні засоби. Їхньою розробкою, виготовленням і просуванням до кінцевого користувача займається безліч фірм. З цим зв'язане існування безлічі нестандартних, частково пересічних назв модемів. Тому коротка назва модему може виявитися недостатньою для визначення його справжнього призначення й особливостей, досить істотних для користувача. Так, існують два абсолютно незбіжних типи V-90-модемів - один, аналоговий, для користувача й інший, чисто цифровий, для підтримки стандарту V.90 з боку провайдеру. Плутанина може бути також зв'язана з поняттям голосового модему (voice modem) у зв'язку з наявністю в деяких модемах близької за назвою, але зовсім окремої функції голосової пошти (voice mail).

- 28 - - 29 -

Програмні засоби для модемів

Програмні засоби для модемів, називані також телекомунікаційними програмами, можна розділити на три рівні.

Низькорівневі засоби по типу мови ассемблера для комп'ютерів. Широко розповсюджений набір так званих Hayes-команд фірми Hayes Microcomputer Products. Hayes-команди починаються з префікса AT, за яким слідують буквено-цифрові позначення. Існує командний режим, у якому встановлюються, змінюються або відновлюються параметри модему за замовчуванням, і режим передачі.

Засоби, убудовані в ОС, у тому числі в MS DOS, Norton Commander і Windows. У MS DOS (різних версій) це команда MODE (настроювання параметрів), а також команди INTERLNK і INTERSRV (власне передача). У Norton Commander версії 5.0 можна знайти програму Term95 або рядок Terminal Emulation у верхньому меню, що викликає ту ж програму. Тепер настроювання параметрів і передача викликаються в одній програмі і просто входять у різні пункти меню. У версії Windows 95 (OSR2) у групу програм «Стандартні» є «Програма зв'язку» (Hyper Terminal). Крім того, у Windows 95 входить окрема програма настроювання модемів («Модеми» у «Панелі керування»), а також засобу підключення до мережі Internet. Згадані програми зручніші і «потужніші», чим низькорівневі команди, однак також великі можливості мають програмні засоби з наступної групи.

«Зовнішні» спеціалізовані програми типу Quick Link II, Dataline, Remote Win Mail і інші, котрі можуть поставлятися разом з конкретним модемом (але звичайно здатні підтримувати роботу модемів різних типів) і доступні як вільно розповсюджуване ПО з мережі Internet, або поширюються на CD-дисках. Наприклад, програма Quick Link II підтримує роботу місцевого факс/модему (або просто модему) з вилученим модемом, вилученим факс/модемом і факсимільним апаратом.

Нижче перераховані основні настановні параметри телекомунікаційних програм.

Швидкість передачі в бодах (baudrate). Варто відзначити, що вже в ранніх версіях програми Term передбачалася швидкість набагато більша, ніж це можливо при модемній передачі (до 115200 бод для програми Term90, версія 2.3). Справа в тім, що зв'язок між комп'ютерами на невеликі відстані (до 2 м при використанні інтерфейсу Centronics і до 15 м при використанні інтерфейсу RS232C) може бути організована без участі модемів за допомогою так званих «нуль-модемних» кабелів, що з'єднують рівнобіжні або послідовні порти. У випадку використання рівнобіжних портів верхня границя досяжної швидкості передачі доходить до 100 Кбайт/с (тобто до 800 Кбод).

Протоколи передачі (ASCII, Kermit, Xmodem, Ymodem, Zmodem і їхнього різновиду). Тут під протоколами розуміється одна зі складових цього поняття — формат пакетів. Можливі формати відрізняються по числу біт на символ (для протоколу ASCII передбачено тільки 7 біт на символ і, відповідно, можлива передача тільки текстів, написаних англійськими буквами), по довжині пакета в байтах і по способу перевірки відсутності помилок (без перевірки, з використанням біта парності/непарності, контрольної суми або циклічного коду — CRC).

Керування передачею (flow control). Це друга частина загальноприйнятого поняття протоколів, що включає простий механізм перевірки готовності вилученого пристрою типу «запит — відповідь» за допомогою пари сигналів, утворених за рахунок апаратних засобів (RTS/CTS - рівні сигналів на контактах рознімання RS232C) або чисто програмно (Хоn/Xoff - службові символи кодової таблиці ASCII). Вважається, що апаратний спосіб більш надійний. Він необхідний для роботи з модемами, що підтримують стандарти стиску інформації V.42/V.42bis і MNP5.

Эмуляция вилученого термінала (Teletype - TTY, DEC102, ANSI і ін.). На екрані «місцевого» комп'ютера може бути отримане зображення, ідентичне зображенню на моніторі вилученого комп'ютера.