47.План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.

План - це короткий перелік проблем досліджуваних у науковому тексті. За допомогою плану узагальнюють і «згортають» інформацію наукового тексту. Цінність плану полягає в тому, що він допомагає усвідомити прочитане і стисло відтворити в пам’яті зміст наукового джерела, зосереджуючи увагу на найсуттєвіші інформації. За структурою план може бути: 1)простий-в ньому зазначені лише основні питання, мікротеми тексту; 2)складний – поруч з основними є додаткові питання. Пункти такого плану розбиваються на підпункти.

Питальний план – кожен пункт плану формується як питання, кожне питання витікає з попереднього.Номінативний(називний) план – в кожному реченні головний член речення (підмет) виражений іменником в називному відмінку.Тезовий план – план в якому сформульоване основне положення абзацу, його мікротема.Теза – положення висловлене в книжці, доповіді, статті, тощо, правдивість якого потрібно довести.Теза – положення що коротко і чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимось.Теза – коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті, тощо.Відповідно до мети тези бувають:1)вторинні – слугують для виділення основної інформації в певному джерелі. Їх призначення створити модель змісту тексту яку можна було б осмислювати далі; 2)оригінальні – створюють як первинний текст. Вони можуть бути: а)ключовими елементами майбутньої наукової розвідки (плану); б)стислою формою презентації результатів наукових досліджень під час виступу на науковій конференції.Вимоги до складання тез: 1)формування думок повинно бути чітким і стислим, але зі збереженням самобутності форми; 2)викладання основних авторських думок у вигляді послідовних пунктів, записуючи кожну варто виділяти ключове слово; 3)якщо текст великий за обсягом то в кожній тезі вказують № сторінки джерела.

Конспект – це стислий писаний виклад змісту чого-небудь, що складається з плану і тез доповнених фактичним матеріалом.Конспект -  це стислий виклад змісту статті чи книжки. Від тез конспект відрізняється тим, що  поряд з основними даними  тексту  в ньому коротко наводяться докази цих положень і висновки. Види конспектів: а)  текстуальний: основні положення  твору, докази і висновки передаються словами автора, тобто цитатами;б) вільний – це переказ основного змісту книги (статті) своїми словами;в) змішаний – найчастіше використовуваний вид, при якому вільний переказ змісту поєднується із цитуванням.Під час конспектування основна увага звертається на опорні (ключові) слова. Види ключових моментів залежать від мети та завдань конспектування , власних знань у цій галузі, можливостей пам’яті.Вимоги до конспектування:1)залишають певну частину сторінки для запису власних думок; 2)цитуючи вказують певну сторінку першоджерела.Текст конспекту оформлюється довільно.

48.Реферування і анотування наукових текстів.

Рефера́т (лат. refero — доношу, повідомляю, переказую) — короткий переказ змісту наукової роботи, книги або вчення, оформлене у вигляді письмової публічної доповіді; доповідь на задану тему, зроблена на основі критичного огляду відповідних джерел інформації (наукових праць, літератури по темі). Реферати поділяють на інформативні та індикативні. Факт такого поділу був визнаний міжнародною конференцією з наукового реферування (Париж, 1949 р.). Інформаційний реферат, за її визначенням, містить аргументи й наводить основні дані та висновки оригінальних документів, які вносять цінний вклад у загальну систему знань або корисні для певного кола читачів, а індикативний — це стислий реферат, створений з метою допомогти читачеві у вирішенні питання, чи слід йому звертатися до оригінального документа. Інформативний реферат найповніше розкриває зміст документа, передає важливі фактичні та теоретичні відомості. У інформативному рефераті має бути вказано предмет дослідження та мету роботи, вміщено дані про метод і умови дослідження, висвітлено результати та пропозиції автора щодо їх застосування, наведено основні характеристики нових технологічних процесів, технічних виробів, нову інформацію про відомі явища, предмети та ін. Послідовність викладу матеріалу виступає як головна вимога, що висувається до такого реферату.Реферування — це одна з найбільш широко розповсюджених письмових форм отримання інформації, яка дозволяє при сучасному величезному потоці інформації у короткий термін відібрати потрібну спеціалісту інформацію. У порівнянні з анотуванням реферування є більш досконалим методом обробки інформації джерел інформації: якщо в анотації приводиться лише короткий перелік питань, що розглядаються, то в рефераті викладається сутність питань та наводяться найважливіші висновки.

Анотація – це короткий стислий виклад змісту книги, статті; викладаються найголовніші моменти наукового тексту своїми словами або з використанням речень з тексту.Анотація наукового тексту – це скорочений виклад змісту первинного документа з основними фактичними відомостями і висновками. Вона має повну змістову й частково формальну залежність від первинного документа. Анотацію наукового тексту розглядають як інтегральну модель документа, семантичні особливості якого подаються в максимально ущільненому вигляді без інтерпретації чи критичних зауважень. Анотація наукового тексту подає основні відомості й висновки, потрібні для початкового ознайомлення з документом. Обсяг анотації для заміток і коротких повідомлень – 500 друкованих знаків, для більшості статей – 1000, для документів великого обсягу – 2500 друкованих знаків. Рекомендований середній обсяг анотації наукового тексту – 850 знаків (приблизно 0,5 сторінки формату А-4 через 1,5 інтервали). Анотація подається паралельно українською, російською та англійською мовами.