- •«Робінзон Крузо» д.Дефо як реалістичний просвітницький роман.
- •Загальна характеристика творчості е. А. По (на матеріалі поезії «Крук», новел «Золотий жук» або «Маятник і провалля»).
- •Ідейно-художні особливості творчості Вольтера. Загальна характеристика філософської повісті «Простак».
- •Загальна характеристика класицизму як літературного напряму хуіі століття (на прикладі творів п. Корнеля «Сід» або ж. Расіна «Федра»).
- •Творча історія, проблематика та система образів філософської трагедії Гете «Фауст».
- •Провідні жанри і проблеми французької прози хіх століття.
- •Загальна характеристика літератури романтизму, її основні течії.
- •Творча історія «Людської комедії» о. Де Бальзака, своєрідність структурної побудови, ключові твори.
- •9. Особливості творчості е.Т.А.Гофмана (на матеріалі конкретних творів).
- •«Дамська» версія англійського реалістичного роману (на матеріалі творів сестер Бронте).
- •Загальна характеристика творчості Дж.Байрона (на матеріалі творів «Паломництво Чальд-Гарольда» або «Мазепа»).
- •Специфіка американського реалізму та творчість Марка Твена (на матеріалі романів «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна»). Марк твен - писатель-реалист, мастер юмора и сатиры
- •Історичний роман як жанр літератури романтизму (на матеріалі роману в.Скотта «Айвенго» або в.Гюго «Собор Паризької Богоматері»).
- •Поняття про символізм у європейській літературі кінця хіх століття та його філософсько-естетичні засади.
- •Особливості російської літератури доби романтизму (на матеріалі творів о.Пушкіна, м.Гоголя, або м.Лермонтова).
- •Авангардистські течії у літературі та мистецтві хх століття.
- •Ідейно-художня своєрідність французького реалістичного роману (на матеріалі творів Стендаля або о. Де Бальзака – за вибором студента).
- •Постулати теорії естетизму о. Уайльда та їхня інтерпретація в романі «Портрет Доріана Грея».
- •Специфіка англійського реалізму та її втілення у творчості ч.Діккенса (на матеріалі конкретних творів).
- •Загальна характеристика «срібної доби» російської поезії: її провідні напрями, течії та художні здобутки.
- •Ідейно-художня своєрідність російського реалістичного роману (на матеріалі творів л.Толстого або ф.Достоєвського).
- •Загальна характеристика драматургії ф. Шіллера (на матеріалі творів «Вільгельм Телль» або «Розбійники»).
- •Модерністські напрями і течії в поезії кінця хіх – початку хх століття.
- •Естетико-ідеологічна своєрідність трилогії п. Бомарше про Фігаро. Рецепція та трансформація в цих комедіях традицій світової драматургії.
- •25. Творчі пошуки та новаторські відкриття в драматургії кінця хіх – початку хх ст. (на матеріалі одного з творів г.Ібсена, б.Шоу або а.П.Чехова).
- •Творча історія, проблематика та система образів сатирико-алегоричного роману Дж. Свіфта «Мандри Гулівера».
- •Шахрайський роман і його вплив на розвиток жанру роману в світовій літературі.
- •Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі хх століття. «Потік свідомості» у творчості м. Пруста і Дж. Джойса.
- •Література хуіі століття: загальна характеристика, основні напрями та стилі. Бароко й класицизм. Общая характеристика литературы XVII века
- •[Править] Спор "старых" и "новых"
- •[Править] Барокко
- •[Править] Классицизм
- •Бертольт Брехт: теорія «епічного театру» та її основні положення (на прикладі однієї з драм Брехта за вибором студента).
- •Творчий шлях ф. Рабле. Творча історія, фольклорні витоки та ідейно-образна своєрідність роману «Гаргантюа і Пантагрюель».
- •Проблематика роману м. Булгакова «Майстер і Маргарита» та традиції світової літератури у ньому.
- •Загальна характеристика європейської середньовічної лірики (трубадури, мінезингери, ваганти).
- •Філософія екзистенціалізму та її вплив на розвиток світової літератури. Проблеми вибору в творах ж. П. Сартра та а. Камю. Людина та її обов’язок у романі а. Камю «Чума».
- •Нарис життя та особливості творчості Горація. «Послання до Пізонів» та ода «До Мельпомени» («Пам’ятник»), їхнє літературне відлуння у світовій літературі.
- •Латиноамериканський роман. Ґенеза та особливості поетики. Творчість г.Гарсія Маркеса.
- •Загальна характеристика та періодизація античної літератури.
- •«Шахрайський роман» і його вплив на розвиток жанру роману в світовій літературі. (повтор)
- •Гомер «Іліада»: історична основа, проблематика, система образів, художні особливості. Гомерівське питання.
- •Постулати теорії естетизму о. Уайльда та їхня інтерпретація в романі «Портрет Доріана Грея». (повтор 18 вопрос)
- •«Батько трагедії» Есхіл. Проблематика, система образів, літературне відлуння трагедії «Прометей прикутий».
- •Поняття про акмеїзм, його естетичні засади та художні здобутки представників цієї течії (на матеріалі творчості а. Ахматової).
- •Вергілій. «Енеїда»: творча історія, проблематика, система образів, літературне відлуння (Котляревський). Вергілій і Гомер.
- •Поняття про футуризм, його естетичні засади та експериментаторство у царині поезії.
- •Загальна характеристика французького героїчного епосу «Пісня про Роланда».
- •Своєрідність світобачення та його художнє втілення в оповіданні ф. Кафки «Перевтілення».
- •Лицарський роман як жанр середньовічної літератури. Художні особливості «Роману про Трістана та Ізольду», його літературне відлуння.
- •Комедія б. Шоу «Пігмаліон», її проблематика та співвіднесеність з давньогрецьким міфом. Новаторські відкриття б. Шоу-драматурга.
- •Поема Данте Аліг’єрі «Божественна комедія» – філософсько-художній синтез середньовічної культури.
- •Символіка змісту та образів філософської повісті-притчі е. Хемінгуея «Старий і море».
- •Жанрові різновиди драматургії в.Шекспіра. Ідейно-художня своєрідність трагедії «Гамлет» (або іншої – за вибором студента).
- •Явище фентезі у сучасній літературі: ґенеза та ознаки. «Володар перснів» Дж.Р.Р. Толкієна як твір фентезі.
- •Братство Кольца
- •Две крепости
- •Возвращение короля
- •Источники вдохновения Воззрения автора
- •Мифология
- •Роман Сервантеса «Дон Кіхот» як пародія на лицарські романи та трагікомічна епопея іспанського життя. Значення твору для розвитку нової європейської прози.
- •«Шахрайський роман» і його вплив на розвиток жанру роману в світовій літературі. (повтор)
- •Загальна характеристика класицизму як літературного напряму хуіі ст. (на прикладі комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»).
- •Авторська гра з читачем у постмодерній літературі (на матеріалі романів м.Павича та у.Еко)
- •Загальна характеристика бароко як літературного напряму хуіі ст. (на прикладі філософської драми Кальдерона «Життя – це сон»).
- •Проблема «зайвої людини» в російській літературі хіх століття.
- •Просвітництво як ідейний рух, комплекс його ідей і загальна характеристика всесвітньої літератури цієї доби.
- •Загальна характеристика реалізму як літературного напряму хіх століття.
- •Питання з методики викладання світової літератури в школі
-
Жанрові різновиди драматургії в.Шекспіра. Ідейно-художня своєрідність трагедії «Гамлет» (або іншої – за вибором студента).
Драматургічна концепція. Шекспір розробив основні принци ренесансної драматургії. Його концепція драми сформувалася на базі складного синтезу ренесансної історіософії і старозавітної концепції щодо вільної волі людини. Як ренесансний митець драматург підносив свободу волі людини і обстоював її кінцеву перемогу.
Разом з тим, в його зображенні, людина, прагнучи своєї мети постійно наражається на протидію з боку інших людей, які зводять нанівець її вільну волю. Ця протидія може бути з боку іншої людини як свідомою, так і несвідомою.Тоді несвідома протидія уособлює роль випадковості. Людини безсила проти випадковостей; вона може врахувати причинно-наслідкові зв'язки лише в безпосередній близькості від себе, але втручання віддалених сил, які руйнують її життя або вносять в нього хаос і сум'яття, вона передбачити не може. Концепція трагізму. У цьому прихованому характері причинно-наслідкових зв'язків полягає непевність існування людини, яка може стати трагічною. Це відповідає старозавітній концепції втручання вищих, непізнаванних сил в житти людини. З іншого бику, панування випадковості може стати причиною комічного безладдя (як в комедіях). Поєднання трагічного і комічного. По суті, трагічне і комічне мають у Шекспіра одну основу. В його комедіях, як правило, ми знаходимо серед комедійних колізій одну, де події розвиваються з драматичною гостротою; разом з тим досить часто в трагедіях трапляються комічні ситуації і комічні персонажі, а деякі трагедії до певного місця розвиваються за законами комедійної колізії. Деякі трагедії написані на сюжети комічних італійських новел. Комізм — це домінуючий пафос всієї доби, що виражає звільнення. Через комічне людина внутрішньо звільняється від влади духовних догм, морального примусу тощо. Але, позбавившись від догм, примусу чи духовного ярма, людина опиняється перед складним завданням самостійно приймати рішення і нести тягар відповідальності, самостійно передбачати всі наслідки своїх дій. І тут вона наражається на прагнення іншої людини до такої самої духовноної емансипації, нерідко анархічного утвердження власної волі. Ці окремі волі внутрішньо емансипованих людей внаслідок випадковості зустрічаються, займають протилежні сторони і неминуче зіштовхуються. Від волі ренесансного автора залежить, як показати це зіткнення: як комічне чи як трагічне. З одного й того ж матеріалу він може зробити і трагедію, і комедію. «Гамлет”. Гамлету теж не вистачає прямих, позастанових почуттів з боку друзів, коханої, матері. Відчувши на своїх плечах тягар страшного обов'язку, він хоче у найближчих людей знайти душевну опору, наснажитися моральними силами. Фактично це єдине, що намагається зробити Гамлет під час перших трьох актів. Та цих відкритих відносин він позбавлений назавжди. Кохана Офелія звертається до нього чопорно, відповідно до вимог придворного етикету. Мати грубо нагадує йому, що вона — його королева, а він — її підданий. Все оточення ставиться до нього як до принца, за винятком Гораціо (який бачить в ньому людину) та ще, безперечно, короля Клавдія. Трагізм Гамлета полягає також в його людській самотності. Як бачимо, Шекспір в «Гамлеті» досить далеко віддалився від Боккаччо чи Рабле, у творах яких природна сутність допомагала людині вижити й утвердитися в житті. В „Гамлеті” природна сутність людини робить її життя трагічним. Тут ренесансна роздвоєність людини осмислюється як трагічна роздвоєність. Шекспір зіштовхує Гамлета з персонажами, які чинять в аналогічних ситуаціях так, як їм належить чинити за їхнім офіційним статусом. Гамлет-месник опиняється перед необхідністю діяти не відповідно до традиції чи офіційного статусу, а вільно, відштовхуючись лише від власного сумління. Він перебирає відповідальність за свій вчинок на себе персонально. Тож його внутрішня природа фактично вища трансцендентна природа людини як створіння Божого, волає проти вбивства. Цю нерішучість він не може пебороти до самого кінця. Оскільки він переконується, що розірвано всі зв'язки між ним і коханням, дружбою, материнською любов'ю і, що цей розрив набуває трагічної незворотності як віковічний розрив між природним єством і офіційним статусом, то це робить його головну життєву мету — помсту за смерть батька — в його власних очах марною і непотрібною, а його самого з огляду на те трагічним героєм.