- •«Робінзон Крузо» д.Дефо як реалістичний просвітницький роман.
- •Загальна характеристика творчості е. А. По (на матеріалі поезії «Крук», новел «Золотий жук» або «Маятник і провалля»).
- •Ідейно-художні особливості творчості Вольтера. Загальна характеристика філософської повісті «Простак».
- •Загальна характеристика класицизму як літературного напряму хуіі століття (на прикладі творів п. Корнеля «Сід» або ж. Расіна «Федра»).
- •Творча історія, проблематика та система образів філософської трагедії Гете «Фауст».
- •Провідні жанри і проблеми французької прози хіх століття.
- •Загальна характеристика літератури романтизму, її основні течії.
- •Творча історія «Людської комедії» о. Де Бальзака, своєрідність структурної побудови, ключові твори.
- •9. Особливості творчості е.Т.А.Гофмана (на матеріалі конкретних творів).
- •«Дамська» версія англійського реалістичного роману (на матеріалі творів сестер Бронте).
- •Загальна характеристика творчості Дж.Байрона (на матеріалі творів «Паломництво Чальд-Гарольда» або «Мазепа»).
- •Специфіка американського реалізму та творчість Марка Твена (на матеріалі романів «Пригоди Тома Сойєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна»). Марк твен - писатель-реалист, мастер юмора и сатиры
- •Історичний роман як жанр літератури романтизму (на матеріалі роману в.Скотта «Айвенго» або в.Гюго «Собор Паризької Богоматері»).
- •Поняття про символізм у європейській літературі кінця хіх століття та його філософсько-естетичні засади.
- •Особливості російської літератури доби романтизму (на матеріалі творів о.Пушкіна, м.Гоголя, або м.Лермонтова).
- •Авангардистські течії у літературі та мистецтві хх століття.
- •Ідейно-художня своєрідність французького реалістичного роману (на матеріалі творів Стендаля або о. Де Бальзака – за вибором студента).
- •Постулати теорії естетизму о. Уайльда та їхня інтерпретація в романі «Портрет Доріана Грея».
- •Специфіка англійського реалізму та її втілення у творчості ч.Діккенса (на матеріалі конкретних творів).
- •Загальна характеристика «срібної доби» російської поезії: її провідні напрями, течії та художні здобутки.
- •Ідейно-художня своєрідність російського реалістичного роману (на матеріалі творів л.Толстого або ф.Достоєвського).
- •Загальна характеристика драматургії ф. Шіллера (на матеріалі творів «Вільгельм Телль» або «Розбійники»).
- •Модерністські напрями і течії в поезії кінця хіх – початку хх століття.
- •Естетико-ідеологічна своєрідність трилогії п. Бомарше про Фігаро. Рецепція та трансформація в цих комедіях традицій світової драматургії.
- •25. Творчі пошуки та новаторські відкриття в драматургії кінця хіх – початку хх ст. (на матеріалі одного з творів г.Ібсена, б.Шоу або а.П.Чехова).
- •Творча історія, проблематика та система образів сатирико-алегоричного роману Дж. Свіфта «Мандри Гулівера».
- •Шахрайський роман і його вплив на розвиток жанру роману в світовій літературі.
- •Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі хх століття. «Потік свідомості» у творчості м. Пруста і Дж. Джойса.
- •Література хуіі століття: загальна характеристика, основні напрями та стилі. Бароко й класицизм. Общая характеристика литературы XVII века
- •[Править] Спор "старых" и "новых"
- •[Править] Барокко
- •[Править] Классицизм
- •Бертольт Брехт: теорія «епічного театру» та її основні положення (на прикладі однієї з драм Брехта за вибором студента).
- •Творчий шлях ф. Рабле. Творча історія, фольклорні витоки та ідейно-образна своєрідність роману «Гаргантюа і Пантагрюель».
- •Проблематика роману м. Булгакова «Майстер і Маргарита» та традиції світової літератури у ньому.
- •Загальна характеристика європейської середньовічної лірики (трубадури, мінезингери, ваганти).
- •Філософія екзистенціалізму та її вплив на розвиток світової літератури. Проблеми вибору в творах ж. П. Сартра та а. Камю. Людина та її обов’язок у романі а. Камю «Чума».
- •Нарис життя та особливості творчості Горація. «Послання до Пізонів» та ода «До Мельпомени» («Пам’ятник»), їхнє літературне відлуння у світовій літературі.
- •Латиноамериканський роман. Ґенеза та особливості поетики. Творчість г.Гарсія Маркеса.
- •Загальна характеристика та періодизація античної літератури.
- •«Шахрайський роман» і його вплив на розвиток жанру роману в світовій літературі. (повтор)
- •Гомер «Іліада»: історична основа, проблематика, система образів, художні особливості. Гомерівське питання.
- •Постулати теорії естетизму о. Уайльда та їхня інтерпретація в романі «Портрет Доріана Грея». (повтор 18 вопрос)
- •«Батько трагедії» Есхіл. Проблематика, система образів, літературне відлуння трагедії «Прометей прикутий».
- •Поняття про акмеїзм, його естетичні засади та художні здобутки представників цієї течії (на матеріалі творчості а. Ахматової).
- •Вергілій. «Енеїда»: творча історія, проблематика, система образів, літературне відлуння (Котляревський). Вергілій і Гомер.
- •Поняття про футуризм, його естетичні засади та експериментаторство у царині поезії.
- •Загальна характеристика французького героїчного епосу «Пісня про Роланда».
- •Своєрідність світобачення та його художнє втілення в оповіданні ф. Кафки «Перевтілення».
- •Лицарський роман як жанр середньовічної літератури. Художні особливості «Роману про Трістана та Ізольду», його літературне відлуння.
- •Комедія б. Шоу «Пігмаліон», її проблематика та співвіднесеність з давньогрецьким міфом. Новаторські відкриття б. Шоу-драматурга.
- •Поема Данте Аліг’єрі «Божественна комедія» – філософсько-художній синтез середньовічної культури.
- •Символіка змісту та образів філософської повісті-притчі е. Хемінгуея «Старий і море».
- •Жанрові різновиди драматургії в.Шекспіра. Ідейно-художня своєрідність трагедії «Гамлет» (або іншої – за вибором студента).
- •Явище фентезі у сучасній літературі: ґенеза та ознаки. «Володар перснів» Дж.Р.Р. Толкієна як твір фентезі.
- •Братство Кольца
- •Две крепости
- •Возвращение короля
- •Источники вдохновения Воззрения автора
- •Мифология
- •Роман Сервантеса «Дон Кіхот» як пародія на лицарські романи та трагікомічна епопея іспанського життя. Значення твору для розвитку нової європейської прози.
- •«Шахрайський роман» і його вплив на розвиток жанру роману в світовій літературі. (повтор)
- •Загальна характеристика класицизму як літературного напряму хуіі ст. (на прикладі комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»).
- •Авторська гра з читачем у постмодерній літературі (на матеріалі романів м.Павича та у.Еко)
- •Загальна характеристика бароко як літературного напряму хуіі ст. (на прикладі філософської драми Кальдерона «Життя – це сон»).
- •Проблема «зайвої людини» в російській літературі хіх століття.
- •Просвітництво як ідейний рух, комплекс його ідей і загальна характеристика всесвітньої літератури цієї доби.
- •Загальна характеристика реалізму як літературного напряму хіх століття.
- •Питання з методики викладання світової літератури в школі
-
Поняття про символізм у європейській літературі кінця хіх століття та його філософсько-естетичні засади.
19-22 ковбасенко
-
Особливості російської літератури доби романтизму (на матеріалі творів о.Пушкіна, м.Гоголя, або м.Лермонтова).
Риси роcійського р-му: 1)оптимістичний характер без скепсису і скорботи; 2)відсутня романтична іронія; 3)майже відсутня містика(крім Гоголя); 4)зниження значення індивідуального начала(крім Лермонтова). В рос. літ. до середини 19ст. це один із провідних літ. напрямків. Зазвичай вважається, що в Росії романтизм з'являється в поезії В. А. Жуковського (хоча до передромантичного руху, що розвивається з сентименталізму часто відносять вже деякі росіяни поетичні твори 1790—1800-х років). У російському романтизмі з'являється свобода від класичних умовностей, створюється балада, романтична драма. Затверджується нове уявлення про суть і значення поезії, яка визнається самостійною сферою життя, виразником вищих, ідеальніших прагнень людини; колишній погляд, за яким поезія представлялася порожньою забавою, чимось цілком службовим, виявляється вже неможливим. Рання поезія А. С. Пушкіна також розвивалася в рамках романтизму. Вершиной російського романтизму можна вважати поезію М. Ю. Лермонтова, «російського Байрона». Філософська лірика Ф. І. Тютчева є одночасно і завершенням, і подоланням романтизму в Росії. Ще в той період, коли молодий Пушкін прощався з «байронізмом», юний Михайло Юрійович Лєрмонтов (1814-1841) написав вірш, що розпочинався словами: «Ні, я не Байрон...». На перший погляд — одне й те саме. Насправді ж — між Пушкіним і Лєрмонтовим на той час була майже нездоланна відстань. Річ у тім, що романтизм з його культом ідеалу дуже швидко перетворився на культуру всебічного наслідування. «Як бути справжнім?» — ось запитання, яке стало чи не головним питанням романтичної культури. Проте була лише одна людина, яка присвятила йому все своє життя. Живучи у горах або кохаючи дівчину, складаючи вірші або виступаючи у палаті лордів, мандруючи або ведучи таємні переговори з італійським підпіллям чи грецькими повстанцями, він завжди дбав про щирість своїх вчинків. Усе пережите ставало надбанням його і тільки його неповторної особистості. Йдеться, звичайно про Байрона, якому майже вдалося бути справжнім... І саме тому дуже важко було не наслідувати його. Байрона копіювали, з копій знімалися нові копії і так далі... Аби зрозуміти загальний сюжет історії європейської культури, варто зупинити й уважно роздивитися той її «кадр», коли раптово обірвалося життя Пушкіна. Столицею поповзли недобрі чутки, нібито француз Дантес, який смертельно поранив поета на дуелі, був з особливою прихильністю прийнятий при дворі. Чутки дійшли і до казарм імператорської гвардії, де їх жваво обговорювали молоді офіцери. Один з них, двадцятирічний корнет Лєрмонтов, написав і давав переписувати всім охочим вірш «Смерть Поета». Опис самої смерті Поета завершувався гнівним зверненням до нащадків знаті, які натовпом постали коло трону і яких автор фактично звинуватив у колективному вбивстві Поета. Це звинувачення дорого коштувало юному корнету: за царським наказом його негайно послали на Кавказ, під чеченські кулі. Романтична молодь Росії вирішила, що естафета російської поезії перейшла від Пушкіна до нікому (зокрема й Пушкіну) не відомого раніше Михаїла Лєрмонтова. Тягар естафети виявився набагато важчим за тягар війни. Усього лише чотири з половиною роки судилося прожити Лєрмонтову від того моменту, коли він прийняв естафету російської поезії, до того дня, коли він загинув на Кавказі (не від чеченської кулі, а, як і Пушкін, на дуелі). Слід зазначити, що за цей короткий термін його поетична майстерність, порівняно з ранніми віршами, надзвичайно зросла, але пізньо-романтичний мотив фатальної приреченості поета й поезії у світі так і залишився одним із головних мотивів творчості. „Мцирі”. У розробці епізодів і мотивів поеми поет використав грузинський фольклор. Біблійний епіграф указує на трагічну приреченість героя. Уся поема, окрім епічного зачину, де розповідається передісторія героя, є сповіддю-монологом Мцирі. Він виступає й головною дійовою особою, й оповідачем про дні життя на волі, яким протистоїть монастир - символ замкненого простору, ворожого відкритій душі героя. Мцирі насамперед герой дії, безпосереднього вчинку. На відміну від героїв пушкінських романтичних поем, він — «природна людина», що змушена жити в неволі. Утікаючи з монастиря, Мцирі мріє повернутися в рідну стихію, у країну батьків, до самого себе. Однак життя в монастирі позначилося на юнакові: могутній дух приречений на загибель у чужому устрої, але й до волі Мцирі не пристосований. Шлях героя у відкритому просторі внутрішньо замкнений: Мцирі рухається по колу. Спочатку природа не зраджує його сподівань: він тішиться, розповідає старому ченцеві про первісні враження від рідного краю; про те, що він розумів «думи» скель і духовне життя всієї природи. Він ніби злився з усім всесвітом і зрозумів сенс світобудови. Проте він і страшився стихійних сил. Символічним вираженням марності бажаної гармонії стало мимовільне повернення до монастиря і почуті дзвони. Трагічне безсилля героя призводить до відмови від усяких пошуків. Мцирі охоплює марення, він прагне забути холод й знайти спокій. Хлопець зазнає поразки, але це не відміняє поривань до волі, прагнень гармонії з природою, з буттям. Уже самі по собі ці поривання є символом непримиренного, незаспокоєного й бунтівливого духу. Страждання й тривоги "героя вмирають разом із ним; бажаної волі не досягнуто. Трагізм Мцирі не тільки в тому, що він не знаходить конкретного шляху, який веде на батьківщину, до вільного, «природного» життя, але й у тому, що такого шляху немає взагалі, бо немає повернення до історичного минулого. У поемі «Мцирі» відбито одвічний людський пошук, невпинну боротьбу за творення й утвердження в собі та у світі найвищих людських цінностей, що історично нагромаджуються і передаються від людини до людини, від покоління до покоління, від епохи до епохи.