79.Українське образотворче мистецтво Галичини: Олекса Новаківський, Петро Холодний.

Важливим проявом активізації  художнього життя  були мистецькі виставки, зародження та  формування мистецької критики. Значну роль відігравали й засновані на початку століття музеї, які виникали не спонтанно, а як наукові інституції, що проводили систематизаційну, виставкову та популяризаторську діяльність, залишаючись водночас скарбницями  національних надбань. Невід’ємною частиною мистецького процесу було меценатство. Українське мистецтво в Галичині  підтримувалось зусиллями митрополита А.Шептицького.  На зламі століть формується нове покоління художників, виховане у провідних мистецьких закладах та приватних студіях Європи: КАМ, Паризькій Національній школі мистецтв, Віденській художньо-промисловій школі. Цей час висунув цілу плеяду видатних митців. В українське мистецтво назавжди увійшли імена І.Труша, О.Кульчицької, М.Сосенка, О.Новаківського, які  стали врівень з найкращими здобутками західноєвропейського мистецтва. Реалізм минулого століття у художній сфері краю отримав логічне продовження у вигляді імпресіонізму.

Архітектурна творчість 20—30-х років, яка була позначена як спорудами українського національного стилю (комплекс будівель у стилі козацького бароко, що пізніше ввійшли до Української сільськогосподарської академії, Центральний залізничний вокзал у Києві у стилі так званого українського модерну тощо), так і західноєвропейського конструктивізму. Споруди конструктивістського напряму зводилися переважно в великих містах. Це будинок Держпрому у Харкові, кінофабрика у Києві, ряд споруд проектних інститутів, електростанції тощо. В змішаному стилі були збудовані будівлі Верховної Ради і Раднаркому у Києві, меморіальний музей Т. Шевченка у Каневі. Найбільш відомими архітекторами цього періоду були П. Альошин, О. Вербицький, Д. Дяченко, В.Заболотний, В. Кричевський, І. Фомін. Оле́кса Харла́мпійович Новакі́вський) — український живописець і педагог. . Новаківський, крім творчої роботи, займався і педагогічною діяльністю: мав надзвичайно багато учнів (кілька десятків), проте жоден з них не перевершив самого Новаківського.В 1923 заснував у Львові мистецьку школу, що стала відомим осередком малярської культури у Західній Україні. Його школу пройшли Володимир Гаврилюк, Святослав Гординський, Стефанія Ґебус-Баранецька, Лев Ґец, Михайло Драган, Олекса Друченко, Василь Дядинюк, Софія Зарицька-Омельченко, Іван Іванець, Іван Кейван, Іванна Нижник-Винників, Емілія Охримович, Леонід Перфецький, Ольга Плешкан, Роман Сельський, Володимир Сениця, Григорій Смольський та багато інших мистців, які пізніше здобули визнання і світову славу.У 1924-25 очолював факультет мистецтва Львівського (таємного) Українського Університету. Учнями Новаківського 1932 року була створена мистецько-ідеологічна група РУБ, С. Рудакевич-Базюк.Помер у Львові, похований на Личаківському кладовищі. У Львові відкрито художньо-меморіальний музей художника. ТвориПеред українською публікою Новаківський уперше виступив ще на виставці «Товариства для розвою руської штуки» (1901), але ширшу популярність здобув собі тільки першою збірною виставкою у Кракові (1911)..Перша львіська збірна виставка Новаківського, укладена 1921, була його великою перемогою. Особливо сердечно сприйняла митця польська критика, що знайшла в ньому українського епігона краківської школи.Краківський «Автопортрет», портрет дружини («Моя муза»), низка триптихів та кільканадцять пейзажів, побіч своєї наглядної залежності від лауреатів краківської школи, забезпечать Новаківському тривке місце в історії українського мистецтва Холодний Петро Петрович, — один із найвизначніших українських митців ХХ століття, який особливо відзначився як маляр та графік, а тематика його творчості – це ікони, вітражі, мозаїки ТворчістьТематика творчості Холодного — ікони, вітражі, мозаїки.Головні його праці монументального характеру в неовізантійському стилі: іконостас і мозаїки в церкві св. Андрія (Баунд-Брук, Нью-Джерсі), вітражі і мозаїки (1964—1965) у церкві св. Івана Христителя (Ньюарк, Нью-Джерсі), ікони в церквах Гантеру (Нью-Йорк, 1963—1964), Ґлен Спей (Нью-Йорк, 1969), у Трентоні (Нью-Джерсі), вітражі в церкві св. Юрія (Нью-Йорк), іконостас української католицької церкви в Лурді (Франція).Проте Холодний як митець різносторонній, видатно працює також у ділянках краєвиду і фігуральної композиції, включно до зображень жуків у збільшеній формі на основі власної ентомологічної колекції.На творчості Холодного помітні впливи модерних течій, насамперед кубізму та конструктивізму, тим самим він наближається до школи Михайла Бойчука. ії.Холодний є також майстром книжкової графіки, довголітнім ілюстратором журналу для дітей «Веселка». У дрібній графіці (екслібриси, фірмові знаки, монограми), ориґінальній у змісті і формі, відзначається елеґантною легкістю лінії.Холодний учасник численних виставок ОМУА, зокрема в Детройті (1960).У музеї в Ньюарку (1977); мав індивідуальні виставки в Нью-Йорку, Філадельфії (1973 і 1977), в Чикаго (1977) і ретроспективну виставку у його 80-ліття (1982) у Нью-Йорку.