67.Створення Української Академії наук, наукові досягнення в. Вернадського, д. Багалія, м. Кащенка, о. Фоміна та ін.

Ініціатива її заснування вийшла від Українського Наукового Товариства в Києві в квітні 1917 р., але здійснили її щойно за Української Держави (1918): на пропозицію міністра освіти та мистецтва М.Василенка створили спеціальну комісію, яка від 9 липня до 17 вересня 1918 р. виробила законопроект про заснування УАН, затверджений гетьманом П.Скоропадським 14 листопада 1918 р. Її урочисте відкриття відбулося 24 листопада 1918 року. Згідно зі статутом Академія мала 3 відділи:історично-філологічний,фізико-математичний,соціально-економічний. Установче спільне зібрання 27.11.1918 обрало президентом УАН професора В.Вернадського, а неодмінним секретарем — А.Кримського. Згодом президентами Академії обиралися Василенко (1921—1922), Левицький (1922), Липський(1922—1928), Заболотний (1928—1929),Богомолець(1930-1946),Палладін(1946—1962),Патон(з 1962 року). Вернадський- Засновник першої наукової бібліотеки в Україні. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямків сучасної мінералогії, геології, гідрогеології,визначив роль організмів у геохімічних процесах. Організатор та директор Радієвого інституту (1922—1939), Біохімічної лабораторії. Багалій- український історик, філософ та громадський діяч, академік Всеукраїнської Академії Наук (з 1919). Автор понад 200 праць, що стосуються в основному історії Слобідської, Лівобережної та Південної України 15-18 ст. Кащенко- радянський біолог, один з перших українських академіків, доктор медицини та зоології, засновник акліматизаційних садів у Томську та Києві. Разом з вченим В. О. Караваєвим створив зоологічний музей і був першим його директором (1919—1926). Праці О.Фоміна присвячені питанням морфології, систематики і флори Кавказу, Криму, Сибіру, Далекого Сходу й України. Фомін розробив вперше ботанічне районування України і систематичне вивчення спорових рослин УРСР.

65.Культурний рух періоду Центральної Ради.

Важливою і невід'ємною частиною державотворчої політики УЦР було питання культурно-освітнього будівництва в Україні.На 1917 р. загальний освітній рівень українського народу був дуже низький, а неписьменність серед населення становила близько 70%. Тому з весни 1917 р. спочатку на громадських засадах, а потім і законодавче Центральна Рада добилась розширення мережі україномовних освітніх закладів, розпочинаючи зі створення початкових шкіл, а за ними гімназій, різних училищ і вищих закладів. Центральна Рада на культурно-освітнянській ниві зробила дуже багато. Так, упродовж літа — осені 1917 р. під керівництвом Центральної Ради було відкрито 5,4 тис. українських шкіл, понад 100 гімназій, запроваджено україномовне викладання у десятках медичних, агрономічних, технічних училищ і шкіл. У системі вищої освіти почали діяти новостворені народні університети у Києві, Миколаєві, Харкові, Одесі. У 1917—1918 pp. великими тиражами почали виходити твори класиків української літератури: І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Коцюбинського, В. Стефаника, П. Грабовського та ін. У цей час побачили світ збірки поезій молодих українських літераторів: «З журбою радість обнялася» О. Олеся; «Хвилі» Коноваленка; «Лісові ритми» Шаповала. Публікувалися твори М. Рильського, П. Тичини, Огієнка, І. Липи, В. Винниченка, М. Грушевського та інших авторів. У цей час вперше було створено історичні праці з новими концепціями історії України, зокрема: «Ілюстрована історія України», «Коротка історія України», «Якої ми хочемо автономії» М. Грушевського; «Коротка історія України», «Про козацькі часи на Україні» Антоновича; «Історія Українського письменництва» С. Єфремова. Центральна Рада заснувала Український національний театр. До складу його трупи увійшли відомі артисти України М. Садовський, А. Курбас, І. Мар'яненко, П. Саксаганський та ін. По містах і селах засновувалися сотні аматорських колективів. З ініціативи ЦР було засновано Український національний хор (диригент К. Стеценко).Відкрито у Києві загальноукраїнські курси з підготовки співаків хору, музикантів, хореографів. Питанням розвитку українського образотворчого мистецтва займалася створена у грудні 1917 р. Центральною Радою Українська Академія мистецтв. Першим її ректором було обрано Г. Нарбута; тут читали лекції професори — О. Мурашко, А. Маневич, М. Бурачек, М. Бойчук, В. Кричевський, М. Жук. На грунті українського образотворчого мистецтва активну творчу роботу вели скульптори О. Архипенко, Ф. Балавенський, І. Кавалерідзе. М. Гельман, А. Страхов, М. Паращук, П. Вітович та ін. У цей час на екрані з'являється чимало художньо-документальних картин з українською тематикою, екранізується багато казок для дітей та наукових кінофільмів для студентів, що було досить передовим явищем на той час для країн світу.