Розділ 3. Особливості побудови обліку розрахунків з бюджетом за податками і платежами та аналіз їх стану.

3.1. Порядок нарахування та сплати податків і зборів

Сукупність податків і зборів, що справляються в порядку, встановленому законодавством України, формують систему оподаткування на підприємстві. Принципи побудови системи оподаткування, податки і збори, а також права, обов’язки та відповідальність їх платників до 1.01.2011р. визначав Закон України „Про систему оподаткування”.

З 1.01.2011р. питання сплати податків визначаються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

Зміст кожного виду податку розкривають його основні елементи: суб’єкт (платник податку);об’єкт податку; джерело податку; ставка податку; податкові пільги; строк сплати податку; спосіб справляння податку.

Законодавством України передбачено справляння таких податків і зборів:

• загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);

• місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Текст нового Податкового кодексу, підписаного Президентом 3 грудня 2010 р., вступив в дію з 1 січня 2011року.

Підприємство ТОВ «АПС – Центр» сплачує наступні податки і збори:

● Податок на додану вартість;

● Податок на прибуток підприємств;

● ПДФО;

● Плата (податок) за землю;

● Збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

● Екологічний податок;

● Збір за користування радіочастотним ресурсом України;

● Збір за використання води;

● Єдиний соціальний внесок.

Підприємство є платником ПДВ на загальних підставах Згідно Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (з 01.01.2011-згідно ПКУ), та усі види діяльності підприємства є об’єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20%. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з податковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підприємство у випадку реалізації товарів(робіт, послуг) зобов’язане надати покупцю податкову накладну, що містить:

• порядковий номер податкової накладної;

• дату виписування податкової накладної;

• повну або скорочену назву, зазначуну у статутних документах юридичної або фізичної особи, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість;

• податковий номер платника податку (продавця і покупця);

• місце розташування юридичної або фізичної особи, зареєстрована як платник податку на додану вартість;

• опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);

• ціну поставки без врахування податку;

• ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

• загальну суму коштів, що підлягає сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань товариства у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у підприємства товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Підприємство зберігає податкові накладні протягом трьох років,так як передбачено законодавством Постанова КМУ від 27 листопада 1998р. № 1893 Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави для зобов’язань із сплати податків.

У випадку придбання товарно-матеріальної цінності на підставі виписки податкової накладної постачальником товарів (робіт, послуг) ТОВ «АПС-Центр» має право на податковий кредит. Підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення досліджуване підприємство додатє до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

• дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підприємство є платником податку на прибуток. Операції з продажу товарів, послуг спричиняють збільшення валового доходу підприємства. Валовий дохід збільшується за правилом першої події на договірну (продажну) вартість товарів. До валового доходу не включається сума ПДВ.

Крім того, вибуття товарів призводить до зменшення балансової вартості запасів на кінець звітного періоду (відповідно до порядку, визначеного п.5.9.ст.5 Закону про прибуток).

Витрати, пов’язані з придбанням запасів (на відміну від витрат, пов’язаних з придбанням), прямо впливають на величину оподаткування прибутку. При цьому головною особливістю таких витрат є необхідність ведення спеціального обліку, передбаченого п.5.9 ст.5 Закону про прибуток. Суть цього обліку полягає в тому, що до моменту вибуття запасів їх балансова вартість не збільшує валові витрати. Оскільки перерахунку підлягає балансова вартість запасів, а визначення балансової вартості відсутнє, платнику податків необхідно враховувати окремі правила бухгалтерського обліку, згідно з якими відбувається формування балансової (первісної) вартості, що придбавають за кошти.

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника по­датку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. ТОВ «АПС-Центр» подає податкову звітність, тобто документи, що містять відомості про обчислення і сплату податку.

У податковій документації фіксується саме процес нарахуван­ня і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Особли­вістю податкової документації є те, що в її складі немає спеціалізованих «податкових» первинних документів, оскільки під­ставою для ведення податкового обліку є, як правило, первинні бухгалтерсько-облікові документи, які фіксують факт здій­снення господарської операції. Виходячи з цього, інші відо­мості не можуть бути предметом податкової документації і по­даткові органи не мають права вимагати від платника податків подання відомостей, не передбачених законодавством про опо­даткування, або подання податкової документації до настання термінів звітності. Підприємство податкову звітність подаює до податкових органів за під­сумками звітного періоду у встановлений законодавством строк. Терміни здійснення податкової звітності встановлю­ються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважають день, що йде за днем закінчен­ня звітного податкового періоду. Якщо останній день подан­ня податкової звітності є вихідним або святковим, то днем по­дання звітності вважається наступний за вихідним або свят­ковим операційний (банківський) день. Граничні терміни подання податкової звітності можуть бути продовжені за пра­вилами і на підставах, передбачених податковим законодав­ством.

Реалізуючи обов'язок з податкової звітностіпідприємство подає в податкові органи такі види податкових доку­ментів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті: розрахунково-звітну документацію — документи, в яких фіксуються податкові розрахунки і суми податків. По кожно­му податку існує єдиний податковий документ, в якому плат­ник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, і який подає платник податків до податкового органу у встановлений законодавством термін. Такі документи містять відомості про строки, базу оподаткування, податкові пільги, розміри податкового окладу, причому називатися вони можуть по-різному: декла­рація, розрахунок, звіт тощо. Прикладом розрахунково-звітної документації може бути декларація про прибуток підпри­ємства, обов'язок надання якої закріплений й. 16.4 ст. 16 За­кону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 p., а форма і порядок її складання затвердже­ні наказом податкової адміністрації від 29 березня 2003 р.; розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державно­го соціального страхування України на випадок безробіття, форма і порядок заповнення якої затверджені наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 грудня 2000 р.1; розрахунок збору за забруднення навколишнь­ого природного середовища, форма і порядок заповнення яко­го затверджені наказом Мінекобезпеки і Державної податко­вої адміністрації України від 19 липня 1999 р. і т. ін.

У зв’язку із прийняттям нового Податкового кодексу України відбулися зміни по податку на прибуток підприємства. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу — витрати, що прямо пов'язані з виробництвам та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (розділ 1. п. 14.1.228.).

Дати виникнення доходів (137.4 - 137.16), зокрема:

- від реалізації товарів — за датою переходу покупцеві права власності на товар ;

- від реалізації послуг, робіт — дата складання акта або іншого документа, який підтверджує виконання робіт або надання послуг ;

До 01 01.2014 датою збільшення доходів підприємство від надання послуг — дата надходження коштів від споживача. При цьому підприємство у складі собівартості реалізації послуг визнають витрати на придбання товарів, робіт, послуг у сумі фактично сплачених за них коштів. Решта витрат визнаються відповідно до норм розділу III цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного:

- датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

- датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку. Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів;

Витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Підприємство до 01.01.2011 сплачувало податок з доходів фізичних осіб. До доходів у вигляді зарплати застосовується ставка 15 %, а із суми перевищення над 10 розмірами МЗП, установленої на 1 січня звітного податкового року, — 17 %. У 2011 році рубіж для визначення ставки ПДФО становить 9410 грн. Ставки 15 (17) % застосовуються до загального місячного (річного) доходу платника податку (п. 167.1 ПКУ). Це означає, що в межах місяця для цілей порівняння з 10-кратним розміром МЗП порівнюються всі доходи платника, що обкладаються ПДФО за ставками 15 (17) %. Якщо протягом року платник податку отримував доходи (у тому числі, але не виключно, у вигляді заробітної плати) від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна сума таких доходів за будь-який календарний місяць перевищила 10-кратний розмір МЗП, то він за підсумками року має подати декларацію про доходи (п. 176.1 ПКУ).

Податок на доходи сплачується (перераховується) до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу. Як і раніше, банки прийматимуть платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку на доходи.

Податкова соціальна пільга встановлена ст. 6 Закону України “Про податок з доходів з фізичних осіб” (далі – Закон) і застосовується виключно до доходу, нарахованого платнику податку протягом звітного податкового місяця у вигляді заробітної плати і тільки за умови, що розмір такої зарплати не перевищує суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Статтею 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” мінімальну заробітну плату на 1 січня 2009 року встановлено у розмірі 605 грн.

Згідно із Законом розмір податкових соціальних пільг залежить від категорій платників податку й дорівнює 100, 150 та 200 %% від 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, тобто становить:

- 100% - 302,5 грн. (загальна);

- 150% - 453,75грн.(підвищення для осіб, зазначених у пп. 6.1.2 п. 6.1 ст.6 Закону);

- 200% - 605 грн.(підвищення для осіб, зазначених у пп. 6.1.3 п. 6.1 ст.6 Закону);

Тобто, згідно з Законом у 2009 році будь-який платник податку, в якого заробітна плата протягом звітного податкового місяця не перевищує 940 грн., має право на застосування податкової соціальної пільги.

Зміни, що відбулися з 1 січня, пов'язані з набуттям чинності Податковим кодексом України, торкнулися, зокрема, ставок податку та порядку надання працівникам податкових соціальних пільг.

Підприємство є власником земельної ділянки, тому сплачує податок на землю. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель. Тому всі юридичні та фізичні особи, які фактично використовують земельні ділянки без належного оформлення документів на землю, повинні сплачувати земельний податок і стати на облік у відповідній податковій службі за місцем знаходження земельної ділянки як його платники.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності підприємства і обчислюється, виходячи з площі земельної ділянки, переданої у власність або наданої у користування, ставки земельного податку та розміру грошової оцінки земель.

Ставки земельного податку встановлюються Законом України "Про плату за землю" окремо для кожної категорії земель, визначених Земельним кодексом України. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться органами Державного комітету України по земельних ресурсах за методикою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується з метою економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України. Законодавством передбачено єдиний порядок проведення щорічної індексації грошової оцінки земель та доведення її до відома власників земельних ділянок і землекористувачів.

Підприємство самостійно обчислює суму земельного податку та встановленою Державною податковою Адміністрацією формою щороку за станом на січня 1 до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

По ново відведених земельних ділянках розрахунки розмірів податку подають юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності користування земельною ділянкою.

Відповідно до чинного законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхові внески нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошове забезпечення військовослужбовців, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату доходу (прибутку) фізичним особам за виконання робіт (послуг) за договорами цивільно-правового характеру, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, та не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, грошового забезпечення військовослужбовців, з якої справляються внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що встановлюється щороку на рівні 15 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Підприємство до 1.01.2011 нараховує та сплачує внески до пенсійного фонду, внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

До пенсійного фонду сплачує 33,2% -від суми фактичних витрат на оплату праці працівників, 4%-від суми витрат на оплату праці працюючих інвалідів та 2%-від суми сукупного оподаткованого доходу; соціальне страхування ТВП – 0,5 % від суми оплати праці найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, 1,0% від суми оплати праці найманиних працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму; соціальне страхування на випадок безробіття- 0,6% і 1,6% від суми оплати найманих працівників; страхування від нещасного випадку – страхові тарифи встановлюється відповідно до класів професійного ризику виробництва та окремих галузей економіки.

А з 1 січня 2011 року набрав чинності Закон «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Закон визначає розмір єдиного внеску для кожної категорії платників і пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати й соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків, створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам і покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Розмір, який встановлений для підприємства єдиного соціального внеску (ЄСВ) дорівнює сумі внесків до всіх фондів. Адміністратором ЄСВ призначається Пенсійний фонд, інші фонди не розпускаються і отримують кошти від ПФУ в пропорціях встановлених Законом, запроваджується посвідчення застрахованої особи.

Термін сплати внеску – до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Передбачено, що “За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу)” (п.12, ст.9), статтею 10 Закону передбачено можливість сплати ЄСВ на добровільних засадах.

Підприємство до 1.01.2011 сплачує транспортний збір, який розраховувався і сплачувався перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

З 01.01.2011 р. (набрання чинності Кодексом) перша реєстрація транспортного засобу – реєстрація, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше. Тобто мова йде про нові автомобілі або про ввезені з-за кордону старі авто. Підприємство є платником збору, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, плата здійснюється підрозділами Державтоінспекції згідно з відповідним порядком, затвердженим урядовою постановою № 1388 від 07.09.98 р. перелік об'єктів оподаткування збором дещо змінився, що відповідно до статті 232 цього Кодексу є об'єктами оподаткування. База оподаткування визначається окремо для кожного транспортного засобу. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Сума збору обчислюється щодо кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування, ставки збору та відповідного коефіцієнта.

Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати. Підприємство зобов'язане при першій реєстрації в Україні пред'являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, - відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.

У разі відсутності документів про сплату збору або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні не проводиться.

Органи, що проводять державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані повідомляти органи державної податкової служби про зареєстровані транспортні засоби, а також про осіб, на яких вони зареєстровані. Форма та порядок подання інформації затверджуються центральним органом державної податкової служби за погодженням з відповідним центральним органом, який реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху і державної реєстрації транспортних засобів. Оскільки у 2011 році підприємство не купувало транспортні засоби, то збір не сплачувався.

Підприємство до 1.01.2011р. сплачувало збір за забруднення навколишнього середовища у зв’язку з експлуатацією транспортних засобів. Збір сплачувався протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного терміну подання розрахунку даного збору. Ставка збору встановлюється згідно з нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів України. Так, на балансі підприємства перебуває 6 автомобілів, які фактично використовуються підприємством у своїй діяльності.

Контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до бюджету здійснюється органами державної податкової служби, які згідно з планом перевірок залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів Мінприроди для перевірки правильності визначення платниками збору фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів (п. 15 Порядку), 01.01.2011 р. набрання чинності Кодексом Екологічного збір, він складає податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, і подає їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби.

Підприємство також сплачує збір за користування радіочастотним ресурсом України, який регламентується Законом України «Про радіочастотний ресурс України». Ставка цього збору диференційована, в залежності від шкали поділу видів радіозв'язку (за 1 мГц смуг радіочастот в гривнях). Підприємство як користувач радіочастотним ресурсом до 15 числа кожного поточного місяця сплачують збір за його використання. У разі несплати щомісячного збору протягом шести місяців відповідна ліцензія на використання радіочастотного ресурсу України, а також дозволи на використання відповідних радіоелектронних засобів і радіовипромінювальних пристроїв анулюються без компенсації збитків користувачу із стягненням суми заборгованості у судовому порядку.

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до податкової декларації додається додаток щодо перерахунку податкового зобов’язання збору за користування радіочастотним ресурсом України за минулий період.

Постанова КМ України "Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" від 18.05.1999 р. № 836. Нормативи, які встановлюються в залежності від виду водних ресурсів, регіону (або басейну рік), потреб, для яких здійснюється забір води, а також величина ліміту на забір та відкачування води.

Якщо до набрання чинності Податкового кодексу України водокористувачі в разі використання води виключно на задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб збір не сплачували, то з 1 січня 2011 року не оподатковується лише ті обсяги води, які використовуються для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок.

Ставки збору за спеціальне використання підземних вод залежно від регіону (в гривнях за 100 куб. метрів). У 2010 році норматив збору застосовувався у копійках за куб. метр використаної підземної води.

Збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу. Підприємство обчислює суму збору наростаючим підсумком з початку року та складає податкові декларації за формою, затвердженою наказом ДПС України. Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Кодексу).

Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, а саме: протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації за місцем податкової реєстрації.