2.4. Збір і обробка матеріалу

Розпочинають дослідження з пошуку інформації. Для цього студент повинен відшукати оптимальну кількість різних за своїм походженням документів (опублікованих і неопублікованих), вивчити літературу з даної теми (монографії, статті, матеріали наукових конференцій), статистичні матеріали, результати соціологічних опитувань, використати електронний ресурс тощо.

У пошуках джерел і літератури допоможуть бібліографічні каталоги (систематичні й алфавітні), зокрема електронні, які є в бібліотеках.

Існує кілька методик опрацювання літератури з вибраної теми. Так, вивчення наукових публікацій можна починати з фундаментальних робіт, і просуватися від загального до часткового, від базових положень до конкретних. Щодо хронологічного порядку опублікованої літератури, то спершу варто вивчити найновіші праці.

За іншою методикою від самого початку роботи вивчення літератури починається саме з тих, що безпосередньо стосуються обраної проблеми або дотичні до неї.

Важливо наголосити на критичному ставленні до джерел чи літератури, оскільки наукове дослідження передбачає опрацювання робіт різного періоду, які були написані з урахуванням конкретної суспільно-політичної ситуації, і за характером їхнього положення чи трактування не відповідають реаліям сьогодення. Надзвичайно важливим є критичний відбір матеріалів, зіставлення різних джерел інформації для вироблення власної позиції автора.

Склавши попередньо бібліографію, дослідник приступає до пошуку матеріалів. Робити це належить спочатку в бібліотеках, а потім – в архівах, науково-дослідних закладах, інформаційних й аналітичних центрах.

2.5. Як робити виписки

Зібраний матеріал накопичується шляхом виписок. Є кілька способів ведення виписок віднайденого матеріалу (цитати й перекази).

Цитата – це частина тексту, переданого дослівно та використовується для підтвердження тієї чи іншої точки зору або для доказу достовірності якогось факту. Цитати використовують у тексті дослідження для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела.

При цитуванні джерел слід дотримуватися таких правил: цитати мають органічно «вписуватися» в контекст дослідження; використання цитат повинен визначатися потребами розробки теми кваліфікаційної роботи; цитати мають бути точними; не можна перекручувати основну точну зору автора; необхідно точно зазначати джерело цитування.

Перекази – це передача основного змісту документа словами дослідника, але без перекручення його положень.

Починаючи роботу, передусім, слід ознайомитися в загальному з характером публікації. Розрізняють два види читання: «швидке» й «повільне». Перше дає змогу дослідникові відповісти на запитання, чи варто цю книжку або статтю уважно читати. Друге передбачає поглиблене вивчення джерел.

Отже, спочатку вивчіть зміст, передмову чи вступ видання. Далі вибірково перегляньте матеріали розділів, які викликають найбільше зацікавлення: постарайтеся побіжно, вихоплюючи окремі абзаци чи фрагменти тексту, усвідомити відповідність його проблемі Вашого дослідження, прогляньте висновки до розділів й загальні висновки до роботи. На останньому етапі з таких фрагментів формується конспект роботи – зв’язне й стисле викладення своїми словами опрацьованого матеріалу з підтвердженням на необхідні запозичені цитати.