Методи стерилізації в біотехнології отримання імунобіологічних препаратів

Важливим елементом у процесі виготовлення кінцевого імунобіологічного препарату є стерилізація – знищення усіх форм життя (зокрема, живих мікроорганізмів) у стані вегетації та спокою. Стерилізації обов‘язково піддають усі матеріали, захисний одяг, інструменти, посуд, поживні середовища, пакувальні матеріали, що використовуються у процесі виготовлення стерильних імунобіологічних препаратів. Усі потоки можуть стерилізуватися термічним, радіаційним, хімічним, фільтраційним та комбінованими методами. Дія усіх стерилізуючих агентів базується на інактивації внутрішньоклітинних речовин, необхідних для росту та репродукції клітин.

Стерилізація радіацією. Радіаційна стерилізація використовується, головним чином, для стерилізації матеріалів і продукції, що чутливі до нагрівання. Багато лікарських засобів і деякі пакувальні матеріали чутливі до радіації, отже цей метод припустимий лише у випадку відсутності шкідливого впливу на продукцію. Тому цей метод використовують для стерилізації невеликих об’єктів (хірургічний інструмент, перев’язочний матеріал). Під час процесу стерилізації слід вимірювати дозу випромінювання. Для цих цілей слід використовувати дозиметри, показання яких не залежать від інтенсивності випромінювання, але забезпечують кількісну реєстрацію дози випромінювання, поглиненою стерилізованою продукцією.

Хімічний метод стерилізації базується на використанні речовин, які володіють дезінфікуючими властивостями. Основна проблема цього методу полягає у видаленні стерилізуючого агенту з поживного середовища. Це досягається шляхом розкладення агентів з утворенням нетоксичних для виробничої культури продуктів.

Термічний метод. Найбільш часто у технологічному процесі виготовлення стерильних імунобіологічних препаратів використовують термічний метод стерилізації. Він базується на згубному впливі на живі клітини високих температур. Стерилізація досягається фламбуванням (обробкою відкритим полум‘ям), сухим гарячим повітрям, кип‘ятінням та насиченою парою. Для стерилізації посуду, матеріалів, одягу, інструментів, поживних середовищ та розчинів найкраще зарекомендував себе метод обробки парою під тиском за допомогою автоклавів.

Конструктивно автоклави бувають декількох видів: що обертаються, гойдаються, горизонтальні, вертикальні та у вигляді колони. Проте, обов‘язковою умовою ефективної стерилізації є одночасне поєднання температури, тиску, часу та водяної пари. Основою будь якого стерилізатора є герметична камера, у якій відбувається процес стерилізації та парогенератор.

Згідно європейського стандарту prEN 13060/1-4 автоклави поділяються на три класи:

Автоклави класу «В» - мають функцію попередньої вакуумізації та функцію вакуумного висушування, можуть стерилізувати будь-які форми медичних виробів та тканин: великі, порожнисті, запаковані у пакувальні матеріали будь якого типу (інструменти, білизна, одяг, посуд).

Автоклави класу «S" – призначені для стерилізації гладеньких або порожнинних інструментів в упакуванні або без упакування.

Автоклави класу "N" – призначені для стерилізації металевих інструментів безпосередньо у лотку та не запакованих тканинних матеріалів без порожнин та щілин.

Найчастіше стерилізуються автоклавуванням поживні середовища.

Стерилізація поживних середовищ парою використовується у двох режимах: cтатичному в умовах автоклаву та стерилізація з перемішуванням.

Режими стерилізації поживних середовищ залежать від складу останніх (таб.3). Час нагріву стерилізаційної камери автоклаву (від 20 до 121 оС) залежить від конструкції останнього та контролюється манометром.

Час досягнення необхідної температури у масі поживного середовища залежить від об‘єму контейнеру та щільності завантаження автоклаву.

Якість стерилізації перевіряється використанням термо- та біоіндикаторів. Перші, у вигляді смужок, наклеюються на пакувальний папір і реагують на температуру у середині камери зміною кольору (таб.4). Їх використовують для контролю автоклавування посуду та інструментів.