Закон України «Про боротьбу з корупцією»

Цей Закон визначає правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.

Закон складається з 5 розділів: Загальні положення; Попередження корупції; Відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення пов’язані з корупцією; Усунення наслідків корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією; Контроль і нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією.

У розділі І визначено, що корупція – це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. А також визначено, які діяння є корупційними, зокрема це незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної вартості. Суб’єктами корупційних діянь є: державні службовці, Прем’єр міністр України, депутати, посадові особи місцевого самоврядування, військові посадові особи. Органами, які ведуть боротьбу з корупцією, згідно закону є: Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, органи прокуратури та інші.

Закон наголошує, що державний службовець не має права займатись підприємницькою діяльністю; відмовляти фізичним чи юридичним особам у наданні інформації, передбаченої правовими актами, або ж затримувати її; використовувати своє службове становище, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює та ін.

У Законі прописано відповідальність, яку несуть особи за: вчинення корупційних діянь; порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави; порушення вимог фінансового контролю; умисне невиконання своїх обов’язків по боротьбі з корупцією, а також відповідальність керівників за невжиття заходів щодо боротьби з корупцією.

Закон передбачає, що фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок корупційних діянь і які зазнали моральної чи матеріальної шкоди, мають право на поновлення цих прав і відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.

Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»

Закон визначає організаційні і правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю.

Закон містить 5 розділів: Загальні положення; здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю; відповідальність за порушення у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю; міжнародне співробітництво у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю; прикінцеві положення.

У законі дано визначення таким термінам: соціальна робота з дітьми та молоддю; соціальне обслуговування; соціальний супровід; соціальна профілактика; соціальна реабілітація; соціальне інспектування; фахівець із соціальної роботи; волонтерський рух; соціальний менеджмент, зокрема, зазначено, що центри соціальних служб – спеціальні заклади, уповноважені державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики шляхом здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю. Прописано також і діяльність центрів.

Також у статті 3 розділу І зазначено, що суб’єктами соціальної роботи з дітьми та молоддю є уповноважені ограни( органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, служби у справах неповнолітніх; центри соціальних служб для молоді, їх спеціалізовані формування; підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форми власності) та фахівці із соціальної роботи. А також прописані їх завдання та права. Об’єктами, відповідно, є діти, молодь та члени їх сімей; професійні та інші колективи; соціальні групи, щодо яких здійснюється соціальна робота.

Опрацювавши Закон, я побачила на яких принципах ґрунтується соціальна робота з дітьми та молоддю. Це принципи законності, додержання і захисту прав людини, доступності послуг, системності, конфіденційності, індивідуального підходу, добровільності у прийнятті допомоги та ін.

Закон визначає основні напрями державної політики у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю.

Крім того закон передбачає підстави щодо зміни чи припинення надання соціальних послуг дітям та молоді. Ними є: досягнення повноліття дітьми та віку молодими громадянами, з якого на них не поширюються норми цього Закону; добровільна відмова та інші обставини.