2. Причини виникнення нетрадиційних релігій і синкретичних культів.Неорелігії.

Після того, як релігійний світогляд виник на початку історії людства, він зберігся завдяки тому, що за будь-яких часів народжував різноманітні форми пристосування до змін у суспільному житті. Творча природа людини постійно народжує нові сфери культурного буття, в якому релігія завжди шукає своє місце.

Ускладнення життя людства, розвиток наукових форм суспільної свідомості відображено й у послідовній трансформації релігійного світогляду:

- племенні культи звертаються до сил природи у формі анімізму, тотемізму, фетишизму, магії;

- розвиток природознавства не залишає місця Богу на землі й віддаляє божество на гору Олімп, а потім потойбічне починає охоплювати Всесвіт взагалі;

- перехід від політеїзму до монотеїзму формулює абсолют у вигляді Бога батька, Яхве, Йєгови, Аллаха. Надсвітовий характер Бога народжує наднаціональні світові релігії;

- в умовах розшарованого суспільства періоду формування держави релігія починає виконувати важливі ідеологічні функції для забезпечення політичної влади. Політика - це завжди стикання інтересів різних суб’єктів економічного та духовного життя.

Тому поява нових економічних чи то политичних інтересів позначилася й на духовному розшаруванні, формуванні нових ідеологічних концепцій. Не залишилася осторонь цих історичних процесів і релігія, в межах якої постійно з’являються новації, які ортодоксальні теологи визначали за єресі.

Наприклад: спроба фараона Аменхотепа IV з метою послаблення влади жерців ввести культ Бога Атона закінчилася невдачею . Християнство на початковому етапі розвитку виникає як єресь у межах іудаїзму. Потім у християнстві з’являються нові гілки тлумачення догмату та культу протестантськими течіями. В ісламі інтереси різних родових угруповань призвели до розколу на сунітів, шиїтів і т.п.

Не стала винятком і сучасна епоха. Сучасний світ завдяки розвитку НТР стає єдиним взаємозалежним простором. Цей світ стикається з глобальними проблемами суперечливої цивілізації. Також мається на увазі певна дегуманізація суспільства масового споживання, яке народжує масову культуру. До цього можна додати кризові елементи у взаємодії людини з природою, психологічне перенавантаження особистості в умовах розвитку електронних комунікацій та прискорення темпу виробничої діяльності. XX ст. народжує нову людину, яка по новому сприймає й релігійний світ. Проблемність життя людства на певних історичних етапах його розвитку народжує й нові ілюзорні можливості виходу із складної ситуації за допомогою нового бачення Бога – як вічного та початкового абсолюту.

Починаючи з 60-х років, у країнах заходу поширюються нові культи або релігії “Нового віку”. Перед характеристикою сучасних нетрадиційних релігій треба визначити різницю між єрессю, сектою та неорелігією. Єресь виникає в межах певної релігійної конфесії й найбільше, на що вона претендує, – це часткова зміна догмату. Секта організаційно відходить від релігійної общини та інколи перетворюється у самостійну конфесію.

Неорелігії претендують на створення нового світогляду зі своєрідним міфом та культом. Так як створення релігійного догмату потребує часу й зусиль багатьох інтелектів з різних поколінь, то в сучасних неорелігіях основна увага (за браком часу, а інколи й інтелекту) приділяється міфу та культу. Саме в останньому можна достатньо широко реалізувати численні, заздалегідь задані новації.

Інколи поява неорелігій з традиційними формами віросповідання , які стали атрибутом тривалого розвитку національної культури, пов’язується з розширенням інформаційного паростору, розвитком міжнаціональних стосунків та міграцій. У таких умовах носії релігійних вірувань з інших країн досить вільно перетинають державні кордони, знаходять нові об’єкти для розповсюдження своїх релігій. Наприклад, багато сучасних неорелігій у США та Європі свої витоки мають у країнах Сходу (Китай, Індія, Японія). Невпинний потік емігрантів на нові території приносить теж їхню релігію. У Західній Європі, Північній Америці та в інших країнах оселились величезні азіатські громади.

Як зазначалося вище, створення свого неповторного оригінального релігійного догмату є справою достатньо складною, і тому основи віровчення сучасних неорелігій носять синтетичний характер. Якщо традиційні релігії турбуються про збереження канонічного змісту та форм культу, то неорелігії спираються на єдиний містичний досвід у злитті з Абсолютом. Неорелігії виділяють головне, спільне, загальне у своїх віровченнях. Неорелігії вважають свого пророка найбільш підходящим для даної епохи. Для неорелігій характерне особливе ставлення до засновника релігії, який має неповторну харизму, що надає йому авторитет мудрості та святості, рис самого божества.

Таким чином, можна визначити слідуючі причини виникнення неорухів у релігійному житті:

1. Основна причина – це криза традиційної релігійності у XX ст. під впливом розвитку наукового світогляду. Досягнення НТР висунули проблеми, перед якими офіційна церква зі своїм консерватизмом виявилася безсилою й сприймається як “вчорашній день”.

2. Кризові явища в культурі, елементи соціального відчуження та розчарування у можливостях сучасної цивілізації гармонізувати суспільне життя призвели до того, що молодь, яка не може знайти свого місця в житті, відкидає ідеологію офіційного істеблишменту й шукає нові духовні орієнтири. У нових релігіях молодь приваблює заклик до самотворчості, можливості спасіння душі та знаходження душевного спокою зараз, а не десь там у потойбічному світі.

3. Неокульти спираються на досягнення сучасної психології та мають у своєму розпорядженні різноманітні методи духовного впливу та створення ілюзії щасливого життя.

4. Дуже часто до нових культів приходять люди освічені, які цікавляться питаннями окультизму, уфології та астрології за межами сучасної прагматичної науки.