22Варіант.

1.Патогенний вплив біологічних факторів

До бiологiчних чинників належать патогеннi вiруси, мiкроби, найпростiшi, гельмiнти, членистоногi, гриби, деякi рослини. Вiрус пiсля вторгнення в клiтину змiнює дiяльнiсть її регулювальних систем - зумовлюючи виникнення хв.. Патогеннi мiкроби видiляють продукти своєї життєдіяльності.якi є токсинами для органiзму тварин (екзотоксини). Крiм того,деякі речовини вивiльняються пiсля загибелi та руйнування мiкробних клiтин (ендотоксини). Шляхи розповсюдження інфекційних хвороб в зовнішньому середовищі: через повітря, корм, воду, навколишні предмети, живі перенощики, обслуговуючий персонал.Надзвичайно активнi екзотоксини видiляють клiтини - збудники дифтерiї, ботулiзму, правця, газової гангрени, стрептококи. у вiдповiдь на появу прод. життєдіяльності вірусів в органiзмi виникають специфiчнi бiлки - антитiла, здатнi нейтралiзувати цi токсини і знешкоджувати мiкробнi тiла, зумовлюючи виникнення iмунiтету, несприйнятливостi до того чи iншого збудника хвороби. аскариди локалiзуються переважно в тонких кишках, видiляють токсини, якi спричинюють інтоксикацію (отруєння) органiзму живителя. Масове нагромадження аскарид у кишках може призвести до закупорювання, розривів та проривання стiнки кишок. Личинки аскарид, мiгруючи з травного каналу до легень, завдають, крiм того, механiчних пошкоджень тканин на шляху мiграцiї. Патогенний вплив комах на органiзм поєднується з механiчним пошкодженням та дiєю токсинiв, якi при цьому виділяються. Дiя рослинних органiзмiв на органiзм тв - це в основному вплив токсинiв рослинного походження: глiкозидiв, алкалоїдiв, iнших органiчних та неорганiчних сполук, якi надходять в органiзм у надмiрних кiлькостях i спричинюють отруєння тварин.

2.Якісні та кількісні зміни лейкоцитів

До кількісних змін лейкоцитів відносять лейкоцитоз і лейкопенію. Лейкоцитоз - це збільшення загальної кількості лейкоцитів порівняно з нормою, яка підтримується на сталому рівні, властивому даному виду тварин. Лейкопенія - зменшення кількості лейкоцитів.

Лейкоцитоз і лейкопенія не є самостійними захворюваннями, а розвиваються як супутня реакція під час різноманітних захворювань.Лейкоцитози бувають абсолютними(зумовлений підвищенням загальної кількості лейкоцитів в одиниці об’єму крові) і відносними( збільшення одного виду лейкоцитів, тоді як загальна кількість іх залишається без істотних змін), фізіологічними (лейкоцитоз новонароджених та вагітних тварин; травний, який розвивається через 2-3 год після вживання корму) .і патологічними(під час інфекційних захворювань, інтоксикацій, запальних процесів, ендокринних розладів, порушень регуляції кровотворення). Патологічний лейкоцитоз може виявитися переважним збільшенням якогось одного виду білих кров’яних тілець. Відповідно до цього розрізняють нейтрофільний(нейтрофілія- інфекції, гнійне запалення), еозинофільний, базофільний лейкоцитози, лімфоцитоз і моноцитоз.

Збільшення в лейкоцитарній формулі кількості молодих форм нейтрофілів називають зміщенням ядра вліво, або регенеративним зміщенням. Це свідчить про посилення діяльності кісткового мозку.При гіперрегенеративному зміщенні ядра, крім збільшення кількості паличкоядерних і юних нейтрофілів, у крові спостерігається менше зрілих клітин мієлоцитів. У цитоплазмі нейтрофілів з’являється зернистість інтенсивно забарвлені гранули як наслідок коагуляції білків під впливом інфекційного агента. Це спостерігається при перитоніті, флегмоні, крупозній пневмонії.

Еозинофільний лейкоцитоз (еозинофілія) збільшення кількості еозинофілів спостерігається при хронічному лейкозі, інвазіях і паразитарних захворюваннях (трихінельозі, ехінококозі, аскаридозі), алергічних захворюваннях. Базофільний лейкоцитоз (базофілія) зустрічається досить рідко, буває при мієлоїдному лейкозі, еритремії, гемофілії.

Лімфоцитоз збільшення кількості лімфоцитів, яке може бути абсолютним або відносним. Абсолютний лімфоцитоз характеризується збільшенням кількості лімфоцитів за нормального або підвищеного вмісту лейкоцитів у крові. При відносному лімфоцитозі зменшується загальна кількість лейкоцитів і збільшується вміст у крові лімфоцитів за рахунок зменшення кількості інших клітин. Моноцитоз збільшення кількості моноцитів (показник підвищення функції ретикулоендотеліальної системи. Спостерігається при деяких хронічних інфекційних та вірусних захворюваннях).

Лейкопенія зменшення загальної кількості лейкоцитів у крові нижче від нормальної. Спостерігається на фоні рівномірного зменшення кількості всіх клітин білої крові, але з переважним зменшенням кількості окремих видів лейкоцитів. Лейкопенія виникає частіше внаслідок порушення або пригнічення лейкопоезу в разі системних уражень кровотворних органів хронічних отруєнь різними токсинами, в тому числі й згодовування злаків, уражених токсичними грибами. Лейкопенія трапляється як вторинне явище при масивних гнійно-запальних процесах, коли руйнується велика кількість лейкоцитів. Нейтропенія - зменшення в крові кількості нейтрофільних лейкоцитів, виникає внаслідок пригнічення кровотворної функції кісткового мозку під впливом інфекційних і токсичних агентів.

Еозинопенія - зменшення вмісту в крові еозинофілів, спостерігається в стадії розвитку багатьох інфекційних хвороб. Лімфоцитопенія - зменшення в крові кількості лімфоцитів.Часто буває відносною у зв’язку із збільшенням кількості нейтрофілів. Абсолютна лімфоцитопенія - показник пригнічення лімфатичного кровотворення, спостерігається відразу після іонізуючого опромінення.

Моноцитопенію -зменшення в крові моноцитів, розглядають як показник пригнічення функції ретикулоендотеліальної системи, зниження резистентності організму.