12 Варіант.

1.Визначення понять здоровя та хвороби. Патологічна реакція,пат процес та пат.Стан.

Здоров’я, норма, фізіологічний стан – це форма життєдіяльності організму, за якої структура і функції організму відповідають одна одній, а система її регуляції на різних рівнях дає змогу цілком реалізувати генетичний потенціал певного виду тварини у конкретних умовах зовнішнього середовища. Здоровий організм здатний підтримувати і відповідати на комплекс адекватних реакцій у відповідь на влив подразників зовнішнього середовища. Ці реакції називають захисно-компенсаторними – оберігають організм від порушення рівноваги для забезпечення нормальної життєдіяльності. Для оцінки здоров’я існують спеціальні об’єктивні показники, такі як температура тіла, частота пульсу, дихання.(їх виражають динамічною - від і до, або статичною нормою – середньоарифметична величина суми значень будь-якого показника.)

Хвороба – це якісно новий стан, який набуває організму. Він виникає під впливом ушкоджуючих чинників і проявляється комплексом структурно-функціональних змін з боку органів та систем, порушенням зв’язку організму з навколишнім середовищем, погіршенням його генетичних можливостей, зниженням продуктивності та економічної цінності тварин. Під час хвороби порушується фізіологічна регуляція функцій і змінюється характер реактивності і адаптаційно-компенсаторних реакцій. Хворобу супроводжують три види патологічних явищ: пат.реація, пат.процес і пат.стан.

Патологічна реакція – реакція організму або окремих його тканин на дію подразника, яка за своїм характером і силою неадекватна силі цього подразника. Прикладом може бути – нанесення подразнень на шкіру корови, що хвора на післяродовий парез, які не викликають відповідної захисної реакції.(зниження чутливості шкіри).

Патологічний процес – це комбінація порушених функцій і структури під впливом патогенного подразника, яка проявляється комплексом патологічних і захисно-компенсаторних реакцій місцевих чи загальних. Приклад – запалення, гарячка, новоутворення.

Патологічний стан – це стійка зміна структури та функції організму, що виникає внаслідок перенесеної хвороби, спадкового чиннику чи вади внутрішньоутробного розвитку. Приклад – зміни форми клапанів серця після перенесеного ендокардиту(запалення), природжена «заяча губа».

2.Порушення дифузії та перфузії альвеол

Причинами порушень дифузії та перфузії можуть бути зміни складу вдихуваного повітря, порушення регуляції дихання, рефлекс Герінга- Браєра.  Етіологія перфузії - це зниження загального регіонального кровообігу в легенях; гостра сужении недостатність(колапс, шок); серцево-судинна недостатність. До зниження перфузії (кровообігу через легені) можуть призвести порушення скоротливої здатності правого шлуночка (міокардит, травматичний перикардит тощо); недостатність лівого шлуночка, яка веде до застійних явищ у легенях; деякі природжені й набуті пороки серця (стеноз отворів, недостатність клапанів); судинна недостатність (шок, колапс); емболія легеневої артерії. Усе це спричинює зменшення кровообігу в легенях, надходження крові до альвеолярного апарату. Вентиляція легень переважає над перфузією, що зумовлює добре насичення крові киснем і зменшення в ній вмісту вуглекислого газу (гіпокапнія). Наслідками також можуть бути задишка, періодичне дихання, гіпоксемія дихальна, гіпоксемія з гіперкапнією та ацидозом. При гіперпное спостерігається гіпервентиляція і алкалоз. Етіологією дифузійної недостатності є патології органів дихання, що зумовлює потовщення альвеолярних перегородок; зниження площі мембран; зниження часу контакту крові з альвеолярним повітрям. Наслідками може бути гіпоксемія , дихальна гіпоксія, гіперкапнія.