1.Визначення запалення. Етіологія та основні ознаки запалення.

Запалення – це складна місцева судинно-тканинна захисно-пристосувальна реакція організму на ушкоджу вальний вплив патогенних чинників, що виявляється в порушенні мікроциркуляції та змінах тканин у вигляді альтерації, ексудації та проліферації. Має такі ознаки: почервоніння (rubor), припухання(tumor), біль(dolor), підвищення температури (calor), порушення функції (function laesa).

Запалення може виникати як відповідь тканин на появу ознак пошкодження клітин чи їх компонентів. Цей важливий та складний процес є результатом еволюції і був сформований як механізм захисту організму. Головне завдання запалення - локалізація патологічного вогнища, видалення (елімінація) патогенного агента і відновлення нормальної функції клітин, тканини, органу. Етіологія: Запалення може виникати, як результат впливу будь-якого агента, сила і тривалість впливу якого переважає адаптаційні можливості тканини чи органу. Всі чинники, які можуть викликати запалення, можна поділити на дві групи: зовнішні (екзогенні- фізичні -чужорідні тіла, сильний тиск на тканину, висока чи низька температура, іонізуюче і ультрафіолетове проміння, високий і низький барометричний тиск, електричний струм, хімічні – кислоти, луги, солі важких мет., біологічні – бактерії, віруси, гриби, черви..) і внутрішні (ендогенні- агенти, що виникають в організмі внаслідок якогось захворювання, наприклад жовчні кислоти, комплекс антиген-антитіло та) Залежно від клінічного перебігу розрізняють гостре і хронічне запалення. Сутністю гострого - є повне знешкодження та елімінація патологічного агента з осередку запалення і завершення патологічного процесу повним відновленням цілісності пошкоджених тканин. Хронічне запалення розвивається як результат постійного, тривалого впливу патологічного агента на орган, тканину, тобто організм неспроможний знищити та видалити чинник запалення.

Залежно від інтенсивності місцевих і загальних змін в організмі виділяють нормоергічне, гіпоергічне та гіперергічне запалення. Нормоергічне запалення характеризується адекватною відповіддю організму на вторгнення патологічного агента. Для гіперергічного запалення характерною є дуже сильна відповідь організму навіть на незначні впливи пошкоджуючого чинника. Особливістю гіпоергічного запалення є незначні зміни в тканинах, що відображають власне реакцію-відповідь організму навіть за умови значного пошкодження та патогеності чинника запалення.

Домінування однієї із стадій дозволяє виділити альтеративне, ексудативне та проліферативне запалення. При альтеративному запаленні переважають ознаки пошкодження тканин (дистрофія, некроз). Ексудативне запалення характеризується утворенням значної кількості запальної рідини (ексудату), а проліферативне – домінуванням процесу розмноження клітин.

2.Порушення дифузії та перфузії альвеол

Причинами порушень дифузії та перфузії можуть бути зміни складу вдихуваного повітря, порушення регуляції дихання, рефлекс Герінга- Браєра.  Етіологія перфузії - це зниження загального регіонального кровообігу в легенях; гостра сужении недостатність(колапс, шок); серцево-судинна недостатність. До зниження перфузії (кровообігу через легені) можуть призвести порушення скоротливої здатності правого шлуночка (міокардит, травматичний перикардит тощо); недостатність лівого шлуночка, яка веде до застійних явищ у легенях; деякі природжені й набуті пороки серця (стеноз отворів, недостатність клапанів); судинна недостатність (шок, колапс); емболія легеневої артерії. Усе це спричинює зменшення кровообігу в легенях, надходження крові до альвеолярного апарату. Вентиляція легень переважає над перфузією, що зумовлює добре насичення крові киснем і зменшення в ній вмісту вуглекислого газу (гіпокапнія). Наслідками також можуть бути задишка, періодичне дихання, гіпоксемія дихальна, гіпоксемія з гіперкапнією та ацидозом. При гіперпное спостерігається гіпервентиляція і алкалоз. Етіологією дифузійної недостатності є патології органів дихання, що зумовлює потовщення альвеолярних перегородок; зниження площі мембран; зниження часу контакту крові з альвеолярним повітрям. Наслідками може бути гіпоксемія , дихальна гіпоксія, гіперкапнія.

2. Варіант