13Варіант.

1.Пухлини. Їх біологічний вплив на організм, правила пересадки пухлини за Новінським.

Пухлини або новоутворення – це типовий пат.процес, не пов'язаний із загальним планов будови на f організму. Ознаки: безмежність росту( необмежена кіл-ть клінічного поділу кл пухлин) , відносна автономність (ріст пухлини мало залежить від стану цілісного орг.,нерв\ендокр систем) , ріст з первинного осередку( ростуть самі із себе. Розрізняють:експансивний ріст, коли пухлини в процесі росту розсовують навк.ткан.Характерно для доброякісних кл.; інфільтруючий ріст,коли пухлини проникають у навк.тк міжклітинними просторами. Х-рно для злоякісних), анаплазія( спрощення росту): морфологічна- пухлинні тк набувають ембріональних властивостей.; біохімічна –обмін реч. посилений і викривлений; фіз-хім - ↑електропровідність, зменш поверхневого натягу тк.; енергетична - ↓надходження енергії за рах окисно-відновних процесів. Розрізняють 2 типи пухлин: - доброякісна – сповільнений ріст, чітка межа між пухлиною та норм. тк,великі розміри, не дають метастазів, множинні, не спричинюють кахексії, повільно ростуть.

- злоякісні –ростуть швидше, ріст безмежний,метастазують, виділення продуктів обміну, не досягають великих розмірів, організм гине.

Метод трансплантації - це перевивка пухлини від однієї тварини іншій. Експериментальну перевивку пухлини вперше в світі здійснив російський патофізіолог М.А. Новінський. У 1875 р він отримав саркому собак у цуценят і перевів рак від одного коня іншим. Принциповий експеримент Новінського доводить, що пухлина - місцевий типовий патологічний процес, що виникає на органно-тканинному рівні.

Для перевивання пухлини необхідно дотримуватися ряду умов: а) пересадка повинна здійснюватися в межах одного і того ж виду тварин (гомологичная перевивку); б) перевивали слід живі неушкоджені пухлинні клітини; в) трансплантацію треба здійснювати з дотриманням правил асептики, тому гостра запальна реакція, яка виникає при інфікуванні, зумовить загибель трансплантанта.

Велике значення для долі трансплантанта має реакція тканин реципієнта. Перевивку вдасться тільки в тому випадку, якщо сполучна тканина реципієнта почне вростати в пухлину, а разом з нею судини і нерви, утворюється строма пухлини.

Прищеплена пухлина виростає тільки за рахунок розмноження клітин трансплантанта (принцип «зростання з себе»). Клітини реципієнта не втягуватися в злоякісний ріст, хоча беруть участь у паранеопластичних реакціях, дезорієнтується сигналами пухлинних клітин.

2.Порушення дихання при патології плеври і грудної порожнини.

Порушення функції плеври. Цілісність плеври забезпечує створення сталого транспульмонального тиску , який підтримує легені в розправленому стані. Під час вдиху, коли об’єм грудної клітки збільшується, тиск зростає доти, доки не подолає еластичний опір легень, внаслідок чого альвеоли розширюються. У випадку коли цілісність плевральної порожнини порушується і туди потрапляє атмосферне повітря, транспульмональний тиск знижується, а легені спадаються. Накопичення повітря в плевральній порожнині і підвищення в ній тиску називають п н е в м о т о р а к с о м. Повітря може потрапити в порожнину при пораненнях грудної клітки, розпаду легеневої тканини (туберкульоз, пухлина, абсцес). За цих умов плевральна порожнина може сполучатися з легенями та іншими повітроносними органами  стравоходом, шлунком, кишкою. Іноді повітря вводять у плевральну порожнину з лікувальною метою (штучний пневмоторакс). Для цього в плевральну порожнину вдувають дозовану кількість повітря, в результаті чого зменшується розтягування легеневої тканини і в ній стимулюються регенеративні процеси. Нагромадження в плевральній порожнині ексудату, набрякової рідини призводить до г і д р о т о р а к с у, крові  г е м о т о р а к с у. Пневмоторакс часто закінчується летально. П л е в р и т и спостерігаються у тварин усіх видів, інколи вони поєднуються із запаленням легень, бронхітами. Під час запалення подразнюються рецептори плеври, що зумовлює появу болю, кашлю і часто поверхового дихання. Ексудат, що нагромаджується в плевральній порожнині, стискає легені що зменшує їх вентиляцію. Внаслідок цього зменшується і присмоктувальна функція грудної клітки щодо венозної крові, настає розлад кровообігу. Порушення функції дихання зумовлене будовою грудної клітки. До них належать природжена або набута деформація ребер і хребців (лордоз, кіфоз, склероз). Аномальні форми грудної клітки астенічна, емфізематозна обмежують вентиляцію ребер, особливо під час фізичного навантаження. Порушення функції дихальних м’язів може настати під час больової реакції, що супроводжує травми в ділянці ребер. Із м’язів, що беруть участь в акті дихання, велике значення має діафрагма. Її ураження призводить до змін у диханні. Це спостерігається при паралічі діафрагмальних нервів. Випадання її функції за цих умов позначається на дихальних рухах, внаслідок чого зменшується вентиляція легень. Значне зміщення діафрагми в грудну клітку при тимпанії рубця, метеоризмі кишок, асциті, пухлинах у черевній порожнині та інших захворюваннях утруднює вдих та зменшує життєву ємність легень. Подразнення черевних органів або діафрагмальних нервів може спричинити клонічні судороги діафрагми.