14Варіант.

1.Гарячка

Гарячка протікає в три основні стадії: підвищення температури, стояння високої температури і зниження температури тіла. 1. ↑t - х-ться активізацією процесів, спрямованих на підвищення температури тіла. Активізуються процеси теплопродукції: підвищується катаболізм, збільш виділення теплоти внаслідок тремтіння. Одночасно з цим знижується тепловіддача в результаті звуження периферичних судин, здиблення волосяного покриву, зменшення потовиділення. Медіатором цих процесів норадреналін. Певну роль відіграють і гормональні чинники (тироксин, естрогени), які посилюють вплив пірогенів.

2. стояння ↓ t - починається з того моменту, коли припиняється підвищення температури тіла і цей показник утримується на певному рівні і з певними коливаннями. Залежно від ступеня підвищення температури тіла гарячка буває субфебрильною (температура тіла підвищується на 1-1,5С),помірною (на 1,5-2,5С), високою (на 2,5-4,5С) та гіперпіретичною (більш як на4,5С). При постійній гарячці добові коливання температури не перевищують 1С. Характерна для крупозної пневмонії. Послабляюча гарячка х- ться добовими коливаннями температури тіла 5-6С.,при септичному стані. Переміжна гарячка – х-ться тим, що висока температура тіла змінюється на нормальну температуру протягом двох днів, а через два-три дні знову підвищується; під час малярії. Зворотна –висока t тіла зберігається протягом одного-півтора тижнів а потім знижується до нормальної і через такий самий період знову підвищується; при септичних процесах, пов’язані з виникненням нових запальних осередків.

3. ↓ t – завершальний етап гарячкового процесу. Внаслідок припинення дії пірогенів система терморегуляції перебудовується на приведення температурного гомеостазу до нормального. Динаміка зниження може бути різною : від зниження її до нормальної протягом кількох діб (лізис) до зниження протягом кількох годин (кризиса). Швидке повернення температури тіла до норми може мати небезпечні наслідки для організму, оскільки це іноді призводить до загрозливого для життя тварини стану - колапсу.

Гарячка впливає на всі види обміну речовин. - Посилюється вуглеводний обмін: активізується мобілізація запасів вуглеводів у кров (гіперглікемія) та їх окиснення; згодом мобілізація запасів жиру та окиснення жирних кислот на фоні збідніння організму;інтенсивне розщеплення білків веде до гіперазотемії та втрат азоту. З - Зміни водно-електролітного обміну виявляються у виникненні набряків. Робота серця прискорюється тим більше, чим вища температура тіла тварини.Посилюється дихання переважно за рахунок збудження центру дихання кислими продуктами та високою температурою крові. - Посилюється рефлекторна діяльність головного та спинного мозку. - З боку травного каналу спостерігається гальмування секреторної та моторної діяльності, що спричинює метеоризми й запори.

2.Порушення функції гіпофіза

Гіпофіз має три частки: передню - залозисту, задню - нейрогіпофіз і проміжну. Крім того, в гіпоталамусі є нейросекреторні клітини, які виробляють нейрогормони, які стимулюють (ліберини) або гальмують (статини) секрецію аденогіпофізарних гормонів. У передній частці (аденогіпофізі) синтезуються соматотропний гормон або гормон росту, та адренокортикотропний гормон (АКТГ), які стимулюють функцію кори надниркових і щитоподібних залоз, а також гонадотропні гормони , лактотропний, стимулюючий функцію статевих залоз та процеси розмноження. Задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз) виділяє вазопресин і окситоцин. Вазопресин має антидіуретичну дію. Окситоцин посилює тонус гладеньких м’язів матки. П і д в и щ е н н я с е к р е ц і ї г о р м о н і в передньої частки гіпофіза супроводжується посиленням росту. Частіше це спостерігається при розвитку в залозі доброякісної пухлини. Гіперпродукція гормону росту виявляється акромегалією, або гіпофізарним гігантизмом. При акромегалії ростуть лише дистальні кістки кінцівок, кістки черепа, язик, внутрішні органи, серце, печінка тощо. Одночасно порушується обмін речовин. Г і п о ф у н к ц і я г і п о ф і з а, якщо вона настає у ранньому віці, супроводжується затримкою росту ,розвивається карликовість причому, на відміну від тиреоїдного, гіпофізарний карлик має порівняно правильні пропорції тіла і не відстає у розумовому розвитку. При гіпофункції гіпофіза виникає нецукровий діабет. У цьому випадку нирки втрачають здатність концентрувати сечу, і діурез різко збільшується; введення екстракту задньої частки гіпофіза усуває захворювання. При сильному ураженні гіпофіза (пухлиною, туберкульозним процесом)настає різка гіпофункція, яка призводить до гіпофізарної кахексії, що характеризується різким виснаженням, атрофією кісток, випаданням зубів і волосся. При патології гіпофіза порушуються обмін речовин і функції інших ендокринних залоз. Гіперфункція аденогіпофіза та надлишок соматотропіну спричинюють активний синтез білка, активізується анаболічний процес, що сприяє росту тварин. Завдяки впливу соматотропіну на різні ланки регуляції вуглеводного обміну виникає гіпергліколіз, знімається толерантність до вуглеводів, зменшується чутливість до інсуліну. Надлишкове утворення тропних гормонів активізує функції залоз, внаслідок чого посилюється виділення АКТГ, а з ним і кортикостероїдів, що змінює обмін речовин. Підвищений біосинтез тиреотропного гормону зумовлює гіперпродукцію тироксину, що може виявитися гіпертиреозом, тиреотоксикозом. При посиленому виділенні гонадотропінів у молодому віці може настати передчасне статеве дозрівання. При гіпофункції гіпофіза та зниженні кількості СТГ зменшується синтез білка, послаблюються пластичні процеси, що зумовлює затримку росту та розвитку тварин; спостерігаються явища гіпоглікемії (перевага інсулінового ефекту), тенденція до ожиріння. Гіпопродукція АКТГ веде до порушення глюкокортикоїдної функції надниркових залоз. У разі зменшення виділення ТГГ знижується діяльність щитоподібної залози, гонадотропінів -виникає гіпогеніталізм, адипозогенітальна дистрофія.