Розділ 3 перспективи розвитку особистого страхування від нещасних випадків в україні

Сучасна політико-економічна криза, скорочення обсягів виробництва, погіршення умов праці неодмінно призводить до збільшення порушень нормативів з охорони праці та зростання кількості нещасних випадків на виробництві й професійної захворюваності. У нашій країні досі не створено системи медичної, професійної та соціальної реабілітації постраждалих від нещасного випадку на виробництві. Нема механізму для відшкодування збитків постраждалим у разі фінансової неспроможності, банкрутства чи ліквідації їхніх підприємств. Розв'язати ці проблеми можливо лише шляхом створення системи соціального страхування від нещасних випадків, передбаченої Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України від 23 вересня 1999 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

В процесі розгляду висновків аналізу ринку страхування від нещасних випадків, окрім вже згаданих проблем, слід підкреслити, що:

По-перше, це проблема фінансової стійкості страховиків. Iснуючi методики визначення фінансової стійкості страховиків не надають достовірної інформації щодо фінансового стану страховика, тобто не задовольняють сучасним вимогам фінансової діяльності у страховий сфері.

По-друге, необхідним є створення єдиного регулюючого органу з певними повноваженнями стосовно діяльності страховиків як з організаційно - правової точка зору, так й з фінансового нагляду.

По-третє, сьогодні вже безперечним є вимога щодо створення централізованого гарантійного страхового фонду від нещасних випадків, який би гарантував певний рівень виконання фінансових зобов’язань. Разом з тим ні механізму створення, ні законодавчих засад для такого фонду не існує.

По-четверте, не є обов’язковими й вимоги щодо обмеження на інвестування страхових резервів у фінансові інструменти. Такі вимоги повинні стати не тільки обов’язковими при розміщенні страхових резервів, але й при управлінні гарантійним фондом страховиків особливо у перехідних економіках.

По-п’яте, доволі довгий час у наукових та практично спрямованих публікаціях ведеться дискусія щодо оподаткування страхування від нещасних випадків. Існування ставки податку на доходи страховиків було задовільним для них та дозволяло отримувати значні прибутки (при цьому слід зазначити, що середній рівень страхового відшкодування в українських страховиків був у два рази менший за рівень, що існує у ПРК). За деякими даними, рівень прибутковості складав понад 50%. Це дозволяло страховикам від нещасних випадків не займатися пошуком внутрішніх резервів, мати досить високий рівень аквізацiйних витрат, не приділяти значної уваги рівню збалансованості страхового портфелю, не накопичувати фінансовий капітал.

По-шосте, існує проблема постійно зростаючого тиску на систему страхування від нещасних випадків з боку фінансування в той час, як стан безпеки умов праці залишається радше декларативним питанням, що призводить до високого рівня нещасних випадків та значного обсягу виплат [8].

Держава регулює процеси зовнішнього впливу на ринок особистого страхування шляхом прийняття нормативно – правових актів, які регламентують страхові відносини; встановлення обов'язкових видів страхування; проведення податкової політики, а також стимулювання діяльності страхових організацій методом встановлення пільг. Розробка, прийняття і реалізація Концепції кадрової політики Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України обумовлені необхідністю вдосконалення кадрового забезпечення з метою виконання завдань в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Стримуючими на макрорівні розвитку системи особистого страхування є численні недоліки у системі державного регулювання та нагляду за діяльністю страхових компаній, недосконалість чинного законодавства, зростання темпів інфляції та на мікрорівні - недостатній рівень кадрового забезпечення страхових відносин: низький рівень кваліфікації страхових посередників, страхове шахрайство. Ці два потоки проблем породжують наступні проблеми від неоптимальних відносин держави та страхових компаній: відсутність повноцінного захисту прав споживачів страхових послуг, залежність від іноземних перестраховиків та відсутність дієвих гарантій у разі банкрутства чи ліквідації. Вирішення даної проблеми криється у створенні установи гаранту, з повноваженнями, подібними до ФГВФО у банківській практиці.

Іншою важливою частиною загальних перспектив розвитку страхування від нещасних випадків має створення такої організації, яка займалася б збором, систематизацією і збереженням інформації з збитків від нещасних випадків. Така організація має діяти в межах визначених стандартів, ділитися та отримувати інформацією з подібними організаціями у світі.

Катастрофічні події природного походження, технологічні аварії, терористичні акти і деякі інші події обумовлюють необхідність активної участі держави як повноцінного суб'єкта страхового ринку. Уряди європейських країн по-різному реагують на ці тенденції. Деякі європейські країни вводять обов'язкове страхування певних ризиків, обов'язкові страхові Пули, але в більшості країн страхування збитків від природних катастроф залишається справою добровільною. В умовах недостатнього охоплення страхуванням, збитки вимушена зазнавати держава. З метою вирішення цієї проблеми все більше уваги приділяється проектам співпраці держави і страхових компаній. Подібна співпраця дозволяє усім учасникам отримати точніші оцінки ризиків (такий проект реалізований в Австрії), розробити адекватні схеми перестраховки, в яких ризики оптимально розподілені між страховиками, перестрахувальниками і державою, а також поліпшити систему страхового захисту і зменшити збитки від катастроф (шляхом регулювання будівництва в зонах підвищеного ризику, будівництва захисних гребель і тому подібне). Коли масштаб збитків виявляється занадто тяжким, для врегулювання мають бути залучені закордонні партнери. Отже, існує необхідність активної участі у страхуванні від нещасних випадків не тільки держави, а й суб’єктів міжнародних відносин [8].

На підставі цієї інформації можна більш точно оцінювати збитки страховиків від настання страхових випадків і, відповідно, розраховувати більш точні індикатори стійкості страхових компаній, що може дозволити на новому функціональному рівні регулювати страхове навантаження окремих страхових компаній. Разом з тим, в страхових випадках, що пов’язані з катастрофічними ризиками, зниження страхового навантаження зусиллями лише правильного регулювання цієї діяльності являє себе неможливим.

Разом з утворенням спеціальних інститутів, потребує розробки концепція розвитку особистісного страхування, яка б включала шляхи та етапи розвитку, основний зміст проектів регулюючого законодавства та вирішення значної кількості проблем, в тому числі й тих, які ми вже зазначили. Розробляючи концепцію слід передбачити зв’язки не тільки між страховиками, державою, але й міжнародними організаціями. В цьому напрямку слід, перш за все, узгодити взаємовідносини між різними обов’язковими фондами на мікро і макрорівні.

У ситуації, коли страхування сприймається не як сукупність сегрегованих незалежних в плані процесу бюджетування фондів, доходи від страхування змішуються і переадресовуються до інших фондів, що не сприяє стабільності виконання зобов’язань страховиків за окремими видами страхування. Тому, фонд страхування від нещасних випадків має бути сегрегованим, в тому числі і в межах державного страхування.

Західний досвід та рекомендації міжнародних організацій доводять, що вирішення зазначених нами проблем належним чином можливе лише спеціалізованою та самоврядною установою.

Страхування від нещасних випадків повинне організовувати та фінансувати комплексне лікування та реабілітаційні процеси. Головна мета полягає не у виплаті страхової компенсації, а поверненні постраждалих внаслідок нещасних випадків та профзахворювань до роботи, відновленні їх працездатності усіма відповідними засобами.

Цей підхід є унікальним, і не притаманним іншим напрямкам соціального страхування.

Страхування від нещасних випадків - єдина галузь системи соціального захисту, фінансування якої забезпечується винятково роботодавцями, а не працівниками.

Більш конкретні рекомендації щодо реформування системи особистого страхування від нещасних випадків, наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Заходи реформування системи особистого страхування [10]

Концептуальне забезпечення	Нормативно-правове забезпечення	Організаційно-методологічне забезпечення	Інформаційно-аналітичне забезпечення
Створення фахової комісії для розробки концепції розвитку системи особистого страхування на тривалий період та подати на розгляд парламенту	Проведення парламентських слухань на тему проблем та перспектив особистого страхування в Україні	Підвищення професійного рівня фахівців страхування та страхової культури населення	Створення за допомогою ЗМІ, на телебаченні регулярної інформаційної програми про тенденції страхування
Підготовка проектів реформування страхової галузі, сприяння впровадженню прогресивних форм і методів страхування	Прийняття законів України «Про обов’язкові види страхування», «Про страхування життя», «Про страхових посередників»	Стимулювання створення страховими компаніями служб внутрішнього контролю та аудиту	Запровадження вивчення учнями загальноосвітніх шкіл старших класів засад страхування

Таким чином, упорядкування системи особистого страхування в Україні потребує радикальних кроків до психологічного та менталітетного переосмислення населенням актуальності, необхідності та віри гарантії захисту життя та здоров’я кожного громадянина. Головними індикаторами здорової ринкової економіки мають бути конкретні механізми загальнодержавного впливу і водночас демократичного характеру, які могли би нейтралізувати недовіру населення до особистого страхування в цілому та від нещасних випадків зокрема.