1.2 Види страхування від нещасних випадків
У світовій практиці найчастіше застосовуються такі два основних типи систем страхування від нещасних випадків:
системи страхування, що використовують єдиний фонд страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань;
системи страхування, які використовують різні форми приватного страхування, що регулюються законодавчими нормами.
У деяких країнах законодавчо не передбачене обов'язкове страхування працівників від виробничого травматизму й професійних захворювань. Обов'язок відшкодувати шкоду працівникам у разі виробничого травматизму покладається на підприємців. Працівники при цьому мають право на добровільній основі страхувати себе на випадок втрати здоров'я від нещасних випадків на виробництві [6].
Страхування здоров'я громадян може проводитись в обов'язковій і добровільній формах.
Обов'язкові види страхування вводяться законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а і всього суспільства в цілому здійснюється обов'язкове страхування в порядку і за умовами, які їх затверджує Кабінет міністрів України.
З 1 квітня 2001 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [2]. Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють за умовами трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, на фізичних осіб, та осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, й громадян — суб'єктів підприємницької діяльності. Єдиним страховиком з цього виду страхування було визначено Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Таким чином, страховики не мають можливості брати участь у такому страхуванні. Разом з тим, Закон України «Про страхування» покладає проведення цілого ряду видів страхування від нещасних випадків в обов'язковій формі саме на страховиків (страхування життя й здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, страхування спортсменів вищих категорій тощо).
Рис. 1.2. Види обов’язкового страхування від нещасних випадків [1]
До особливої категорії обов'язкового страхування відноситься обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Це пов'язано з тим, що транспорт є джерелом підвищеної небезпеки щодо осіб, які експлуатують транспортні засоби, так і пасажирів, які ним користуються [3].
Важливе значення в забезпеченні страхового захисту громадян від нещасних випадків має добровільна форма страхування, яка достатньо широко представлена на українському страховому ринку. Кожна страхова компанія може встановлювати свій перелік нещасних випадків і пропонувати свої умови страхування.
Основною метою добровільного страхування від нещасних випадків є відшкодування збитків застрахованому внаслідок нещасного випадку, що не може бути відшкодовано по обов’язкових видах страхування.
Рис. 1.3. Види добровільного страхування від нещасних випадків [7]
Важливими умовами страхування громадян від нещасних випадків є:
обмеження строку страхування;
обмеження віку страхувальників;
обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим у період дії договору;
настання нещасного випадку в період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (виплати здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного випадку);
пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування;
обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку;
обумовлений строк виплати страхової суми;
визначення трирічного строку давності з дня прийняття страховиком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звернення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здоров'я внаслідок нещасного випадку.
Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови і порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з врахуванням чинного законодавства. Договір полягає на підставі письмової заяви клієнта про страхування від нещасного випадку. Критерії відбору нещасних випадків: суб'єктивний ризик, професія, вік і ін.