Функції фундаментальної освіти

Методологічна

функція

Професійно-

Орієнтувальна

функція

Інтегративна

функція

в) тести:

1. Фундаменталізація розвитку інноваційної вищої освіти – це:

а) процес якісної зміни вищої освіти на основі принципу її фундаментальності;

б) необхідність переходу від “підтримуючої” до “випереджальної” інноваційної освіти;

в) процес зміни співвідношення фундаментальних дисциплін, професійних за фахом та вибіркових;

г) упровадження у сферу вищої освіти України інноваційно-інвестиційних проектів.

2. Фундаменталізація навчання - це збільшення кількості:

а) дисциплін гуманітарного циклу;

б) професійних дисциплін за фахом;

в) загальноосвітніх дисциплін;

г) дисциплін за вибором ВНЗ та студента.

3. Індивідуалізація навчання - це:

а) урахування індивідуально-психологічних особливостей студентів, змісту дисциплін і мотивації за їх вивченням;

б) навчання за індивідуальним графіком;

в) посилення індивідуального впливу викладача на студентів.

г) система засобів, що сприяє усвідомленню студентом своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власної мети навчання.

4. Індивідуалізація навчання не передбачає:

а) мету навчання і вік тих, хто навчається;

б) особливості дисциплін, що вивчаються;

в) чинників, які не впливають на ефективність результату у процесі навчання;

г) індивідуально-психологічні особливості тих, хто навчається.

5. До головних завдань КМСОНП не відноситься:

а) створення умов для активної участі студентів у навчальному процесі;

б) збільшення обсягу самостійної роботи студентів;

в) досягнення прозорості навчального процесу і підвищення якості знань студентів;

г) контроль за кількістю спеціальностей у ВНЗ.

6. Якому поняттю відповідає таке визначення: «Система, яка створена для забезпечення єдиної міждержавної процедури виміру й порівняння між закладами освіти результатів навчання студентів, їх академічного визнання»:

а) КМСОНП (кредитно – модульна система організації навчального процесу);

б) модульна технологія навчання;

в) ECTS;

г) система безперервної освіти.

7. Що не відноситься до основних елементів Європейської системи переведення і накопичення кредитів (ECTS):

а) інформаційний пакет дисципліни;

б) навчальний Контракт на навчання в ВНЗ;

в) додаток до диплому бакалавра, магістра;

г) змістовий модуль.

8. У системі ECTS один рік навчання відповідає:

а) 30 кредитам;

б) 60 кредитам;

в) 54 кредитам;

г) 240 кредитам.

9. Модуль – це:

а) логічно завершена система тео­ретичних знань і практичних умінь з певної дисципліни, адаптованих до індивідуальних особливостей суб'єктів навчання і визначених опти­мальним часом на організацію їх засвоєння;

б) проведення тестового контролю за результатами вивченого блоку навчального матеріалу;

в) одиниця виміру навчального навантаження;

г) система навчальних елементів, поєднаних за ознакою.

10. Заліковий кредит – це:

а) одиниця виміру навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння навчального матеріалу;

б) оцінка знань студента з дисципліни;

в) кількість аудиторних годин, відведених для вивчення дисципліни;

г) частина освітньо-професійної програми дисципліни, яку виконав студент.

11. До форм організації навчального процесу в умовах КМСОНП відноситься:

а) лекції, практичні, семінарські, лабораторні та індивідуальні заняття;

б) навчальна та переддипломна практики;

в) самостійна робота студентів;

г) усі відповіді правильні.

12. Самостійна робота студента здійснюється:

а) під час семінарських, практичних та лабораторних занять;

б) поза аудиторією під час підготовки до занять;

в) під час виконання індивідуальних творчих завдань (ІТЗ);

г) під час лекції і консультації;

д)під час іспитів та заліків.

Тема 6. Організація навчального процесу в університеті

а) складання глосарію:

• Вища освіта – це рівень знань, що набуваються у вищих навчальних закладах (ВНЗ, вишах) на базі повної загальної середньої освіти, необхідний фахівцям вищої кваліфікації в різних галузях народного господарства, науки і культури

• Структура вищої освіти – включає в себе:

освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта;

освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

• Стандарти вищої освіти – це сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання.

• Система державних стандартів вищої освіти – складається з державних стандартів вищої освіти, галузевих стандартів вищої освіти та стандартів вищої освіти вищих навчальних закладів.

• Галузеві стандарти освіти – це освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів; освітньо-професійні програми підготовки; засоби діагностики якості вищої освіти.

• Професійна підготовка – це здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.

• Освітньо-кваліфікаційні рівні (ОКР)– це характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

• Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) – це державний нормативний документ, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей.

• Освітньо-професійна програма (ОПП) – це державний документ, у якому визначається нормативний зміст навчання, встановлюються вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої та професійної підготовки.

• Молодший спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

• Спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

• Бакалавр – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльност

• Магістр – це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою.

• Аспірант – це особа з вищою освітою, яка навчається в аспірантурі і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

• Доктор філософії – це є науковим ступенем у більшості країн світу.

• Науково-методичне забезпечення навчального процесу в університеті - здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними закладами та включає підготовку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів.

• Лекція – це основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу, мета якої – розкрити основні положення теми, досягнення науки, з’ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.

• Семінар – це форма навчальних практичних занять, при якій учні (студенти) обговорюють повідомлення, доповіді та реферати, виконані ними за результатами навчальних досліджень під керівництвом викладача.

• Самостійна робота студента (СРС)– це різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або в поза аудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.

• Лабораторна робота – це форма навчального заняття, за якої студент під керівництвом викладача проводить природничі або іміта¬ційні експерименти чи досліди з метою підтвердження окремих тео¬ретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває практич¬них навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень.

• Консультація – це форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

• Індивідуальна робота студента (ІРС) – включає в себе творчі й індивідуальні навчально-дослідні завдання.

• Підсумковий модульний контроль (ПМК) – це проводиться з метою оцінки результатів навчання після закінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних (лабораторних, семінарських) занять з певної дисципліни – змістового модуля.

• Іспит – це найбільш поширена оцінка знань та вмінь людини (учня, студента тощо) .

• Залікова книжка – це документ, у якому містяться записи про здачу студентом заліків, іспитів, захисту курсових і дипломних робіт, виробничої та педагогічної практики.

• Навчальна дисципліна – це педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.

• Навчальній план спеціальності – це документ, складений вищим навчальним закладом освіти на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, який визначає перелік і обсяг нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби здійснення поточного й підсумкового контролю.

• Індивідуальний навчальний план студента – це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента, виходячи з вимог освітньо-професійної програми відповідного рівня підготовки та з урахуванням його особистих освітньо-професійних інтересів і потреб.

б) складання логіко-структурних схем:

Складіть логіко-структурну схему: Складові інноваційно-освітньої програми Донецького національного університету «Педагогічні технології кредитно-модульної системи навчання»: їх зміст і напрями реалізації.

Складові інноваційно-освітньої програми ДонНУ «Педагогічні технології кредитно-модульної системи навчання»

Їх зміст і напрям реалізація