Є.А. Макаренко

Міжнародні інформаційні відносини

Науково-видавничий центр «Наша культура і наука» Київ – 2002

ЗМІСТ

Макаренко Є. А. Міжнародні інформаційні відносини: Монографія. - К.: Наша культура і наука, 2002. - 452 с.

Рецензенти:

доктор політичних наук А.В. Дашкевич

(Інститут світової економіки та міжнародних відносин

НАН України)

доктор філологічних наук В. І. Шкляр

(Інститут журналістики Київського національного

університету імені Тараса Шевченка)

Наукові редактори:

член-кор. НАН України, доктор філософських наук Л.В. Губерський (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка) доктор історичних наук Є.Є. Камінський (Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України)

Рекомендовано до друку Вченою Радою Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

I8ВN 966-95575-8-5

Передмова 4

Вступ 6

Розділ 1. Глобальні тенденції міжнародних інформаційних відносин 15

1.1. Інформаційна парадигма глобальної цивілізації 15

1.2. Вплив доктрини постіндустріалізму на міжнародний розвиток 43

Розділ 2. Міжнародна інформаційна політика 61

2.1. Еволюція міжнародної інформаційної політики 1980-2000 років 61

2.2. Політика інтелектуального співробітництва в діяльності ЮНЕСКО 94

Розділ 3. Інформаційний вимір європейської інтеграції 112

3.1. Регіональні концепції та моделі інформаціоналізму 112

3.2. Детермінанти національної інформаційної політики 138

Розділ 4. Політичні імперативи європейських організацій

в галузі інформації і комунікації 171

4.1. Концепції інформаційної політики Ради Європи та Європейського Союзу 171

4.2. Стратегії організації Центральна Європейська Ініціатива 213

4.3. Інформаційна політика міжнародних та неурядових інституцій 235

Розділ 5. Інформаційні чинники міжнародної політики безпеки.. 264

5.1. Політичні доктрини глобальної інформаційної безпеки 264

5.2. Концепції регіональної інформаційної безпеки 286

Розділ 6. Парадигми міжнародних інформаційних відносин 312

6.1. Трансформація зовнішньополітичної діяльності 312

6.2. Економічні пріоритети політики інформаційного суспільства 328

6.3. Інституційні засади міжнародного інформаційного поля 356

Висновки 394

Список використаних джерел 400

Додатки 440

© Є.А. Макаренко

ПЕРЕДМОВА

Об'єктивні чинники цивілізаційного розвитку поставили на порядок денний міжнародного співробітництва проблеми становлення глобального інформаційного суспільства, трансформацію міжнародних відносин та зовнішньополітичної діяльності держав і міжнародних організацій, зміну критеріїв міжнародної безпеки та підтримання миру в умовах інформаційної революції, формування системи права міжнародних комунікацій та глобальної інфоетики. Саме ці проблеми визначають тематику і характер комплексного політологічного дослідження Є.А. Макаренко, "Міжнародні інформаційні відносини", яке є значною подією в науці про міжнародні відносини останнього десятиліття. В книзі подано аналіз внутрішньої структури, тенденцій еволюції і перспектив розвитку міжнародної інформаційної політики як нового наукового напряму міжнародної взаємодії, відображено основоположні ідеї провідних інформаційних парадигм дослідження сучасних процесів міжнародної інформаційної політики, проаналізовано нормативні моделі інформаційного суспільства західного і незахідного світу, розглянуто особливості системного характеру міжнародних відносин у сфері інформації і комунікації. Для дослідження поставлених проблем автор залучає і скрупульозно аналізує низку репрезентативних джерел: наукову монографічну літературу, документи, повідомлення провідних міжнародних інформаційних агентств, матеріали аналітичних досліджень багатьох країн та регіонів світу. Деякі з них залишалися поза увагою міжнародної політологічної науки до цього часу.

У науковій праці Є.А. Макаренко розглянуто концептуальні положення, які мають важливе значення для стратегії формування міжнародної інформаційної безпеки, доведено, що конкретні результати на цьому шляху можуть бути реалізовані на основі глобальної міжнародної взаємодії. В аналіз міжнародних інформаційних відносин включено і конкретні напрями вирішення визначених проблем, розроблені в ЄС на національному та наднаціональному рівнях, оцінка їхньої ефективності, що має практичне значення для розробки стратегій інформаційної безпеки держав.

Значний інтерес викликає розділ книги про політичну діяльність міжнародних універсальних організацій у сфері глобальної комунікації, в якому проводиться структурно-функціональний аналіз діяльності авторитетних міжурядових установ - ЮНЕСКО, ЄС, Ради Європи, ЦЄІ, ОБСЄ, НАТО, неурядових організацій - у сфері інформаційних відносин. Динаміку політичної діяльності міжнародних інституцій розглянуто у контексті становлення інформаційного суспільства і трансформації міжнародної громадської думки в сучасному світі.

Викликає інтерес авторський аналіз політичної стратегії міжнародних організацій у сфері інформації і комунікації упродовж останньої чверті XX століття, а також пріоритетів їхньої діяльності в умовах формування нової політичної системи міжнародних відносин.

Монографія Є.А. Макаренко виконана переважно в межах політологічного аналізу міжнародних інформаційних відносин як політичного явища в усьому різноманітті його зв'язків і відносин із проблемами світового глобального розвитку. Разом з тим у роботі простежується міждисциплінарний підхід до аналізу міжнародних комунікаційних процесів, які склалися в рамках соціології, соціальної психології, культурології, журналістики та інших наукових дисциплін. Наукова праця є комплексним, документованим дослідженням, в якому поєднується розробка теоретичних проблем з аналізом практичного досвіду еволюції міжнародних інформаційних відносин. Представляючи книгу "Міжнародні інформаційні відносини", вважаю, що вона буде корисною для науковців, фахівців із міжнародних відносин, дослідників комунікаційних та інформаційних проблем, парламентарів, урядовців, аналітиків, у практиці зовнішньополітичної діяльності, в прикладних дослідженнях та освітньої діяльності вищої школи.

П.О. Циганков

доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри соціології міжнародних відносин Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, професор МПМО (У)

ВСТУП

Дослідження наукової проблеми міжнародної інформаційної політики обумовлено прискореною еволюцією цивілізаційних процесів останньої чверті XX- початку XXI століття, глобалізацією комунікації, формуванням ідеології інформаційного суспільства, які вирішальним чином впливають на міжнародне середовище, радикально змінюють міжнародну політику, національні зовнішньо- і внутрішньополітичні доктрини, зумовлюють необхідність з'ясування пріоритетів та розробки оптимальних програм у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах міжнародного співробітництва. Інформаційна домінанта посилює ефект глобальної політики, визначає значущість країн у світовій ієрархії, виступає чинником міжнародних впливів, інструментом дипломатії та глобальної стратегії світового порядку

Міжнародні організації та інститути (ООН/ЮНЕСКО, Рада Європи, Європейський Союз, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Центральноєвропейська Ініціатива, Світовий банк, Світова організація торгівлі, Європейський банк реконструкції та розвитку), неурядові асоціації, країни-члени, країни-партнери міжнародних організацій активізують політичні дискусії, обговорення актуальних проблем міжнародних відносин, обумовлених глобалізацією комунікації, з метою формування спільної стратегії та узгодження політичних рішень в умовах становлення інформаційного суспільства.

Тенденції глобального розвитку погребують комплексних,

мьк їм. МІНІ врния науково І п і л її 1111 • 11111 \ досліджс визначення

критерії! міжнародної Інформаційної політики, формування

рі і іі.іііі ч пріоритеті! 11 національних концепцій, зумовлюють

необхідні) п. чіткого і детального з'ясування формально-змістових параметрів розвитку цивілізацій як послідовних, системно пов'язаних дій, реалізація яких уможливила б перехід до сучасної парадигми міжнародних відносин. Для цього слід сформувати відповідну систему координат, побудовану на основі моделі міжнародної спільноти, у підґрунтя якої покладається універсальний пояснювальний принцип -

І

своєрідне відображення інформаціональної концепції розвитку, яка обіймає увесь спектр проблем політичного, економічного, військового, соціокультурного, правового, технологічного характеру. У XX столітті в рамках західної цивілізації такі принципи були конкретизовані та конституйовані, що уможливлює їх використання як універсальних орієнтирів для демократичного будівництва і практичної реалізації світовою спільнотою основних прав і свобод в постіндустріальному суспільстві.

В основі універсального пояснювального принципу міжнародного розвитку лежить «орієнтація на людину, націю, глобальну спільноту, що утворюють категоріальний ряд», критерії і пріоритети якого є визначальними і надають глобальнокомунікаційним процесам характеру комплексних, системних, демократичних за своєю сутністю трансформацій. Глобальні трансформації визначають нові напрями наукових досліджень міжнародного виміру комунікацій, що знайшло відображення в зарубіжних концепціях глобальної цивілізації, доктринах постіндустріального (інформаційного) суспільства, теоріях впливу нових інформаційно-комунікаційних технологій на світову політику. Вітчизняні наукові досягнення у сфері глобалізації комунікації мають спорадичний характер, стосуються лише окремих проблем, а не комплексного розгляду феномену глобалізації комунікації і його впливу на міжнародні відносини та формування концепції міжнародної інформаційної політики.

Монографія «Міжнародні інформаційні відносини: структура, тенденції, перспективи» є одним із перших системних досліджень міжнародної інформаційної політики у вітчизняній науковій практиці, її якому обґрунтовано розвиток наукових традицій зарубіжної і національної глобалістики як концептуальної ідеології інформаційного суспільства, проаналізовано взаємодію комунікаційних процесів і сфери міжнародних відносин, розглянуто еволюцію світової інформаційної політики на глобальному, регіональному (європейському) та національному рівнях, визначено безпекові, зовнішньополітичні, соціально-економічні та інституційні критерії інформаційної складової сучасної цивілізації.

Мета дослідження полягає в тому, щоб концептуально обґрунтувати Сучасний стан і тенденції глобальних комунікаційних процесів, визначити їх вплив на світову, регіональну і національну політику, програмну діяльність міжнародних та європейських міжурядових організацій у рамках реалізації концепції глобальної цивілізації, європейської та євроатлантичної інтеграції в умовах становлення інформаційного суспільства, з'ясувати перспективи участі України в міжнародних проектах для запозичення досвіду розвинутих європейських країн у демократизації політичних інститутів, плюралізації суспільства, створенні інформаційної інфраструктури і поширенні стратегії інформаційної економіки та електронного врядування як чинників інтеграції країни в міжнародні політичні та світові комунікаційні процеси. Такий розгляд суті і специфіки актуальних для глобального розвитку проблем впливу нових комунікаційних технологій на міжнародні відносини має як концептуальний, так і прикладний характер. Він функціонально зорієнтований на прогностичне моделювання міжнародних відносин в інформаційному суспільстві, новий характер яких відповідає сучасним тенденціям глобального розвитку.

В основу дослідження покладено сучасні теорії інформаційної цивілізації, концепції транснаціоналізації, концентрації, конвергенції та «дигіталізації» в інформаційній сфері як провідних факторів світової політики. Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

1) критично проаналізувати та систематизувати стратегії цивілізаційного розвитку, обумовлені глобальними комунікацій¬ними процесами;

2) ВИЯВИТИ і виокремити посутні складові концепцій та моделей міжішродішш співробітництва в галузі інформації і комунікації;

і) і и111 п ,1.111Н 1.1 , груктури іу паї п іні компаративному рівні основні ПрІОрИ'П ні ННЦІОМалИІОІ Інформаційної помітки країн Північної Америки, Іахідної, Центральної м < '.чідпоі Сиропи;

•І) вішпічиїи і диференціювати ролі, та функції міжнародних організацій у формуванні і реалізації ідеології інформаційного суспільства як чинника міжнародного розвитку;

5) визначити і обґрунтувати проблему міжнародної інформаційної безпеки в умовах трансформації системи підтримання миру і світового порядку;

6) виявити рівні і складові впливу сучасних інформаційних технологій на політичну систему міжнародних відносин і дипломатичну діяльність;

7) комплексно представити стан і основні тенденції політики інформаційної економіки в контексті глобалізації, транснаці¬оналізації інформаційного бізнесу та актуалізації інформаційного сектору світового ринку;

8) визначити характерні особливості інституційних основ міжнародного обміну інформацією, відстежити ступені впливу глобальних комунікаційних процесів на права людини; проаналізувати тенденції розвитку глобальної інфоетики;

9) виявити основні виміри і взаємозалежність глобальних комунікаційних процесів та стану, тенденцій і перспектив становлення інформаційного суспільства як стратегії перспектив¬ного розвитку України.

Реалізація зазначених комплексних завдань здійснюється за допомогою дослідження:

• найсуттєвіших загальнотеоретичних концепцій постіндустріаль-ного розвитку світу з урахуванням феномену глобалізації комунікації, що уможливило формування методологічної основи для науково обґрунтованого аналізу і прогностичного моделювання міжнародних відносин;

• глобальнокомунікаційних чинників міжнародного розвитку та конкретизації альтернатив, створення реального уявлення про можливості трансформації системи міжнародних відносин; конкретизації таких відносин за галузевим принципом;

• ролі і місця України в глобальних і регіональних політичних процесах на основі факторів інформаційно-комунікаційної інтеграції і прогнозування перспектив становлення інформацій¬ного суспільства як чинника включення України в глобальні цивілізаційні процеси.

Об'єктом дослідження є система міжнародних відносин в умовах глобалізації комунікації, коли глобальні проблеми значною мірою визначають мету і зміст найважливіших політичних рішень на всіх рівнях, оскільки виражають глибинні системні взаємозв'язки у сфері міжнародних відносин. Світова політика дедалі більше базується на пошуках ефективних механізмів вирішення глобальних проблем цивілізації, визначенні кола стратегічних цілей, які підкріплюються відповідними політичними заходами для їх ефективного досягнення, формування якісно нових моделей міжнародного співробітництва та концепцій нового політичного мислення.

Основна увага в роботі надазалась дослідженню структури, тенденцій і перспектив міжнародної політики в галузі інформації і комунікації (міжнародної інформаційної політики), що дає можливість передбачити концептуальні прогностичні моделі або сценарії розвитку міжнародних відносин за глобальнокомунікаційним напрямом. Такий підхід до визначення предмету пояснюється тим, що інформаційна галузь міжнародних відносин набуває значення як системотворча домінанта, оскільки визначає зв'язки між країнами, взаємовпливи та міжнародну взаємодію, обумовлює нові виклики глобального розвитку, виступає визначальною складовою світових політичних процесів. Дослідження передбачає необхідність конкретизації термінів, що стосуються міжнародних інформаційних відносин, реалізації їх у матеріальних категоріях, які репрезентують відповідним чином сферу міжнародної комунікації, включаючи основні проблемні аспекти -політику, економіку, культуру, освіту, безпеку, державотворення, науку і технології, громадські контакти на міждержавному рівні.

Аналіз сутності цих проблем крізь призму міжнародних відносин, що трансформуються під впливом глобального запровадження нових інформаційних технологій, саме і є предметом наукового інтересу дослідження.

У роботі використано загальні методи наукових досліджень, такі, як соціологічний, системний, структурно-функціональний, ком¬паративний, інституційний; загальнологічні - прийняття рішень, прогностичного моделювання та аналізу, а також емпіричний, герменевтико-політологічний та статистичний. При цьому в основу покладено герменевтико-політологічний метод аналізу як такий, що відповідає основним параметрам поставлених у роботі завдань, а також обраному об'єкту дослідження. Використання цього методу розширює потенційний діапазон вітчизняної політичної науки. Дослідження реалій міжнародної інформаційної політики здійснювалося з позицій загальних закономірностей, які визначають на сучасному етапі сутність і специфіку глобалізації комунікації як чинника міжнародного розвитку, обумовлюють інтеграційні і дезінтеграційні процеси в сучасному світі, а також домінуючі тенденції в останній чверті XX - на початку XXI століття.

Для аналізу був обраний критерій пріоритетних факторів міжнародних відносин у галузі інформації і комунікації, який застосовується в концептуальному прогностичному моделюванні для осмислення і оцінки нових глобальних тенденцій розвитку, усвідомлення детермінованої спрямованості процесів, у рамках яких формуються нові аспекти міждержавного співробітництва.

Особливу увагу приділено актуальній проблемі формулювання базових цінностей глобального інформаційного суспільства, що становлять своєрідну концептуальну парадигму осмислення, оцінки і корекції міжнародної інформаційної політики, визначають перспективи країн з різними рівнями розвитку.

Реалізація мети та завдань наукового дослідження обумовили також потребу комплексного аналізу теорій глобальної цивілізації та її цінностей, відповідних економічних факторів, чинників міжнародних інформаційних відносин та інституційних категорій. Це дало змогу систематизувати позитивні та негативні наслідки глобалізації комунікації на основі конкретизації реалій міжнародної політики і з'ясування міфологізації теорій. З позицій постіндустріальної концепції становлення глобального інформаційного суспільства, а також викликів, зумовлених науково-технологічним прогресом, розглядаються сучасні політичні орієнтації міжнародних універсальних неурядових інститутів, транснаціональних груп і національних утворень та осмислення ними сутності постіндустріального будівництва, ідеї глобальної цивілізації чи регіоналізації, самоізоляції від глобальних незворотних процесів. Ці гострі проблеми потребують виваженого, усвідомленого вибору суспільства і сприйняття міжнародною спільнотою нових ідеалів глобального цивілізаційного прогресу.

У прикладному контексті аналізувалися можливості вирішення комплексних проблем усього спектру міжнародних відносин у галузі інформації і комунікації, на формування яких, крім специфічних особливостей, впливають мегатенденції розвитку, історично визначений Контекст комунікації, який, зокрема в європейському регіоні, обумовлюється цінностями, що складалися століттями. Саме тому істотну увагу приділено національним чинникам самовизначення в контексті глобальної комунікації.

Таким чином, йдеться про авторське поле дослідження, сприйняття проблеми як цілісної, але складно організованої системи зі своїми визначальними і супутніми параметральними вимірами, на вивченні функціонального стану яких та колізій їхніх взаємозв'язків і зосереджена увага роботи. Творчо застосований нелінеарний концептуальний підхід уможливив реалізацію поставленого завдання - довести на аналітичному рівні, що міжнародній інформаційній системі властиві адіабатичні виміри (коли суспільні явища змінюються значно повільніше, ніж базові змінні системи); що означена система має чітко виражені адитивні характеристики.

У дослідженні комплексно розкрито і систематизовано ключові теоретичні і прикладні питання міжнародної інформаційної політики, подано авторську концепцію моделювання міжнародних відносин на засадах продукування певної системи ідей, базових для прогнозування цивілізаційного розвитку, тобто таких, які безпосередньо і опосередковано впливають на формування нової міжнародної системи взаємовідносин та взаємовпливів, дають підстави визначити формально-змістові ознаки, властиві об'єкту дослідження. Трансформаційні процеси розглянуто і структуровано з погляду впливу феномену глобалізації комунікації на міжнародному, регіональному та національному рівнях, відстежено інформаційні критерії за всім спектром міжнародних відносин.

У процесі розробки та апробації концепції було сформульовано і розкрито такі положення:

1) Представлено концепцію взаємозв'язку та взаємовпливу глобальних трансформацій у галузі інформації та комунікації з погляду їх глибинного впливу на сферу міжнародних відносин і зміну світової політики; визначено роль нових інформаційно-комунікаційних технологій як каталізатора реформування політичної системи світу в умовах постіндустріального цивілізаційного розвитку.

2) На основі міжнародного досвіду обґрунтовано роль і значення концепції інформаційного суспільства для процесів міждержавного діалогу, визначено моделі та посутні пріоритети міжнародного розвитку на базі досягнень науки і високих технологій.

3) На засадах компаративного аналізу виявлено основні пріоритети регіональної (європейської) та національної інформаційної політики, з'ясовано вплив глобальних тенденцій на регіональному та національному рівнях, визначено відмінності інформаційних стратегій розвитку на прикладі країн Північної Америки, Західної, Центральної та Східної Європи.

4) Комплексно представлено і досліджено нові форми діяльності і політичні доктрини міжнародних та неурядових організацій, їх вплив на реформування світової політичної системи, впровадження в національні стратегії і політичну практику ідеології глобальної цивілізації та інформаційного суспільства. Проаналізовано стан і тенденції розвитку громадського представництва як нових акторів міжнародних відносин, зумовлених активізацією міжнародних контактів і поглибленням співробітництва за допомогою глобальних мереж, зокрема мережі Іпіегпеї.

5) Обґрунтовано необхідність визначення критеріїв у галузі міжнародної інформаційної безпеки як глобальної проблеми світової політики, проаналізовано роль міжнародних організацій у системі підтримання миру і стабільності в європейському регіоні.

6) Визначено роль сучасних комунікаційних технологій та складові їх впливу на трансформацію сфери міждержавних відносин, з'ясовано можливості забезпечення зовнішньополітичних інтересів за допомогою глобальної мережі Іпіегпеї.

7) З'ясовано вирішальність інформаційного чинника в глобалізації економічних відносин, формуванні політики мережевої (інформаційної) економіки, транснаціоналізації інформаційного сектору світового господарства.

8) Доведено необхідність запровадження міжнародних принципів іифостики у сфері міждержавних відносин та здійснення регуляторної глобальної політики в галузі інформації і комунікації.

9) Виокремлено основні вектори політики європейських країн щодо України; зроблено принциповий висновок про необхідність вольових політичних рішень з мстою використання інформаційного чинника для прогресивного розвитку держави і включення її в динамічні процеси міжнародної інтеграції.

Кожна з порушених у дослідженні проблем теоретично і практично значуща: а) вписується у контекст реалій глобального розвитку; б) відображає сутність і специфіку міжнародних інформаційних відносин; в) виступає необхідною складовою системного прогнозування і моделювання міжнародної інформаційної політики; г) окрім того, вперше впроваджено в науковий обіг матеріали з проблем міжнародної інформаційної політики 1990-2000 рр.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що теоретичні висновки можуть бути використані для розвитку нового наукового напряму міжнародних відносин; для формування доктрини української зовнішньої політики в контексті європейської інтеграції за умов становлення інформаційного суспільства, для вироблення концепцій міжнародного співробітництва владними та державними структурами: Верховної Ради України (у законотворчій діяльності Комітету з питань свободи слова та інформації); Міністерства закордонних справ України (у діяльності територіальних та функціональних управлінь); Державного комітету зв'язку та інформатизації України (для оптимізації міжнародної співпраці на рівні ЄС, НАТО, інших міжурядових інститутів та транснаціональних корпорацій); Державного комітету інформаційної політики, радіомовлення і телебачення (для забезпечення національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі і запозичення досвіду європейських країн у формуванні національної інформаційної політики); Міністерства освіти і науки України (для впровадження нових напрямів фахової підготовки).

РОЗДІЛ І

ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН