1.3 Підходи до прийняття рішень
Принцип раціональності: два індивіди, котрі мають ті самі вміння та навички, однакові цілі та цінності, ідентичні знання та інформацію, мислячі раціонально, мають прийняти однакові рішення
Припущення системної методології (раціонального підходу) при моделюванні рішень:
реальна ситуація замінюється її моделлю, як правило математичною (формалізованою);
рішення обирає т.зв. «людина економічна (раціональна)», тобто людина, яка вільна від емоцій і припущень, та з множини рішень завжди обирає об‘єктивно оптимальне;
найкраще рішення визначається на основі певних правил за системою критеріїв, яки відбивають міру корисності рішення;
в процесі пошуку оптимального рішення використовуються методи (як правило, математичні), які дозволяють кількісно оцінити наслідки альтернатив
Системний підхід до процесу розробки рішень передбачає послідовність реалізації певних етапів, операцій та процедур розробки рішення;
Передумовою застосування раціонального підходу є наявність:
мети прийняття рішень;
інформації відносно ситуації, що склалася;
інформації відносно можливих альтернатив та наслідків їх реалізації;
раціональної системи впорядкування переваг в ієрархії важливості людини;
формалізованої моделі проблемної ситуації .
Формалізація моделі проблемної ситуації, передбачає:
формалізацію мети (цілей) через критерій (критерії) – формалізований показника "корисності", який підлягає максимізації;
наявність формалізованого зв‘язку між метою та засобами її досягнення (функції мети);
можливість дослідження такого зв‘язку формалізованими методами, як правило математичними;
наявність правил вибору найкращої альтернативи (системи переваг)
Загальні принципи системного підходу до прийняття рішень:
для прийняття об‘єктивно найкращого рішення необхідно знати (спрогнозувати) наслідки кожної альтернативи;
наслідки альтернативи оцінюються через значення критеріїв;
критерії є кількісними показниками, які відбивають певну якість (корисність) альтернативи по відношенню до досягнення мети;
перевага віддається альтернативі, для якої критерії (корисність) набувають максимального значення.
Постулати раціональності:
постулат послідовності – для прийняття оптимального рішення необхідно упорядкувати сукупність альтернатив з точки зору переваг особи, що приймає рішення:
>
>
постулат максимізації – остаточною умовою оптимального рішення є використання максимізації, тобто вибір такої дії, яка максимізує функцію мети:
альтернативи можна порівнювати між собою можливо коли має місце зв’язаність альтернатив:
або
або
або
=
;
властивість транзитивності відбиває несуперечливість суджень при порівнянні альтернатив:
якщо
та
то
;
Творчі (евристичні) підходи, які об‘єднують у різних пропорціях особистий досвід людини, досвід інших людей, логіку, судження, професійний інтелект, дозволяють людині вирішувати слабо структуровані, розпливчасті проблеми.
Слабо структуровані проблеми, це проблеми, відносно яких у людини немає повної інформації стосовно ситуації прийняття рішень.
Інтуїція – це своєрідна системна властивість людини бачити ціле раніш за його частини, вона ніби то передує діяльності свідомості, інтелекту, залишаючи їм лише формально-логічну фіксацію отриманих результатів.
Математичні методи на замінюють логічне мислення, досвід, спеціальні знання та професійну майстерність, але дозволяють суттєво підвищити якість рішень.