19 Березня 1922 року відбулися вибори Ходорківського волвиконкому до складу якого ввійшли с.К.Березній, ф.С.Стельмах, м.В.Поліщук та інші.

Селяни почали об’єднуватися в товариства спільного обробітку землі.На базі ТСОЗу в 1922 році у Ходоркові створюється сільскогогосподарська комуна «Зоря» , яку очолив С.К. Березній

В 1923 році після нового адміністративно-територіального поділу Ходорків став районним центром, а згодом відійшов до Корнинського району. З 1932 року Ходорків входив до Київської, а з 1937 року до Житомирської області.

В 1924р. комуна “ Зоря ” одержала перший на с. Ходорків трактор «Фордзон», а у 1926р. «Путіловець». Комунари одержували врожайність жита – 21ц., пшениці – 30ц., проса – 40ц. з 1 га.

В 1926р. Березній С. К. був учасником об’єднаного Пленуму ЦК і ЦКК (ВКП(б)). На XIX з’їзді ВКП(б) Березній С. К. був делегатом і був обраний членом ЦКК ВКП(б). В 1927р. в с. Ходоркові почалася Колективізація селянських господарств і було створено 2 колгоспи: єврейський “Нове життя ” і польський “ Серп і Молот". Головою колгоспу «Серп і Молот» був обраний двадцятип’ятитисячник Звіревич, а головою колгоспу «Нове життя» двадцятип’ятитисячник Рузін.

Протягом 1927-1929 років у Ходоркові утворилося ще 5 колгоспів.

В 1929р. єврейський і польський колгоспи об’єдналися з комуною “ Зоря ”. На цьому комуна “ Зоря ”, як окреме об’єднання селян припинила своє існування. В 1929р. було утворено ще 2 колгоспи “ Більшовик ” головою якого був обраний Романенко Федір і колгосп ім.. Т. Г. Шевченка, головою якого був обраний Соболевський Іван. На території с. Пустельники в 1929р. був створений колгосп “Краще життя ” першим головою якого був Гуменюк Павло. В 1950р. колгоспи “ Зоря ” i “ Більшовик ” об’єдналися в один колгосп “ Більшовицьку зорю ”. Колективізація в с. Ходоркові закінчилася в 1932р. На даний час колгосп реорганізовано в фермерське господарство «Гетьман Самойлович».(Додаток 5. Кантора господарства.)

Історичні відомості з періоду Великої Вітчизняної війни

Про віроломний напад фашистсько німецьких загарбників на нашу Батьківщину населення Ходоркова взнало 22 червня 1941р. Частину військовозобов’язаних чоловіків було мобілізовано в Радянську Армію.

На звернення ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР вся худоба була евакуйована з села, з метою, щоб нічого не потрапило в руки загарбникам і допомогти нашій армії.16 липня 1941р. в с. Ходорків вдерлись німецько – фашистські війська, почалася жорстока розправа, молодь вивозили на німецьку каторгу, а решту людей, з нагайками в руках, заставляли працювати на окупантів. Населення переживало страх, голод і смерть. То були страшні дні. Народні маси нашої країни вірили в перемоги Радянської Армії. На окупованій території створювалися партизанські загони. Народні месники мстили німецьким головорізам за кров пролиту батьками, братами і сестрами.

Населення с. Ходоркова бачило, як на схід йшли ешелони з живою силою і воєнним спорядженням, технікою, пальним, боєприпасами. Вдень і вночі гриміли поїзди, гули рейки по обох залізницях, перетинаючи наш район. Все це не могло не викликати ненависті й болі в найчесніших серцях, найсміливіших серцях. Група комсомольців, які таємно слухали радіоприймач вирішила організувати партизанський загін в квітні 1942р. обрали своїм командиром вчителя Тадея Годлевського. В цей невеликий загін входили: вчителі Тадей Годлевський, Микола Третяк, Лейтенант Микола Григорович, сімнадцятилітні юнаки Романенко Борис, Пелих Володимир, Гайденко Микола, після в групу вступили Іванкевич Едуард, Іванкевич Іван, Годлевська Броніслава, Дячок Василь, Третяк Іван.

На організаційних зборах було прийнято рішення діставати зброю, але й не менш важливим було завдання розповсюджувати листівки, зведення інформбюро, підбадьорювати народ, закликати його до боротьби – непокори.

Проти ночі виходили ослонці у похід сільські управи у с. Бикові, Вербові, Яроповичах, роззброїли повністю у Соболівці, Озерах. За цей період дістали зброю. Розповсюджуючи листівки по селах Попільнянського, Корнинського, Андрусівського, Брусилівського районів, які пересувалися невтомними рухами Броні Годлевської. Все йшло нібито добре, але при нападі на німецьку казарму на ст. Скочище був поранений Володимир Пелех.

Партизанська група с. Ходорків уміла діяти конспіративно. Партизани месники організували драматичний гурток, з ніг збилася поліція, розшукуючи невловимих партизанів, а вони в цей час з дозволу Старости ставили у клубі п’єсу “ Сватання на Гончарівці ”. Сходячись на репетицію до Тадея Годлевського “ артисти ” чистили зброю, копали бліндаж під підлогою, обговорювали плани майбутніх нальотів, слухали радіоприймач.

13 жовтня 1942р. група партизан, між Яроповичами і Скочищами, пустила під укіс состав із 16 цистерн з пальним, в ніч 23 лютого 1943р. (на честь 25 річчя Радянської Армії) на цьому ж перегоні скинули з насипу ешелон з вугіллям, в березні на розібрану ними колію наскочив паровоз. А на початку травня між ст. Скочище і Криве ходорківські партизани знищили великий ешелон з боєприпасами.

8 травня 1943р. в с. Ходорків прибув втікач з військового полону Романенко Федір, учасник і партизан громадянської війни. Прибув він із Сміли з чотирма зв’язківцями (троє з них були дівчата).

Тов. Романенко Ф. ставив завдання перед групою, щоб уникнути загрози, потрібно вийти з села в ліс.

Живучи у підземеллі, у хаті Тадея Годлевського, Романенко Ф. часто ночами виходив на бойові операції. Разом з своїми молодими друзями він пустив під укіс состав з боєприпасами на перегоні Скочище – Криве.

14 травня 1943р. в с. Ходорків прибули німецькі автомашини з гестапівцями. Німці виявили підземелля. Було заарештовано Григоровича М., Годлевського В., і його дружину Франю і Годлевського Т. В нерівному бою з гестапівцями загинули Романенко Б. і Третяк М. Остався в живих лише Романенко Ф. і Пелих В. продовжували свій бойовий шлях в партизанському об’єднанні генерал – майора М. І. Наумова.

10 червня 1943р. в м. Житомирі були повішені Тадей Годлевський, Микола Григорович, Володимир Годлевський.

В страшних гестапівських казематах навіки згубився слід Годлевської Франі. Багато учасників Великої Вітчизняної війни за героїзм і відвагу в боях нагороджено орденами і медалями Союзу РСР.

26 грудня 1943р. с. Ходорків було звільнено частинами Радянської Армії. Населення відразу включилося в допомогу нашій армії хлібом, м’ясом, в’язали рукавиці, носки і відправляли на фронт. В селі було організовано госпіталь, в якому було багато обслуговуючого персоналу з місцевих жителів.

Під час Великої Вітчизняної всі жителі єврейської нації , які проживали на території села, були вивезені в село відродження і там розстріляні. Зі слів старожилів села загинуло біля 500 чоловік.(Додаток 6)

Вчителі Ходорківської школи були борцями за звільнення нашої Батьківщини від окупантів. У пам‘ять про їх подвиг в школі створено куточок «Вони воювали за Батьківщину». Щороку , у переддень Дня Перемоги учні школи низько схиливши голови у зажурі віддають данину пам‘яті за чисте безхмарне небо(Додаток 7.). Спасибі Вам!

1.Зведенюк Олександр Онисимович

2.Походун Іван Демидович

3.Костюк Петро Касянович

4.Закусило Каленик Петрович

5.Покорський Василь Васильович

6.Яковенко Терентій Григорович

7.Ковальчук Олександр Порфирович

8.Добровольська Марія Іванівна

9.Мерщій Михайло Платонович

10.Мельниченко Степан Володимирович