48 Система штучної вентиляції, їх вибір, конструктивне оформлення. Місцева механічна вентиляція.

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає

можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу,

вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць 'іх утворення,

обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати),

більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того,

механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір

в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляї \\я1 при якій здійснюється концентроване

подання припливного повітря заданих параметрів (температури,

вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів,

повітряних та повітряно-теплових завіс.

Повітряні ДУШІ використовуються для запобігання перегріванню

робітників в гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних

оазисів (ділянок виробничої зони, які різко відрізняються своїми фізико-

хімічними характеристиками від решти приміщення).

Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання

надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря

при необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса

створюється струменем повітря, що подається із вузької довгої щілини,

під деяким кутом назустріч потоку холодного повітря. Канал зі щілиною

розміщують збоку чи зверху воріт (дверей).

49. Освітлення виробничих приміщень. Основні світлотехнічні визначення.

Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними

та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться:

світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.

До основних якісних показників зорових умов роботи можна

віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.

Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого

випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям.

Одиницею світлового потоку є л ю м е н (лм) — світловий потік від

еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку),

розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.

Сила світла (І) — це величина, що визначається відношенням

світлового потоку (Ф) до тілесного кута (ш), в межах якого світловий

потік рівномірно розподіляється

: За одиницю сили світла прийнята к а н д е л а (кд) — сила світла

точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який

рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.

Яскравість (В) — визначається як відношення сили світла, що

випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі

поверх І, що світиться:

Освітленість (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає

на елемент поверхні, до площі цього елементу (S):

Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкту

розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується

коефіцієнтом відбивання поверхні р, що представляє собою відношення

світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку,

що падає на неї. Фон рахується світлим при р>0,4, середнім — при

р=0,2—0,4 і темним, якщо р<0,2.