Величини прокладень на місцевості для різних масштабів

Масштаб карти або плану	Горизонтальне прокладення, м			Точність масштабу побудови, м
	1 осн.	0,1 осн.	0,01 осн.
1:100000	2000	200,0	20,0	10,0
1:50000	1000	100,0	10,0	5,0
1:25000	500	50,0	5	2,5
1:10000	200	20,0	2,0	1,0
1:5000	100	10,0	1,0	0,5
1:2000	40	4,0	0,4	0,2
1:1000	20	2,0	0,2	0,1
1:500	10	1,0	0,1	0,05

Щоб визначити горизонтальне прокладення на карті за допомогою нормального поперечного масштабу необхідно циркулем-вимірником відкласти заданий відрізок і перенести його на поперечний масштаб. Для цього праву голку вимірника встановлюють на вертикальну лінію так, щоб ліва голка зайняла положення на лівій основі. Переміщаючи вимірник таким чином, щоб голки знаходились на одній горизонтальній лінії, спостерігають за перетином лівої голки з похилою лінією (трансверсаллю). Далі підраховують кількість цілих , десятих і сотих частин основи в даному відрізку, а сума цих частин і є кінцевий результат. Наприклад, згідно рис.1 для карти масштабу 1:25000 горизонтальне прокладення буде дорівнювати 1075м.

Щоб нанести на карту відрізок з забезпеченням точності масштабу побудови необхідно в розхил вимірника набрати необхідну кількість відповідних частин поперечного масштабу з урахуванням чисельного масштабу карти, тобто всі дії виконати в оберненому порядку.

Визначення на карті координат точок

Рішення даної задачі на карті можливо в двох системах координат: в системі географічних і в системі плоских прямокутних координат. Щоб визначити географічні координати заданої точки на карті потрібно скрізь цю точку провести допоміжні лінії паралельно бокам рамки карти до перетину їх з мінутною рамкою, а координати визначити за виразами

φ= φ^/+ Δφ, (3)

λ= λ^/+ Δλ, (4)

де φ^/, λ^/ - географічні координати південно - західного кута листа карти; Δφ, Δλ – відрізки до даної точки що відраховані від південно-західного кута відповідно від південної та західної сторін мінутної рамки.

Основою системи прямокутних координат на карті є координатна (кілометрова) сітка що нанесена на площину карти. В даній системі за вісь абсцис приймається осьовий меридіан, а за вісь ординат – екватор які в проекції Гаусса зображуються взаємно перпендикулярними лініями. Крім того, щоб всі значення ординат були додатними, ординату початку координат приймають рівною 500км, а для повного визначення положення точки на земній поверхні перед зміненою ординатою вказують номер зони, в якій знаходиться точка. Таким чином, щоб визначити прямокутні координати заданої точки на карті треба скрізь цю точку опустити перпендикуляри на лінії координатної сітки, а координати визначити за виразами

х=х^/+Δх, (5)

у=у^/+Δу, (6)

де х^/, у^/ - координати південно-західної вершини квадрату, в якому знаходиться дана точка; Δх, Δу – відрізки від точки до південної та західної сторін квадрату що визначаються за допомогою поперечного масштабу.

Щоб нанести яку-небудь точку за заданими прямокутними координатами спочатку потрібно визначити той квадрат координатної сітки в якому повинна знаходитися ця точка, а потім виконати всі дії в оберненому порядку.

Визначення на карті відміток точок місцевості

Згідно визначення горизонталей, а це лінії що з’єднують точки земної поверхні висоти яких однакові і за допомогою яких на картах і планах зображують рельєф, люба точка що розташована на якій-небудь горизонталі буде мати висоту рівною відмітці цієї горизонталі.

Якщо точка, висоту якої треба визначити, розташована між горизонталями, то її висоту можна знайти або приблизно, або за формулою

, (7)

де Н_г – відмітка горизонталі з меншою висотою; в – віддаль від цієї горизонталі до даної точки; а – закладення горизонталей; - висота перерізу рельєфу.

Побудова профілю місцевості вздовж заданого напрямку

Профіль земної поверхні завжди будують на масштабно-координатному аркуші в двох масштабах: горизонтальному і вертикальному, причому вертикальний масштаб приймають в декілька разів значний ніж горизонтальний.

Методика побудови профілю наступна:

• на карті задають напрямок, тобто проводять профільну лінію вздовж якої треба побудувати профіль;

• відмічають на карті точки перетину профільної лінії і горизонталей;

• на аркуші масштабно-координатної бумаги проводять горизонтальну лінію, що подальшому буде являтися лінією умовного горизонту (УГ) і якої назначають відмітку. Чисельне значення відмітки лінії УГ вибирають таким чином, щоб сама низька точка майбутнього профілю не знаходилась ближче ніж 4см до лінії УГ, а відмітка повинна бути кратна висоті перерізу рельєфу карти;

• на лінію УГ в горизонтальному масштабі побудови профілю переносять відрізки точок перетину профільної лінії і горизонталей;

• з граничних точок кожного відрізку проводять перпендикуляри, на яких відкладають відрізки в вертикальному масштабі що дорівнюють різниці відміток точок перетину з горизонталями і призначеної відмітки лінії УГ;

• отримані на перпендикулярах точки з’єднують прямими лініями;

• оформлюють профіль відповідно вимогам.

Лабораторна робота №3, 4

Будова полярного планіметру. Визначення на карті площ ділянок місцевості механічним способом

Мета роботи. Вивчити будову планіметра. Навчитися визначати площі ділянок за допомогою планіметру.

Загальні положення

Даний спосіб застосовують при необхідності визначення великої кількості площ ділянок за допомогою полярного планіметра шляхом обведення фігури, площу якої визначають, за її контуром.

В загальному випадку вищукувана площа буде дорівнювати

а) при обведенні фігури за ходом годинникової стрілки

S^згс =c∙(n₂-n₁), (1)

б) при обведенні фігури проти ходу годинникової стрілки

S^пгс =c∙(n₁-n₂), (2)

де с – ціна поділки планіметра; n₁, n₂ – відповідно відліки за лічильним механізмом перед початком і після завершення обведення.

Будова полярного планіметра ПП-М

Полярний планіметр складений з трьох основних частин: полюсний важіль 1; обвідний важіль 2; лічильний механізм 3 (рис.1).

Лічильний механізм планіметра також складений з трьох частин: циферблат з покажчиком 4; лічильне колесо 5; верньєр 6 (див. рис.1)

Відліки за лічильним механізмом планіметра завжди записують в вигляді чотирьохзначного числа де:

• перша цифра це молодший штрих циферблата що пройшов покажчик;

• друга цифра це молодший підписаний штрих лічильного колеса що пройшов нуль верньєра;

• третя цифра це молодший не підписаний штрих лічильного колеса що також пройшов нуль верньєра;

• четверта цифра це порядковий номер штриха верньєра що співпадає з яким-небудь штрихом лічильного колеса.

Рис. 1. Схема полярного планіметра.