- •Гідромеліоративна система. Загальні відомості
- •Контрольні питання
- •1. Визначення і класифікація зрошувальних систем
- •1.1. Визначення та склад зрошувальної системи
- •1.2. Класифікації зрошувальних систем
- •1.3. Найбільші зрошувальні системи в Україні
- •1.1. Найбільші зрошувальні системи України
- •1.4. Каховська зрошувальна система
- •1.5. Інгулецька зрошувальна система
- •1.6. Краснознам’янська зрошувальна система
- •1.7. Зрошувальні масиви в зоні Північно-Кримського каналу
- •1.8. Дунай-Дністровська зрошувальна система
- •1.9. Татарбунарська зрошувальна система
- •1.10. Фрунзенська зрошувальна система
- •1.11. Північнорогачицька зрошувальна система
- •1.12. Приазовська зрошувальна система
- •1.13. Сірогозька зрошувальна система
- •1.14. Південнобузька зрошувальна система
- •1.15. Магдалинівська зрошувальна система
- •1.16. Нижньоднісровська зрошувальна система
- •1.17. Салгірська зрошувальна система
- •1.18. Жовтнева зрошувальна система
- •1.19. Явкинська зрошувальна система
- •1.20. Царичанська зрошувальна система
- •Контрольні питання
- •Рисові зрошувальні системи
- •2.1. Умови застосування рисових зрошувальних систем
- •2.2. Рисові зрошувальні системи в Україні
- •2.3. Склад рисової зрошувальної системи
- •2.4. Поливна (рисова) карта
- •2.5. Режим зрошення рису
- •2.1. Розподіл зрошувальної норми за місяцями, %
- •2.6. Гідромодуль рису
- •2.7. Розрахункові витрати зрошувальної і дренажно-скидної мережі
- •2.8. Конструкція каналів на рисових системах
- •2.9. Гідротехнічні споруди на рисових системах
- •Контрольні питання
1.9. Татарбунарська зрошувальна система
Татарбунарська зрошувальна система, розміщена на землях Кілійського, Татарбунарського і Арцизького районів Одеської області, збудована у 1962-1975 рр.
Поверхня зрошуваного масиву – пологохвиляста рівнина, де виділяються два рівні: північний – корінне вододільне плато (абсолютні відмітки поверхні досягають 70-80 м над рівнем моря), розчленоване густою річковою мережею, ярами і балками, і південний – верхньопліоценові тераси. Ґрунтовий покрив представлений чорноземами південними карбонатними, сформованими на лесовидних суглинках.
Джерело зрошення – р. Дунай, вода з якої підводиться до вододілу системи двома каналами: Міжгосподарським та Дунайським.
Татарбунарська зрошувальна система є триярусною системою машинного зрошення, підйом і розподіл води на якій здійснюється насосними станціями. При цьому геодезична висота подачі води над її рівнем у Дунаї досягає 70 м. Тоді головні насосні станції (відповідно першого, другого і третього підйомів) забезпечують послідовне перекачування води з Дунайського каналу в Дракулівське водосховище. Крім заповнення водосховища, ці насосні станції забезпечують також подачу води на зрошувані площі в межах зон їх дії.
Підйом і розподіл води на поля господарств-водокористувачів здійснюються насосними станціями підкачки.
1.10. Фрунзенська зрошувальна система
Меліоративна система в Дніпропетровському, Магдалинівському, Новомосковському та Царичанському районах Дніпропетровської області. Будівництво велось у дві черги: першу введено в дію 1970 р., другу – 1975 р. Загальна площа зрошуваного масиву 35,3 тис. га (20,1 тис. га і 15,2 тис. га).
Розташований масив в основному на другій надзаплавній терасі Дніпра і частково на вододільному плато річок Кільчень та Чаплина. Поверхня рівнинна, розчленована яружно-балковою мережею. Ґрунти незасолені. Ґрунтовий покрив складають переважно чорноземи звичайні мало- і середньогумусні потужні. Гідрогеологічні умови відзначені наявністю водоносного горизонту в антропогенових відкладах на глибині 2-15 м, на вододільному плато – до 45 м. За хімічним складом вода сульфатно-гідрокарбонатна та кальцієво-натрієвого типів з мінералізацією 0,6-0,9 подекуди 1,7-3,5 г/л.
Джерелом живлення Фрунзенської зрошувальної системи є Дніпровське водосховище (озеро ім. Леніна) з якого вода по каналу довжиною 4,25 км самопловно надходить до головної насосної станції № 1 (ГНС-1) і її подають у магістральний канал першої черги (довжиною 26,8 км). Річище підвідного каналу земляне. Канал розрахований на пропуск до 20м3/с води.
Головна насосна станція оснащена вертикальними осьовими насосами і подає воду в голову магістрального каналу першої черги, на якому розташовано ще дві насосні станції підкачки. У кінці магістрального каналу споруджено насосну станції підкачки № 4, що подає воду у три розподільники. Всього на першій черзі системи працює вісім насосних станції підкачки.
У приймальний басейн головної насосної станції другої черги вода надходить за допомогою 3 насосних станцій підкачування. Магістральний канал другої черги (довжиною 28,1 км) – перший в Україні канал зрошувальної системи, де створено каскадне регулювання з гідравлічними затворами-автоматами.
У міжгосподарські розподільчі канали та закриту внутрішньогосподарську мережу (довжиною 6106 км) воду подають за допомогою насосних станцій підкачування.
Магістральні і розподільчі канали (загальною довжиною 47 км) Фрунзенської зрошувальної системи споруджено з протифільтраційним покриттям переважно з залізобетонних плит, укладених по поліетиленовій плівці, а також у лотках (5,2 км).
Дренажну мережу виконано на площі 24,6 тис. га, що дає змогу підтримувати на зрошуваних і прилеглих територіях оптимальний водно-сольовий режим. Уздовж магістрального каналу першої черги створено відсічний горизонтальний дренаж (3,6 км). По межах полів насаджено лісосмуги.