Порядок работы

1. Ознакомиться с интерфейсом программ WinZIP и WinRAR.

2. Создать в папке Студент две новые папки — Фамилия_ZIP Фамилия_RAR.

3. На основании файла, созданного лабораторной работе №12, создать архивы RAR и ZIP в соответствующих папках;

4. Сравнить размеры исходных файлов и архивных.

5. Добавить в архивы любые текстовые файлы;

6. Просмотреть содержимое своего файла из архива, не распаковывая его.

7. Извлечь из архивов по одному файлу в папки Фамилия_ZIP и Фамилия_ RAR.

8. Удалить любой файл из архивов.

9. Создать с помощью программ WinZIP и WinRAR самораспаковывающисся архивы основании файла из второй лабораторной работы. Архивы поместить на диск А:.

10. Для архивов, созданных во втором задании установить пароли.

11. К архиву, созданному на основании программы WinRAR добавить комментарий.

12. Графический файл, созданный в лабораторной работе №13 перенести в новый-архив. Архив должен находиться в Вашей папке на диске D:;

13. Выяснить насколько сжат архивный файл по сравнению с исходным (графическим).

14. Создать архивы Вашей папки Студент в соответствующих папках Фамилия_ZIР и Фамилия_RAR.

15. Просмотреть свойства ZIP-архива, созданного в предыдущем задании,

Лабораторна робота №10. Комп’ютерні віруси. Антивірусні програми. Поняття віруса. Типи вірусів.

Комп’ютерний вірус – це програма, однак не зовсім звичайна. Вона відрізняється від звичайних програм тим, що, по-перше, запускається без відома користувача, а по-друге, після свого запуску починає само відтворюватися, тобто створювати шкідливі копії і вставляти їх у файли, системні ділянки дисків, обчислювальні мережі. Ці відмінності є основою для більшості визначень терміна „комп’ютерний вірус”.

Об’єкти, до яких вносяться комп’ютерні віруси, називаються середовищем існування вірусів. Залежно від середовища існування розрізняють такі типи вірусів:

• файлові віруси – вносяться у файли, що виконуються, системні файли, у файли драйверів. Після укорінення файлові віруси починають розмножуватися при кожному запуску файла.

• завантажувальні віруси – заражають завантажувальний сектор диска або сектор, що містить програму системного завантажувача вінчестера. Такий вірус заміщає собою програму в завантажувальному секторі, внаслідок цього потрапляє до оперативної пам’яті й одержує керування відразу при завантаженні операційної системи.

• файлово-завантажувальні віруси – можуть вноситися як у файли, так і у завантажувальні сектори.

• макровіруси – вносяться у файли документів Word, Excel й інші файли, підготовлені в додатках, що мають свою мову макрокоманд.

• Мережні віруси – поширюються по комп’ютерній мережі. Особливість цих вірусів полягає в тому, що вони заражають тільки оперативну пам’ять комп’ютерів і не записуються на носії інформації. Якщо будь-який з комп’ютерів вимикається, вірус чекає протягом цього часу на інших увімкнених комп’ютерах мережі.

У зв’язку з існуванням різних способів зараження часто використовуються терміни резидентний і нерезидентний вірус. Резидентні віруси потрапляють до оперативної пам’яті комп’ютера і можуть постійно виявляти свою активність аж до вимикання або пере завантаження комп’ютера. Нерезиденті віруси – до пам’яті не потрапляють і активні лише протягом часу, пов’язаного з виконанням певних завдань.

До вірусів із складним алгоритмом вірусів належать поліморфні віруси. Їх важко виявити, тому що вони мають зашифрований програмний код, який є ніби безглуздим набором команд. Розшифрування коду виконується самим вірусом у процесі його виконання. Вірусами зі складним алгоритмом є також стелс-віруси, або віруси невидимки. Їх неможливо побачити під час перегляду файлів засобами операційної системи.