На що зважати

При складанні графіків чергування, визначеного нами як класичне (тобто коли працівник за розпорядженням керівника знаходиться до початку або після закінчення робочого дня (тобто у вечірній і нічний час), у вихідні або святкові (неробочі) дні на підприємстві, де встановлено щоденну або тижневу тривалість робочого часу), підприємству слід зважати на вимоги чинного законодавства, зокрема КЗпП.

По-перше, згідно зі ст. 70 КЗпП тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не меншою за 42 години. Тобто, плануючи чергування на вихідні дні (або ж на один вихідний день при шестиденному робочому тижні), слід врахувати, що працівник, виходячи на роботу наступного робочого дня, має відпочити зазначену кількість годин.

Зазначимо також, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58 КЗпП). При цьому тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні (включаючи й час перерви на обід). А призначати працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється.

По-друге, чинним законодавством встановлений винятковий порядок застосування роботи у вихідні дні. За загальним правилом (ст. 71 КЗпП) робота у вихідні дні забороняється. Але винятки, коли робота у вихідні дні допускається, все ж таки є, а саме:

• для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

• для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибель або псування майна;

• для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства (установи, організації) в цілому або його окремих підрозділів;

• для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства та провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

У святкові та неробочі дні допускаються роботи із залученням працівників у наведених у ст. 71 КЗпП випадках та в такому ж порядку.

Отже, використавши одне з наведених формулювань (наприклад, робота у вихідні, святкові або неробочі дні для виконання наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства), на підприємстві можна ввести чергування по вихідних, або у святкові та неробочі дні.

Що стосується оплати праці у вихідний день, то згідно зі ст. 72 КЗпП робота у цей день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Відповідно ж до ст. 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день оплачується наступним чином:

1) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі:

• одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу;

• подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за ті години, які фактично відпрацьовані у святковий (неробочий) день. Причому, за бажанням працівника, який працював у святковий (неробочий) день, йому може бути надано інший день відпочинку.

ПРИКЛАД 1

На підприємстві працівник Боровик О. П. 01.01.2009 р. чергував 6 годин. Годинна ставка цього працівника – 30 грн./год. Розрахунок: – подвійна годинна ставка складає 60,00 грн. (30,00 х 2); – сума оплати праці Боровика О. П. за роботу у святковий день становить 360,00 грн. (60,00 х 6).

По-третє, чергування може відбуватися в надурочні години, але для цього потрібно врахувати вимоги чинного законодавства.

Так, у ст. 62 КЗпП вказано, що надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Зазначимо, що надурочні роботи, як правило, не допускаються (ст. 62 КЗпП). Крім того, власник (або уповноважений ним орган) може застосовувати ці роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством. Зокрема, згідно з частиною третьою ст. 62 КЗпП, надурочні роботи допускаються в таких випадках:

• при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їхніх наслідків;

• при проведенні громадсько-корисних робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їхнє функціонування;

• при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

• при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

• для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

До надурочних робіт забороняється залучати (ст. 63 КЗпП):

• вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років;

• осіб, молодших за 18 років;

• працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

При цьому законодавством можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт. Наприклад, жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їхньою згодою. Те саме стосується й інвалідів: їх залучення до надурочних робіт можливе лише за згодою (та ще й за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям).

До відома

Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується КМУ. Зазначені у частині першій цієї статті обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї. Ст. 175 КЗпП

Надурочні роботи не мають перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом 2 днів поспіль та 120 годин на рік. Власник (або уповноважений ним орган) повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника (тобто якщо працівник має ненормований робочий день та чергує понаднормово без відповідного наказу керівника, то доплата за таке понаднормове чергування (працю) не нараховується).

Здійснення доплат за роботу в надурочний час регулюється ст. 106 КЗпП, а саме:

• робота в надурочний час за погодинною системою оплати праці оплачується в подвійному розмірі годинної ставки;

• за роботу в надурочний час при відрядній системі оплати праці виплачується доплата у розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, – за всі відпрацьовані надурочні години;

• при підсумованому обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді.

При цьому компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Нагадаємо, що відповідно до ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Розрахунок норм робочого часу щорічно наводить Мінпраці України, яким доцільно користуватись при визначенні кількості надурочних годин роботи.

ПРИКЛАД 2

На підприємстві встановлено 40-годинний робочий тиждень. Норма тривалості робочого часу на підприємстві в липні 2009 р. не має перевищувати 184 год. За відповідним розпорядженням керівника підприємства працівник Боровик О. П. у липні виконував основну свою роботу і чергував, відпрацювавши не 184, а 192 години. Ставка цього працівника в розрахунку на 1 годину дорівнює 15 гривень. Розрахунок: – надурочний час (тобто час чергування) працівника Боровика О. П. за місяць складає 8 годин (192 – 184); – сума доплати за надурочну роботу у вигляді чергування становитиме 240,00 грн (15,00 х 2 х 8); – загальна сума оплати праці Боровика О. П. за липень 2009 р. дорівнюватиме: 15 (грн./год.) х 184 (год.) + 240,00 (грн.) = 3000,00 (грн.).

По-четверте, чергування в багатьох випадках здійснюється в нічний час.

Відповідно до ст. 54 КЗпП нічним вважається час з 22.00 до 6.00 ранку наступного дня. Порядок проведення доплат за роботу в нічний час регулюється ст. 108 КЗпП, відповідно до якої така робота оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче, ніж 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.Генеральною угодою встановлено доплату за роботу в нічний час, яка дорівнює 35 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Слід мати на увазі, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (ст. 51 КЗпП).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

ПРИКЛАД 3

На підприємстві колективним договором доплату за чергування в нічний час встановлено у розмірі 35 % годинної тарифної ставки. Нічний час роботи працівника Боровика О. П. дорівнює 8 годин (тобто, з 22.00 до 6.00 наступного ранку). Годинна ставка цього працівника – 9 грн./год. Розрахунок: – 35 % від годинної ставки становить 3,15 грн./год. (9,00 х 35 %); – доплата за чергування в нічний час складе 25,20 грн. (3,15 х 8); – сума оплати праці у вигляді чергування в нічний час дорівнює 97,20 грн. (9,00 х 8 + 25,20 грн.).

Генеральною угодою також встановлено доплату за роботу у вечірній час (з 18.00 до 22.00) – у розмірі 20 % годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

І останнє, на що хотілося б звернути увагу: за чергування на самому підприємстві, яке виконується працівниками згідно з графіком роботи в межах щоденної або тижневої тривалості робочого часу (не понаднормово або в нічний час і не в свята або вихідні дні), КЗпП не вимагає проводити додаткову оплату (понад посадовий оклад тощо). І це логічно, адже в даному випадку чергування – це основна робота працівника.

Що стосується оплати праці за чергування вдома, то підприємство, керуючись ст. 97 КЗпП, самостійно може визначати її розмір.

При цьому потрібно врахувати, що, чергуючи вдома, працівник, з одного боку, може бути зайнятий безпосередньо своїми обов'язками не весь час, а з іншої – він все ж таки повинен постійно бути готовий до виконання покладеного на нього керівництвом підприємства завдання. Тому вважаємо, що оплата його праці має бути нижча, ніж при чергуванні на підприємстві. Але, все ж таки, обмежена свобода дій працівника при чергуванні вдома має бути належним чином компенсована. Пропонуємо ураховувати при обліку робочого часу кожну годину чергування вдома як півгодини. Розглянемо приклад.

ПРИКЛАД 4

На підприємстві колективним договором за чергування вдома, яке виконується працівником згідно з графіком роботи в межах тижневої тривалості робочого часу (8 годин на день у денний час), встановлено такий облік робочого часу: кожна година чергування враховується як півгодини. У липні 2009 р. працівник Боровик О. П. чергував удома, відпрацювавши належні 184 години. Ставка цього працівника в розрахунку на 1 годину дорівнює 15 грн. Розрахунок: – час чергування працівника Боровика О. П., який враховується з метою оплати праці, складає в липні 92 години (184 год. : 2); – загальна сума оплати праці Боровика О. П. за липень 2009 р. становитиме 1380,00 грн (15,00 х 92).

Інший вихід – враховувати всі години чергування як цілі одиниці, при цьому зменшивши ставку вдвічі. За такої умови та враховуючи дані прикладу 4, загальна сума оплати праці Боровика О. П. за липень 2009 р. дорівнюватиме 1380,00 грн. (7,50 х 184).

В умовах кризи такій підхід до оплати праці на підприємствах може бути альтернативою наданню неоплачуваних відпусток. Адже працівника можна викликати в будь-який момент, він завжди готовий до праці, оскільки чергує вдома, а оплата його праці протягом місяця є нижчою.

Розраховуючи заробітну плату працівника, який чергує вдома, слід врахувати й доплати за роботу в нічний час, у святкові та вихідні дні, за надурочну роботу. В разі ж виклику працівника під час чергування (на підприємство, на місце події тощо) пропонуємо час, витрачений на виклик і на роботу під час нього, оплачувати за фактично відпрацьовані години з розрахунку посадового окладу (тарифної ставки тощо).

Насамкінець відзначимо, що вищі розміри доплат за чергування у нічний час або у святкові (вихідні) дні, за чергування надурочно, ніж зазначені вище, можуть бути передбачені галузевими і регіональними угодами (наприклад, Галузевою угодоювстановлено доплату за роботу в нічний час до 40 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час) або встановлені у колективному договорі.