
- •60. Стилізація. Розрізнення стилізації від інших дотичних до неї термінів. Види стилізації. Стилістичні функції стилізації.
- •59. Виклад та способи викладу.
- •58. Модальність. Різновиди модальності.
- •53. Синтаксична омонімія. Причини виникнення. Види синтаксичної омонімії.
- •52. Визначення стилістичних прийомів: перифраз, ампліфікація, тавтологія. Їхня стилістичні можливості у функціональних стилях сучасної української літературної мови.
- •56. Синтаксична синонімія. Види синтаксичної синонімії: синтаксичні можливості.
- •40. Оказіоналізми. Стилістичні функції оказіоналізмів. Оказіональні іменники та дієслова.
- •17. Лексика за сферою вживання (визначення, класифікація).
- •15. Змінність лексичного складу (архаїзми, історизми, неологізми). Різнорідність функціонування таких лексем у стилях сучасної української мови.
- •14. Стилістичні можливості фонетики
- •7. Характеристика наукового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, на мовних рівнях)
- •10. Характеристика офіційно-ділового стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях)
- •9. 12. Характеристика епістолярного стилю (визначення, підстилі, історія ставлення, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях)
- •8. Характеристика художнього стилю (визначення, підстилі, жанри, функції, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
- •11. Характеристика розмовного стилю (визначення, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях)
- •13 Характеристика публіцистичного стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
13 Характеристика публіцистичного стилю (визначення, підстилі, жанри, сфера використання, загальні особливості, особливості на мовних рівнях).
Публіцистичний стиль – це функціональний різновид літературної мови, який використовується в газетах, періодичних громадсько-політичних виданнях, агітаційно-пропагандистських та інших засобах масової комунікації.
Основні ознаки:
доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),
поєднання логічності доводів і полемічності викладу,
поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю,
наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку,
наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол тощо).
Основні мовні засоби:
синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів,
насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами,
використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполук, перифраз,
уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів,
використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо,
різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше,
влучні афористичні, інтригуючі заголовки.
Публіцистичний стиль щодо жанрів, мовних особливостей і способів подання інформації поділяють на такі підстилі:
стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо),
художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо)
есе (короткий нарис вишуканої форми),
науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).
Формою реалізації для публічного стилю може бути промова, стаття, памфлет, гумореска.
Сфера використання публіцистичного стилю — громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.