“Торгівля – вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування їх від виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надавання пов’язаних із цим послуг”

“Торговельна діяльність – ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача”

“Роздрібна торгівля – вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг”

“Оптова торгівля – вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання повязаних із цим послуг”

Національний стандарт України

“Роздрібна та оптова торгівля.

Терміни та визначення понять” ДСТУ 4303:2004

Вправа 3. Відредагуйте текст.

Вправа 3. Відредагуйте текст

Тема 3.1. Функції держави

Семінарське заняття 2

Тема. Взаємозв’язок і взаємозалежність функцій держави, їх

Вправа 3. Відредагуйте текст

Тема 3.1. Функції держави

Семінарське заняття 2

Тема. Взаємозв’язок і взаємозалежність функцій держави, їх

розвиток на різних етапах розвитку держави

План

1. Основні ознаки функцій держави.

2. Взаємозв’язок і взаємозалежність функцій держави.

3. Розвиток функцій держави на різних етапах розвитку держави.

Мета заняття: відобразити в загальному підході існування та реалізацію різноманітних функцій держави як єдиного механізму, що забезпечується цілеспрямованою діяльністю сучасної держави.

Ключові поняття та категорії: право, держава, функція, функція держави, ознаки функцій держави, розвиток та зміна функцій держави.

Реферати

1. Розуміння функцій держави через її сприйняття за основними ознаками.

2. Історичність держави та її функцій.

3. Обумовленість функцій держави її історичним змістом.

4. Основні напрями і способи виникнення взаємозв’язку між функціями держави.

5. Взаємозалежність функцій держави та їх взаємообумовленість.

Запитання та завдання для активізації пізнавальної діяльності студентів

1. Які ви знаєте основні ознаки функцій держави?

2. У чому має прояв взаємообумовленості функцій держави?

3. Наведіть приклади взаємозв’язку функцій української держави на конкретних прикладах.

4. Яким чином відбувається розвиток сучасних функцій держави в нашій державі, в Україні?

Методичні рекомендації

Питання 1. Основні ознаки функцій держави

Функціям держави притаманна низка таких ознак:

1. Функції держави є основними соціально значущими напрямами її внутрішньої або зовнішньої діяльності.

2. Функції держави носять політичний характер, оскільки усі вони генетично мають одне й те саме джерело – державу як організацію політичної влади.

3. У функціях держави знаходять вираз і конкретизацію її історична сутність і соціальне призначення.

4. У функціях держави різних типів проявляються і об’єктивуються притаманні їм особливості та закономірності розвитку, динаміка соціально-економічних, політичних і духовних перетворень у житті суспільства.

5. Функції держави – це усталена предметна діяльність, що означає їх постійний характер на тривалому періоді існування держави.

6. Функціям держави притаманний системний характер.

7. Функції реалізуються властивими їм методами.

8. Функції держави за своєю природою мають об’єк­тивно-суб’єктивний характер.

9. Функції держави характеризуються спадкоємністю.

10. Функції держави, особливо сучасної, мають правовий характер.

Вправа 4. Перекладіть українською мовою словосполучення.

В зависимости от намерений; по отношению к создателям фильма; согласно постановлению; несмотря на высказанные замечания; по сравнению с прошлогодним урожаем; в соответствии с Указом Президента; по отношению к производителям молочной продукции; согласно мораторию; в зависимости от решения суда; по сравнению с предыдущим указом; несмотря на созданные условия; в соответствии с общепринятыми правилами.

Вправа 5. Відредагуйте текст із методичних вказівок.

На семінарських та практичних заняттях важливо, щоб студенти дотримувалися відведеного для виступу часу: 20 хвилин – відповіді на запитання, до 15 хвилин – на доповідь, реферат. Щоб відповідь була цілеспрямованою, слід повідомити слухачам план, у вступній частині зупинитися на актуальності питань, які будуть розглянуті. Далі розкрити зміст питання у відповідності до запропонованого плану. Теоретичні положення по можливості необхідно підкріплювати конкретними прикладами. У виступі повинна знаходити місце думка відповідаючого щодо питання, яке розглядається.

Якщо відповідаючий з чимось не згодний, він переконує слухачів у своїй точці зору наявністю суттєвих аргументів. Закінчувати виступ необхідно підведенням підсумків. Важливо також, щоб студенти вміли оцінювати виступ товариша і власний (З методичних вказівок).

Вправа 6. У поданих реченнях замініть неправильно вжиті похідні прийменники правильними. Поясніть причини помилкового вживання.

1. Місцева влада підвищила тарифи на комунальні послуги згідно ухвали обласної ради. 2. Сьогодні адміністрація Президента була особливо лояльною по відношенню до представників ЗМІ. 3. Не завжди правоохоронні органи діють у відповідності до закону. 4. Цьогорічні показники врожаю зернових є меншими в порівнянні з минулорічними. 5. Учений наполегливо відстоював свою думку, не дивлячись на жорстоку критику з боку колег. 6. У Міністерстві освіти розробляють проект, відповідно якому надавати місця у гуртожитках мають у першу чергу тим студентам, які гарно вчаться. 7. Згідно закону, учителі, директори та взагалі шкільна адміністрація не має права збирати гроші від батьків.

1. Вправа 7. Оберіть правильний варіант:

1. Порівняно з, по зрівнянню з, у порівнянні з.

2. Піддатися спокусі, спокуситися, спокушуватися.

3. Бувша, минувша, колишня.

4. Ностальгія за, ностальгія з, ностальгія по.

5. Ставлення, відношення, отношенія.

6. Виключно, винятково, заключно.

7. Багаточисельний, численний, багаточисленний.

8. Мова йдеться, річ іде, йдеться.

9. Слідуючий, наступаючий, наступний.

10. Висказатися, вимовитися, висловитися.

ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ РЕДАКТОРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ ЕЛЕКТРОННИХ НАВЧАЛЬНИХ ВИДАНЬ

1. Електронне навчальне видання: структура, складові та основні характеристики

З розвитком інформаційних технологій, мульти-медійного навчання виникла потреба переосмислення навчального процесу як такого. На допомогу сучасному процесу пізнання прийшов новий вид навчальної літератури – електронне видання. Оскільки цей інформаційний продукт досить новий, варто визначитися з термінологічною базою. Таким чином, мета статті – уникнути неоднозначного тлумачення понять, спростувати помилкові слововживання та сформулювати робоче визначення понять «електронний навчальний дискурс», «електронний навчальний посібник», «електронний підручник». Крім того, електронне видання розглядається як складова електронного навчального дискурсу, що має свої характеристики, складові та виник на противагу іншим типам дискурсу (політичний, релігійний, рекламний тощо). Виокремлення електронного навчального дискурсу дасть змогу розглядати складові електронного навчального процесу зусібіч, поглиблюючи пізнання та створюючи своєрідну мозаїку такого багатогранного явища як електронне навчальне видання, мульти-медійне навчання.

Проблеми теорії та практики створення електронних підручників і посібників досліджували українські й зарубіжні вчені, зокрема Л. Гризун, М. Бєляєв, В. Вимятін, С. Григор'єв, Ю. Древс, М. Нельсон, С. Сисоєва, О. Шмегера, Т. Киричок та ін. ЕНВ із соціально-гуманітарних дисциплін аналізували К. Блінова, О. Кирилов, Н. Самаріна, Т. Антонова й О. Харитонов, О. Штомпель і Л. Штомпель та ін.

Наповнення та структура окремого електронного видання залежить від завдань, які ставлять укладачі перед собою та які покликане вирішувати видання. Проте загальна оптимальна структура електронного видання має бути вироблена та братися за основу подальшими розробниками. Проте на сьогодні в цій царині спостерігається хаос, кожен розробник покликаний вирішувати цю проблему самотужки. Варто також зазначити, що нормативних документів, стандартів з цього питання також бракує. Кожна установа, інститут у кращому випадку розробляє свої стандарти до електронних видань та вимоги до їхньої структури.

Так, у «ПОЛОЖЕННІ про підготовку навчальних видань та електронних засобів навчального призначення» НТУУ «КПІ» запропонована «Рекомендована структура підручників та навчальних посібників:

– анотація або реферат;

– зміст (перелік розділів);

– вступ (або передмова);

– основний текст;

– питання, тести для самоконтролю;

– обов’язкові та додаткові задачі (завдання), приклади;

– довідково-інформаційні дані для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо) – у разі потреби;

– апарат для орієнтації в матеріалах книги (предметний, іменний покажчики)».

Бачимо, що, по-перше, в Положенні загальні вимоги до друкованих та електронних навчальних видань, хоча це різні типи навчальної літератури, що мають не однакові характеристики та можливості. По-друге, «рекомендована структура підручників та навчальних посібників» одна, хоча це також різні види навчальної літератури, що закладено в їхніх визначеннях в ДСТУ, адже підручник – навчальне видання, що містить систематизоване викладення навчальної дисципліни, а посібник –видання, призначене на допомогу в практичній діяльності чи в оволодінні навчальною дисципліною, тобто створюється на допомогу існуючому підручнику як теоретичній частині викладу дисципліни. Якщо це різні види навчальної літератури, то й завдання та структура в них різні, що ми не бачимо в згаданому Положенні. Адже в класичних друкованих підручниках навряд чи можна зустріти обов’язкові та додаткові задачі (завдання) – це вже прерогатива посібників.

Необхідно зазначити, що планування структури видання повинно відбуватися згідно з навчальною програмою. С. Б. Фіялка пропонує на підготовчому етапі за основу майбутнього ЕНВ брати таку структуру:

1) вихідні відомості;

2) зміст, у якому всі теми курсу подано як ієрархічну структуру;

3) вступ до дисципліни (історія, предмет, актуальність, мета й завдання її вивчення, взаємозв'язок із іншими дисциплінами програми);

4) навчальна програма з дисципліни;

5) методичні вказівки до самостійного вивчення курсу;

6) список умовних позначень і скорочень;

7) основний зміст, структурований за розділами (модулями);

8) тести, питання (за розділами), завдання для самостійної роботи;

9) тлумачний словник термінів;

10) висновки;

11) список літератури (основний, додатковий, факультативний);:

12) довідковий матеріал, який містить уривки з підручників, наукових статей та іншу інформацію з тематики курсу;

13) примітки й коментарі;

14) допоміжні покажчики.

Вважаємо, що запропонована структура ЕНВ більш прийнятна, хоча знову ж варто розділяти поняття підручник та посібник. Цю структуру варто взяти за основу якраз для електронного навчального посібника. Водночас, виникає запитання, чи доцільно в структуру посібника включати навчальну програму та методичні вказівки, якщо це самостійні види навчальної літератури.

Тому вважаємо за необхідне чітко розмежовувати поняття електронний навчальний посібник та електронний підручник та внести певні корективи. Для електронного навчального посібника запропонувати таку структуру:

1. вихідні дані;

2. зміст;

3. вступ;

4. основний виклад матеріалу

5. висновки

6. питання

7. методичні рекомендації щодо виконання завдань та тестування

8. практикум для вироблення умінь і навичок застосування теоретичних знань із прикладами виконання завдань і аналізом найчастіше вживаних помилок -завдання, задачі, вправи;

9. система тестування і контролю знань – тести, виконавши які студент зможе побачити свій рівень засвоєння матеріалу та отримати оцінку;

10. глосарій;

11. список літератури (основний, додатковий, факультативний);:

12. допоміжні покажчики;

13. дадатки (в яких подана додаткова інформація з тематики курсу).

Для електронного підручника структура буде змінена та виключатиме пункти 7, 8 та 9, спрямовані на формування практичних навичок, які мусить допомогти виробити посібник. Доцільно також до складу саме підручника включити електронний словник до дисципліни, адже це буде гарним узагальненням викладеного матеріалу.

Підсумовуючи, можемо констатувати, що електронний підручник, мабуть, мало чим відрізнятиметься від друкованого й становитиме електронну версію видання. Водночас на електронний навчальний посібник покладатимуться більш важливі завдання – фактично стати посередником між викладачем та студентом, надати практичну допомогу в оволодінні тематичним курсом, сформувати навички, навчити професії. Цьому суттєво допоможуть нові можливості мультимедійних технологій (аудіо, відео), завдяки яким інформація впливатиме на різні рецептори реципієнта та допомагатиме якнайкраще та якнайшвидше засвоїти матеріал.

Використання електронних видань у майбутньому дасть можливість зробити важливий крок у переході від пізнавальної споглядальної моделі освіти до прикладної практичної, що дозволить не лише отримувати інформацію з певної галузі знань, а й набути конкретних навичок в оволодінні певною професією. Крім того, застосування інформаційних технологій у навчальному процесі, а саме впровадження електронних видань дасть змогу: збільшити кількість користувачів, покращити наочність подання матеріалу, звести до мінімуму витрати на пошук і підбір літератури, здійснювати контроль набутих знань, самостійно визначатись із часовими та просторовими параметрами отримання знань, що зробить процес отримання знань більш ефективним та зручним.

1. ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення.

2. Про затвердження Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України: Наказ Міністерства освіти і науки України № 537 від 17.06.2008 р. – Київ [Електронний ресурс] http://www.mon.gov.ua/laws/MON_537_08.doc

3. Положення про підготовку навчальних видань та електронних засобів навчального призначення [Текст] / Уклад.: В. Т. Горбенко, Г. І. Лоза, І. О. Мікульонок. – К.: НТУУ «КПІ», 2008. – 48 с. – 420 пр.

4. Фіялка С. Б. Принципи організації електронних навчальних видань із культурознавства // http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2348

2. Типологія електронних видань загалом та класифікація електронних навчальних видань зокрема

Типологія електронних видань є важливим питанням у вивченні досліджуваного явища. Під впливом інформаційних технологій постійно з’являються нові та вдосконалюються вже відомі види електронних видань.

Передусім видається логічним порівняти типологію друкованих та електронних видань, виявити їхні спільні риси та на основі цих класифікацій запропонувати власну класифікацію електронних навчальних видань. У ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення», який стосується друкованих видань, подається така класифікація видань.

За цільовим призначенням:

• офіційне;

• наукове;

• науково-популярне;

• науково-виробниче;

• виробничо-практичне;

• нормативне виробничо-практнчне;

• виробничо-практичие для аматорів;

• навчальне;

• громадсько-політичне;

• довідкове;

• для організації дозвілля;

• рекламне;

• літературно-художнє.

За аналітико-синтетичним переробленням інформації:

• інформаційне;

• бібліографічне;

• реферативне;

• оглядове;

• дайджест.

За інформаційними знаками:

• текстове;

• нотне;

• картографічне;

• образотворче.

За матеріальною конструкцією:

• книжкове;

• журнальне;

• аркушеве;

• газетне;

• комплектне;

• буклет;

• карткове;

• плакат;

• поштова картка;

• книжка-іграшка.

За обсягом:

• книга;

• брошура;

• листівка.

За складом основного тексту:

• моно видання;

• збірник.

За періодичністю:

• неперіодичне;

• серіальне;

• періодичне;

• продовжуване видання [видання, що продовжується].

За структурою:

• серія;

• однотомне видання;

• однотомник;

• багатотомне видання; багатотомник;

• зібрання творів;

• вибрані твори [11, с. 3].

У свою чергу неперіодичні видання поділяються за інформаційними ознаками на такі: монографія, автореферат дисертації, препринт, тези доповідей (повідомлень) наукової конференції (з’їзду, симпозіуму), матеріали конференції (з’їзду, симпозіуму), збірник наукових праць, статут, інструкція, стандарт, прейскурант, паспорт, посібник, наочний посібник, практичний посібник, навчальний посібник, навчальний наочний посібник, навчально-методичний посібник, практичний порадник, підручник, хрестоматія, методичні рекомендації [методичні вказівки], курс лекцій, текст лекцій, конспект лекцій, навчальна програма, практикум, словник, енциклопедія, енциклопедичний словник, мовний словник, тлумачний словник, термінологічний словник, розмовник, довідник, путівник, проспект, каталог,альбом, атлас, афіша (оголошення), інформаційний листок, документально-художнє видання, науково-художнє видання, альманах, антологія.

Також подаються окремо види періодичних і продовжуваних видань: газета, громадсько-політична газета, спеціалізована газета, спеціальний газетний випуск, журнал [часопис], громадсько-політичний журнал, науковий журнал, науково-популярний журнал, виробничо-практнчний журнал, популярний журнал, літературно-художній журнал, реферативний журнал, бюлетень, нормативний бюлетень, довідковий бюлетень, рекламний бюлетень, бюлетень-хроніка, бюлетень-таблиця, статистичний, календар, табель-календар, відривний [перекидний] календар, календар книжкового типу, календар знаменних дат, експрес-інформація.

Натомість чинний стандарт (ДСТУ 7157:2010. «Інформація та документація. Електронні видання. Основні види та вихідні відомості»), який стосується безпосередньо електронних видань, подає таку типологію основних видів електронних видань.

За наявністю друкованого еквівалента:

• електронний аналог (копія, версія) друкованого видання;

• самостійне електронне видання.

За природою основної інформації:

• текстове (символьне);

• образотворче;

• звукове;

• програмний продукт;

• мультимедійне.

За цільовим призначенням:

• офіційне;

• суспільно-політичне;

• наукове;

• науково-популярне;

• популярне;

• виробничо-практичне;

• навчальне;

• літературно-художнє;

• релігійне;

• довідкове;

• видання для дозвілля;

• рекламне.

За технологією використовування:

• локальне;

• мережне;

• комбінованого використовування.

За характером взаємодії з користувачем:

• детерміноване;

• недетерміноване.

За періодичністю:

• неперіодичне;

• періодичне;

• продовжуване;

• оновлюване.

За структурою:

• одночастинне;

• багато частинне;

• серійне [12, с. 3-4].

Обидва стандарти подають класифікацію за цільовим призначенням і виділяють такі спільні види: офіційне видання, наукове видання, науково-популярне видання, виробничо-практичне видання, навчальне видання, довідкове видання, видання для організації дозвілля, рекламне видання, літературно-художнє видання та громадсько-політичне видання. Однак у типології електронних видань бракує таких видів: науково-виробниче видання, нормативне виробничо-практичне видання, виробничо-практичне видання для аматорів, але додано вид релігійні видання. Прикладом релігійного електронного видання є веб-сайт «РІСУ: Релігійнo-Інформаційна Служба України».

Електронні видання поділені за природою основної інформації, а друковані за інформаційними ознаками. Спільними є види: текстове видання та образотворче, опущено нотні та картографічні видання, хоча видається можливим випуск наприклад диску із записаними нотними текстами або картографічним матеріалом. У типології електронних видань додано також три нових види видань за природою основної інформації: звукове, програмний продукт та мультимедійне видання.

Звукове електронне видання – електронне видання, що містить цифрове подання звукової інформації у формі, яка дозволяє її прослуховувати [12, с. 2]. Наприклад аудіо книга: «Кобилянська Ольга — Оповідання. Новели (2011)».

Програмний продукт – програма або взаємопов’язана сукупність електронних програм, процедур, правил, а також документація та дані, призначені для постачання користувачеві [12, с. 2]. Приклад українського програмного продукту: «Українські Максими — прислів’я та приказки на кожен день» [39].

Мультимедійне видання – електронне видання, в якому рівнозначно та взаємопов’язано за допомогою відповідних програмних засобів існує текстова, звукова, графічна та інша інформація [12, с. 2]. Прикладом такого видання є мультимедійний посібник «Міжнародно-правова регламентація збройних конфліктів».

За періодичністю електронні видання типологізовані аналогічно до друкованих на такі види: неперіодичні, періодичні та продовжувані, додано такий вид, як оновлювані видання. Оновлюване електронне видання – електронне видання, що виходить через визначені або невизначені проміжки часу з однаковою назвою, кожен з наступних номерів (випусків) якого містить частину незміненої актуальної інформації з попереднього номера (випуску) [12, с. 4]. Прикладом цього видання може бути щотижнево оновлюваний електронний журнал «АВЕРС-Бухгалтерія».

За структурою електронні видання поділяють на одночастинні, багаточастинні та серійні, на відміну від друкованих, де подано такі типи видань за структурою: серія, однотомне видання, однотомник, багатотомне видання; багатотомник, зібрання творів та вибрані твори. Серійне електронне видання – електронне видання, що є частиною серії [12, с. 5]. Прикладом серійного видання є серія дисків «Електронний конструктор уроку».

За наявністю друкованого еквівалента електронні видання поділені на електронні аналоги (копії, версії) друкованих видань та самостійні електронні видання. Самостійне електронне видання не має друкованого аналога. Електронний аналог друкованого видання – електронне видання, що в основному відтворює відповідне друковане видання, зберігаючи розташування на сторінці тексту, ілюстрацій, посилань приміток, тощо [12, с. 3]. Проте лише на початку розвитку електронних видань вони були тісно пов’язані з друкованими, та з часом цей зв’язок помітно слабшає. Адже технології створення електронних видань постійно вдосконалюються, разом з удосконаленням засобів їх читання (перегляду). Принципи верстки електронних видань відрізняються від принципів верстки друкованих, тому створювати абсолютний аналог друкованого видання в електронному вигляді немає сенсу. Прикладом аналога друкованого еквівалента можна назвати літературний журнал «Реальність фантастики», який існує в друкованому вигляді та у вигляді CD-диску. Онлайновий журнал «Хочу Купить» – самостійне видання.

За технологією використання електронні видання типологізовано на локальні, мережні та комбіновані. Локальне електронне видання випускається визначеним тиражем на переносному електронному носієві. Воно призначене для персонального використовування на комп’ютері. Мережне електронне видання доступне користувачам через мережні засоби. Електронне видання комбінованого використовування призначене як для локального, так і для мережного використання [12, с. 3]. Таке визначення локальних електронних видань є абсолютно не логічним, адже існують електронні видання, призначені для використання за допомогою інших електронних засобів, окрім персонального комп’ютера, наприклад, за допомогою електронних книжок, аудіоплеєрів, телефонів тощо. Зокрема видання «Електронний конструктор уроку» підпадає під визначення локального, а будь-яка програма для мобільного телефону вже не зможе бути віднесена до жодного типу електронних видань за технологією використовування.

На відміну від друкованих, електронні видання поділені на два типи: детерміновані та недетерміновані, ще за однією новою ознакою — за характером взаємодії з читачем. Детерміноване електронне видання – електронне видання, параметри, зміст та спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть бути змінені користувачем. Недетерміноване електронне видання – видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначає сам користувач за алгоритмом, заданим видавцем [12, с. 2]. Важливим є уточнення «за алгоритмом, заданим видавцем», тобто користувач не може вносити свої зміни та інформацію. Приклад детермінованого видання журнал «S.M.A.R.T» [2], який видається на диску, і має незмінний формат (вигляд) для кожного читача. Недетермінованим виданням можна вважати будь-яке видання-сайт, наприклад «КорреспонденТ.net» [24], де користувач має змогу налаштовувати інтерфейс відповідно до своїх уподобань, але в чітко визначений видавцем спосіб.

У державному стандарті «Інформація та документація. Електронні видання. Основні види та вихідні відомості» не подається класифікація електронних видань за аналітико-синтетичним переробленням інформації та за складом основного тексту, як це зроблено у відповідному стандарті для друкованих видань. Також немає класифікації за обсягом, хоча видається доцільним розробити таку класифікацію на основі показника обсягу місця, яке видання займає на носієві інформації, але така класифікація повинна розроблятись окремо для різних форматів видання. Проблема типології електронних видань за форматами ніяк не вирішується наявним стандартом, хоча друковані видання поділені за матеріальною конструкцією.

Отже, державний стандарт подає класифікацію електронних видань за такими ознаками: наявність друкованого еквівалента, природа основної інформації, цільове призначення, технологія використовування, періодичність та структура. Однак ця класифікація не є повною та достатньою і чекає на своє доповнення. Тому варто типологізувати електронні видання також за форматами, що є необхідним для визначення особливостей роботи редактора та верстальника з ними.

Таким чином, виходячи з наведених класифікацій електронних видань у ДСТУ 7157: 2010, можна виділити такі типи електронних навчальних видань, які загалом становитимуть електронний навчальний дискурс.

Електронні навчальні видання за наявністю друкованого еквівалента можуть собою являти електронний аналог (копію, версію) друкованого видання або бути самостійним електронним навчальним виданням. При чому останнім часом з активним розвитком інформаційних технологій електронні навчальні видання все більше набувають самостійного вигляду і перестають бути копією друкованого видання, адже відкриваються нові можливості в поданні інформації, налагодженні діалогу з реципієнтом завдяки новим технологічним можливостям електронного видання (гіперпосилання, вкладки, закладки, тестування з подальшою перевіркою тощо).

За природою основної інформації електронне навчальне видання може бути: текстове, образотворче, звукове, мультимедійне, програмний продукт.

За цільовим призначенням електронне навчальне видання можливо зарахувати лише до виду навчальних, оскільки інші різновиди (офіційне, суспільно-політичне, наукове, науково-популярне, популярне, виробничо-практичне, літературно-художнє, релігійне, довідкове, видання для дозвілля, рекламне) є взаємовиключними, і одночасно одне й те саме видання не може належати до різних видів.

Електронні навчальні видання можна також класифікувати за технологією використовування, і вони, як і будь-які електронні видання, можуть бути: локальні, мережні та комбінованого використання. Ймовірно, що найефективніше електронне навчальне видання мусить бути комбінованого використання, що дозволяє налагодити діалог із реципієнтом, водночас кожен окремий споживач такого інформаційного продукту може вступати в діалог з однодумцями, обговорювати питання, що цікавлять та отримувати швидку та ефективну допомогу в оволодінні певними знаннями.

За характером взаємодії з користувачем будь-які електронні видання поділяються на детерміновані та недетерміновані. Ця класифікація прийнятна для електронних навчальних видань, хоча ефективнішими видаються недетерміновані електронні навчальні видання – видання, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначає сам користувач за алгоритмом, заданим видавцем. Тобто реципієнт, що має отримати певну інформацію, кількість знань, може сам задавати обсяги цієї інформації, рівень складності, залежно від свого загальноосвітнього рівня та вже набутих до того знань. Адже, зрозуміло, що для поглибленого вивчення, наприклад, іноземної мови, яку вивчали в школі, студентам бажано запропонувати різний рівень її вивчення у ВНЗ, що робить процес навчання більш індивідуалізованим та ефективним, і в цьому якраз стануть у пригоді електронні навчальні видання недетермінованого виду.

За періодичністю електронні видання ділять на неперіодичні, періодичні, продовжувані, оновлювані. Для електронних навчальних видань найоптимальнішим видається останній різновид – оновлювані, що пояснюється можливістю постійно покращувати навчальне видання залежно від запитів реципієнта, бути з ним у постійному діалозі та якомога краще задовольняти його вимоги в отриманні якісного інформаційного навчального продукту.

За структурою електронні видання загалом та електронні навчальні видання зокрема поділяються на одночастинні, багато частинні та серійні, що обумовлюється швидше обсягом інформації та завданнями, які ставлять перед собою укладачі, аніж типом видань.

Отже, є усі підстави виділити серед електронних видань електронне навчальне видання як окремий різновид зі своїми власними характеристиками, ознаками та функціями. Саме електронне навчальне видання становитиме основу усього електронного навчального дискурсу як складного соціокомунікативного явища, яке поєднує в собі комуніката, комунікантів та текст (електронне навчальне видання), процес комунікації, обумовлений екстралінгвістичними факторами (знання про світ, досвід тощо).