В С Т У П
1.Що таке статистика
ТА СТАТИСТИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ
Слово “статистика” відоме практично усім, та у кожної людини виникають свої асоціації, пов'язані з ним, але якими б вони не були, їх поєднує одне – зв'язок з цифрами, якимись підрахунками й узагальненнями. Ці уявлення виправдані, якщо розглядати статистику як вид практичної діяльності.
Наука “Статистика”, як і інші науки, виникла з практичної потреби людей і спершу розглядалася саме як вид практичної діяльності. З утворенням класового суспільства постала потреба у збиранні таких даних про країну, як її населення (для встановлення чисельності армії та кількості підданих осіб під час збирання податків), кошти, які має держава. Отримання цих та інших даних стало можливим завдяки обліково-статистичній роботі. Зокрема, є свідчення про перепис населення в Єгипті, проведений за 3500 років до нашої ери.
З розвитком суспільства значно розширюється коло процесів і сфер, що підлягають статистичному обліку. Слідом за населенням, його майном такий облік починає охоплювати торгівлю, сільське господарство, транспорт, фінанси, а відтак – промисловість та інші сфери життєдіяльності людей. А обліково-статистичні роботи постають регулярнішими.
Таким чином, статистика виникла як вид практичної діяльності, який лише набагато пізніше викликав теоретичне осмислення. З цього приводу треба зауважити, що статистичні дані не слід вважати за саму науку статистику – вони мало схожі один на одного. Здається цікавим порівняння перших із купою цегли, а другої – із будинком, що побудовано з цієї цегли.
Виникнення науки статистики пов'язують з ім'ям німецького вченого Готфріда Ахенваля (1719-1772), який визначив статистику як описову науку, що вивчає та описує державний лад, і вперше ужив слово “статистика” в його сучасному значенні.
Термін “статистика” походить від латинського слова “статус” (status), що означає “становище”, “стан речей”. Статистика досліджує масові суспільні явища і кількісні закономірності, що складаються в них. Це поєднує її з науками, які вивчають суспільство, - історією, політекономією, економічною географією тощо. Але кожна наука має і специфічні істотні особливості, що відрізняють її від інших наук та надають їй право на самостійне існування як особливої галузі знань.
У чому ж відмінність статистики від інших наук про суспільство? Що вивчає статистика? Що є предметом її пізнання? Чи мають явища суспільного життя якісь властивості, що може вивчати тільки статистика, а не інші науки?
Усім явищам суспільного життя властива кількісна визначеність, яка виражається у тому, що в кожен даний момент часу вони мають реальні кількісні характеристики. Ці співвідношення і характеристики безупинно змінюються. Так, постійно змінюються чисельність населення і його характеристики, виробництво і продаж різних видів продукції, число скоєних, зареєстрованих та розкритих злочинів, стан фінансів країни тощо.
Для пізнання кількісної характеристики будь-якого суспільного явища необхідно усвідомити сутність даного явища, його внутрішню визначеність, тобто якісну його сторону. Так, вивчаючи обсяг виробництва продукції галузі, необхідно виходити з поняття продукції (що є продукція саме даної галузі), вивчаючи злочинність, варто пам'ятати основні властивості злочину (яке саме діяння вважається злочинним), піддаючи статистичному обліку торгівлю, необхідно знати зміст основної її категорії – товарообігу. Усі поняття мають розглядатися статистикою стосовно до конкретних умов, тобто повинні бути прив'язані до місця (об'єкту) і часу ( періоду або моменту).
Таким чином, статистика – це наука, що властивими їй методами вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною та дає числові вираження закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця і часу.
Наведене визначення містить чотири відмітні характеристики предмета саме статистики як науки, які навряд чи можливо ранжирувати1, адже кожна з них одночасно важлива й обов'язкова:
масовість досліджуваних явищ, тому що через вивчення одиничних явищ не можна встановити закономірність розвитку;
єдність кількісної і якісної характеристик явища (процесу);
обов'язкова прив'язка кількісної міри до конкретного об'єкта, до місця;
неодмінне зазначення часу (періоду чи моменту), до якого відносяться дані, що наводяться.
Якщо спробувати графічно представити перераховані компоненти у визначенні предмета статистики, то це варто зробити в горизонтальній площині: □↔□↔□↔□. При цьому слід уникати навіть їхньої нумерації чи вираження черговості, щоб ще переконливіше підкреслити їхню рівнозначність.
Звернемося до числа 48457000. Його розмірність не залишає сумнівів, що за допомогою цього числа робиться спроба охарактеризувати величину масового явища. Якщо ми наведемо одиницю виміру даної величини і запишемо: 48457000 осіб, то цим самим наповнимо змістом якісної визначеності дану кількісну міру, але, як і раніше, ще не отримуємо статистичного показника, тому що не прив'язуємо дану міру ні до часу, ні до місця. І тільки зазначення того, що наведене число характеризує чисельність населення України (місце) за станом на 5/ХII 2001 року (час), дає змогу назвати дану величину статистичним показником.2
Отже, найважливіша категорія статистичної науки – статистичний показник характеризує величину масового явища (чи процесу), має якісну визначеність, визначеність простору, визначеність часу і кількісну визначеність. Число, позбавлене хоча б однієї з цих характеристик, не є статистичним показником.
Сукупність специфічних взаємопов’язаних прийомів і способів, за допомогою яких статистика вивчає свій предмет, утворюють статистичну методологію. Кожне статистичне дослідження охоплює три послідовні етапи, зміст яких визначає сутність методу статистики:
облік фактів про явища і процеси суспільного життя і збір отриманих на його основі масових даних – статистичне спостереження;
обробка зібраних статистичних даних, зведення і групування результатів спостереження. Необхідність цієї стадії обумовлена великою складністю і розмаїттям форм розвитку досліджуваних статистикою суспільних явищ (або процесів);
розрахунок узагальнюючих показників (відносних, середніх величин, індексів тощо) і аналіз отриманих результатів.
Усі три стадії статистичного дослідження ідуть слідом одна за одною та перебувають між собою у тісному зв'язку. Так, неповний чи неточний облік фактів при спостереженні веде до одержання неправильних показників, а, отже, до невірних висновків. У свою чергу, якщо отриманий матеріал буде оброблено (друга стадія) з порушенням правил статистичної науки , то він буде зіпсований і призведе до помилкових висновків. Нарешті, якщо на третій стадії дослідження статистичний аналіз не дасть можливості сформулювати наукові і практичні висновки, то уся проведена робота зі збирання і систематизації матеріалів буде даремною.
Таким чином, розгляд сутності предмета і методу статистики дає змогу визначити її головне завдання, що полягає у спостереженні за ходом суспільного розвитку країни, розробці системи показників, які відбивають цей розвиток і його результат, у виявленні залежностей між окремими сторонами суспільного життя і на цій основі прогнозуванні економічних і соціальних процесів у житті суспільства.
ГОЛОВНІ СТАТИСТИЧНІ ТЕРМІНИ
Вивчення будь-якої науки починається з вивчення її термінології. Статистика використовує, крім розглянутих вище, низку особливих понять, що складають її специфічну мову. Дамо характеристику основних із них.
1. Ознака – властивість, характерна риса чи інша особливість первинного елемента досліджуваного об'єкта (явища чи процесу), які можна спостерігати, обмірювати чи обчислювати. Так, ознаками кожної людини при вивченні населення можуть бути стать, вік (демографічні ознаки); професія, рівень освіти (соціальні ознаки); джерело засобів існування, розмір доходу (економічні ознаки). Ознаками окремого промислового підприємства при спостереженні галузі загалом є: вид продукції, що випускається, розмір виробництва, чисельність працівників, вартість основних фондів, фінансові результати діяльності тощо.
У статистиці розрізняють атрибутивні і кількісні ознаки.
Атрибутивна – це описова ознака, окремі значення якої відрізняються одна від одної істотними моментами і виражаються словом. Прикладом таких ознак можуть бути: стать, сімейний стан, професія, національність, вид продукції, форма власності тощо.
Кількісна – це ознака, окремі значення якої відрізняються одна від одної за розміром, тобто виражаються числом. Це, наприклад, вік, кількість дітей у сім’ї, заробітна плата, розмір нанесеного збитку, обсяг виготовленої (або проданої) продукції, ціна товару, врожайність культур тощо.
Кількісні ознаки, у свою чергу, можуть бути:
а) безперервні, тобто такі, які приймають будь-яке цифрове значення (навіть дробове). Наприклад, відсоток виконання плану, собівартість продукції, розмір житлової площі, заборгованість банку, сума виплачених дивідендів тощо;
б) дискретні, тобто перервні, які приймають тільки ціле число значень. Як правило, вони є результатом підрахунку. Наприклад, число членів домогосподарства, число судимостей, гатунок продукції, чисельність акціонерів, розряд робітника, його вік тощо.
Будь-яка з розглянутих ознак, у залежності від мети дослідження, може бути в разі потреби представлена альтернативно.
Альтернативна ознака може приймати тільки одне з двох протилежних значень. Так, наприклад, за сімейним станом населення може бути розбите на дві групи: що перебуває і не перебуває у шлюбі; за якістю уся продукція поділяється насамперед на придатну і браковану; за відсотком виконання плану усі підприємства можна поділити на дві групи: ті, що виконали, і ті, що не виконали план тощо.
Варто мати на увазі, що є ознаки, різновид яких може характеризуватися більш ніж двома значеннями (за рівнем освіти, наприклад, серед населення можна виділити таке, що має: початкову загальну; базову та повну загальну середню; незакінчену вищу; початкову, базову та повну вищу освіту; скажімо, за віком усі засуджені можуть розподілятися за декількома віковими групами з різною деталізацією), а в разі потреби виражатися альтернативно (у першому випадку усе населення буде поділено на таке, що має і не має, наприклад, вищу освіту, а в другому – усі засуджені поділятимуться на повнолітніх і неповнолітніх).
Але є ціла низка ознак лише альтернативних (так, стать людини може бути або чоловічою, або жіночою; за відповідністю стандартам продукція може бути або придатною, або бракованою; за рівнем успішності учень може бути або встигаючим, або невстигаючим; за своїм станом злочинець може бути або п'яним, або тверезим тощо).
2. Варіація – це коливання, різноманіття, змінюваність значень ознаки в окремих одиниць статистичної сукупності.3
Межі, у яких можливі відмінності значень ознаки, що варіює, в одиниць сукупності, називаються межами варіації. Нижня і верхня межі ознаки, що кількісно варіює, позначаються, відповідно, підрядковим знаком “ min ” і “ max ”.
Окремі значення ознаки називаються варіантами цієї ознаки. Вони можуть приймати будь-які значення у встановлених межах варіації, а також можуть повторюватися при переході від одних одиниць до інших. Наприклад, нижньою межею працездатного віку є вік 16 років, а верхньою – 54 роки для жінок і 59 років для чоловіків. Серед зайнятого населення можуть зустрічатися працівники різного віку в зазначених межах, причому будь-який вік може повторюватися у будь-якого числа працівників. Отже, саме вік кожного працівника буде у даному випадку варіантою.
3. Статистична сукупність - це безліч об'єктів (процесів чи явищ), досліджуваних статистикою, що мають одну чи кілька загальних ознак і розрізняються між собою за іншими ознаками. Наприклад, особи, що мешкають на певній території, поєднуються за однією ознакою (місце проживання), але розрізняються за безліччю інших (демографічних, соціальних і економічних) ознак4; підприємства однієї галузі мають одну загальну ознаку – призначення виробленої продукції, але при цьому вони можуть розрізнятися за розміром основного капіталу, обсягом виробленої продукції, рентабельністю, рівнем технічної оснащеності тощо.
Статистична сукупність може бути : однорідною, якщо найістотніші ознаки в основному однакові для кожної її одиниці, і різнорідною, якщо вона поєднує різні типи об'єктів. Сукупність може бути однорідною за одними ознаками і різнорідною за іншими. Наприклад, підприємства, однорідні за використовуваною сировиною, різнорідні за обсягом виробленої продукції, чисельністю працівників, фінансовими результатами діяльності тощо; група банків, однорідна за формою власності, є різнорідною за розміром статутного капіталу кожного банку, складом вкладників, динамікою грошових обігів тощо.
4. Одиниця статистичної сукупності – це первинний елемент об'єкта (явища чи процесу), який є носієм ознак, що підлягають реєстрації. Безліч одиниць утворюють статистичну сукупність (окрема людина в сукупності населення певної території, окреме підприємство (фірма) у сукупності підприємств (фірм), окремий продукт (послуга) у загальному обсязі виробленої чи проданої продукції (наданих послуг), окремий банк чи вкладник у загальній сукупності аналізованих банків чи досліджуваних вкладників тощо).
Слід розрізняти поняття “одиниця статистичної сукупності” і “одиниця статистичного спостереження”, що можуть не збігатися. Остання є первинною одиницею, від якої одержують інформацію5. Так, під час перепису населення одиницею спостереження виступає сім’я або домогосподарство, а одиницею сукупності – окрема людина; при обстеженні проданих на біржі квартир одиницею спостереження є біржа, а одиницею сукупності – кожна продана квартира.
5. Показник – це узагальнююча кількісна характеристика масового соціально-економічного явища (чи процесу) у його якісній (сутнісній) визначеності в конкретних умовах місця і часу6. Умовно усі статистичні показники поділяють на кількісні, якісні й об'ємні.
Кількісні показники дають змогу встановити число одиниць сукупності: кількість виробленої (або проданої) продукції кожного виду; число працівників підприємства (галузі); розмір посівних площ, які засіяні під кожною культурою; розмір основних фондів; число вкладників тощо.
Якісні показники (показники рівня ознаки, явища) характеризують величину загального обсягу ознаки в розрахунку на одиницю сукупності (чи на одиницю іншого показника): ціна – вартість одиниці товару, урожайність – збирання культури з одиниці засіву, собівартість – грошові витрати на випуск одиниці виробу, трудомісткість – витрати часу на виготовлення одиниці продукції, заробітна плата – сума коштів, виплачених одному працівнику, фондовіддача – випуск продукції з одиниці використаних основних фондів тощо.
Об'ємні показники пов'язані з виміром загальної величини ознаки за усією сукупністю об'єктів. Як правило, їх можна одержати перемножуванням кількісних і якісних показників з наступним підсумовуванням результатів : сума товарообігу (може бути отримана шляхом множення кількості проданого товару на його ціну); валовий збір культури (може бути отриманий як добуток розміру посівних площ на врожайність культури); фонд заробітної плати (дорівнює добутку чисельності працівників на їхню заробітну плату); вартість випущеної продукції (може бути отримана шляхом множення вартості основних фондів на їхню фондовіддачу).
Для статистичного аналізу дуже важливо правильно встановити зміст статистичних показників7.
У висновку вступного розділу відзначимо, що у сучасному суспільстві статистика є одним з найважливіших інструментів керування економікою держави. За допомогою статистичної методології інформація про розвиток усіх сфер життєдіяльності суспільства узагальнюється, аналізується і дає змогу побачити не тільки внутрішні, а й міжнародні взаємозв'язки, простежити за їхньою динамікою і передбачати їхні майбутні тенденції.
Питання для самоперевірки і закріплення знань
З чим було пов'язане зародження статистики ?
У якій країні статистика сформувалася як наука ?
З якими науками найбільше пов'язана статистика ?
Назвіть чотири характерні риси предмета статистики.
Яким вимогам повинен відповідати статистичний показник ?
Що таке метод статистики ?
Дайте визначення стадіям статистичного дослідження.
У чому полягає головне завдання статистики ?
Яка головна відмінність атрибутивної і кількісної ознаки ?
10.Що таке альтернативна ознака ?
11.Що таке варіанта і якими можуть бути її окремі значення ?
12.Наведіть приклад однорідної статистичної сукупності.
13.Коли статистична сукупність вважається різнорідною ?
14.Що таке одиниця статистичної сукупності ?
15.Дайте визначення кількісним, якісним і об'ємним показникам, наведіть приклади.
16.У якій сфері життя суспільства статистика відіграє особливо важливу роль ?
СТАТИСТИЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
У попередньому розділі визначено місце спостереження в усякому статистичному дослідженні, успіх якого багато в чому залежить від його першого етапу. Однак варто підкреслити, що не будь-яке збирання даних є статистичним спостереженням. Останнє повинно проводитися за заздалегідь складеним планом, що включає програмно - методологічні й організаційні питання, і бути, як правило, систематичним і масовим.
Отже, статистичне спостереження – це планомірний, науково організований, переважно систематичний облік фактів про явища і процеси суспільного життя і збирання отриманих на основі цього обліку масових даних про істотні ознаки досліджуваних явищ і процесів.
Статистичне спостереження може бути первинним та вторинним. Первинне спостереження – це отримання даних для реєстрації безпосередньо від об'єкта, в якого вони фіксуються (наприклад, поточний облік кількості шлюбів, що реєструються в органах РАГСу). Вторинне спостереження – це збирання раніше зареєстрованих і оброблених даних (наприклад, банківських звітів, підсумків біржових торгів та ін.).
Статистичному спостереженню повинно насамперед передувати чітке визначення мети даного статистичного дослідження.
Мета спостереження – збирання статистичних даних для одержання узагальнюючих характеристик стану і розвитку явища (чи процесу). Конкретна мета, конкретні завдання дослідження визначають ті відомості, які мають бути отримані в процесі статистичного спостереження. Так, метою проведення перепису населення є отримання даних про кількість, розміщення по території країни і склад населення за різними демографічними, соціальними та економічними ознаками. Саме відповідно до поставленої мети формулюється набір питань у переписних листах.
Відповідно до мети спостереження складається увесь план спостереження, що включає рішення:
методологічних питань спостереження: визначення об'єкта спостереження, складу ознак, що підлягають реєстрації; розробка документів для збирання даних – інструментарію спостереження; вибір одиниці статистичного спостереження, а також видів, способів і форм одержання даних;
питань організаційного характеру: визначення складу органів, що проводять спостереження; підбір і підготовка кадрів для проведення спостереження; складання календарного плану робіт з підготовки, проведення й обробки матеріалів спостереження; тиражування його інструментарію; визначення місця, часу і періоду спостереження.
Успіх спостереження залежить від точності визначення об'єкта спостереження. Часто вже у самому визначенні мети спостереження частково чи цілком визначено його об'єкт.
Об'єкт спостереження – це сукупність явищ (процесів), що підлягають обстеженню (наприклад, сукупність фірм, банків, шкіл, жителів країни тощо). З'ясування суті й чітке визначення меж об'єкта в часі і просторі дає змогу уникнути різного тлумачення результатів і забезпечити успіх статистичного спостереження. Встановлення меж досягається використанням цензів, тобто низки ознак (передусім кількісних), наявність яких при проведенні статистичного спостереження служить підставою для віднесення кожної одиниці до досліджуваної сукупності, тобто, іншими словами, ценз є обмежувальна ознака, якій мають відповідати всі одиниці досліджуваної сукупності. Так, при розподілі підприємств за розміром найчастіше виходять з чисельності персоналу, при цьому до малих підприємств відносять ті, на яких чисельність працівників не перевищує 200 осіб; при проведенні перепису населення установлення віку кожного жителя ведеться за числом років, що цілком виповнилися ; віковим цензом у правовій статистиці при вивченні злочинності серед неповнолітніх є вік до 18 років тощо.
Зміст поняття “одиниця спостереження” розглянуто нами в попередній темі8. Зазначимо лише, що чітке визначення одиниці спостереження дає можливість:
правильно розробити програму спостереження;
забезпечити повноту і точність обліку усіх елементів об'єкта спостереження;
забезпечити точність обробки й аналізу результатів спостереження.
Після визначення одиниці спостереження розробляється його програма.
Програма спостереження – це перелік питань, на які необхідно одержати відповіді у процесі спостереження. Іншими словами, це перелік тих ознак, якими кожна одиниця сукупності повинна бути охарактеризована. Варто пам’ятати, що ці ознаки носять різний характер і бувають атрибутивними і кількісними9.
При проведенні спостереження за атрибутивною ознакою реєструється її наявність або відсутність у кожній одиниці статистичної сукупності, а за кількісною ознакою – фіксують її величину. Але таких ознак, якими можна охарактеризувати кожну одиницю сукупності, може бути безліч. Тому скласти програму спостереження – це означає вибрати ті ознаки, поставити ті питання, відповіді на які допоможуть досягти наміченої спостереженням мети. Зміст і обсяг питань залежать також від можливостей (фінансових, часових, трудових) проведення спостереження.
При складанні програми особливу увагу треба звертати на формулювання питань. Варто домагатися того, щоб питання допускали однозначне тлумачення для усіх, хто на них відповідає. Для цього в питаннях доцільно давати варіанти відповідей. Програма повинна бути побудована так, щоб відповіді на одне питання контролювали б відповіді на інші. Це необхідно для виявлення помилок і їхнього виправлення. Тлумачення окремих питань і роз'яснення того, як на них слід відповідати, дається в інструкціях, що складаються для кожного спостереження.
Програма включає також розробку інструментарію, установлення виду і способу10 спостереження.
Статистичний інструментарій – це набір інструкцій, роз'яснень і статистичних формулярів, тобто облікових документів єдиного зразка. Останні містять адресну характеристику об'єкта спостереження, фіксують питання програми та відповіді на них. Статистичними формулярами є звіти, переписні й опитувальні листки, бланки документів, анкети, тобто особливі документи, у яких фіксуються питання програми і відповіді на них. Статистичні формуляри зустрічаються двох видів – індивідуальні (карткові) і облікові (з відображенням зведень про декілька одиниць сукупності). Статистичний формуляр повинен бути зручним для читання і заповнення, для шифрування й обробки даних.
У зв'язку із широким впровадженням у статистичну практику комп’ютерів з'явилися нові зовнішні носії статистичної інформації: дискети, лазерні диски.
Час спостереження – це об'єктивний час, до якого відносяться дані спостереження. Якщо об'єктом спостереження є процес, то встановлюється інтервал часу, протягом якого накопичуються дані. Якщо об'єктом спостереження є стан, то встановлюється критичний момент – момент часу, за станом на який реєструються дані. Так, наприклад, збирання даних про сіяння сільськогосподарських культур здійснюється протягом усього терміну сівби, а зведення про чисельність і склад населення країни реєструються за станом на визначені дату та годину.
Період спостереження – це суб'єктивний час, тобто час, протягом якого здійснюється реєстрація даних. Наприклад, реєстрація немовлят повинна бути проведена протягом місяця з дня народження (об'єктивним часом при цьому є саме дата народження).
Статистичні спостереження класифікуються за такими ознаками з виділенням груп і підгруп (схема 1):
форма спостереження;
вид спостереження, у тому числі:
за повнотою охоплення одиниць сукупності;
за безперервністю обліку фактів у часі;
спосіб здійснення спостереження.
Донедавна основною формою статистичного спостереження, а, отже, основним джерелом статистичних даних була звітність – офіційні документи, що представляються у вищі організації й органи статистики у визначений термін, складені за установленою формою і підписані керівником фірми, що несе відповідальність за зведення, які містяться у звіті. Серед обов'язкових у даний час форм звітності варто назвати “Звіт про діяльність підприємства (організації) за ... рік” - форма №1 - підприємництво; “Звіт про витрати на проведення робіт (послуг)” - форма №5з; “Бухгалтерська звітність ( форма 1,2,3 для підприємств основного кола; форма 1-м, 2-м, 3-м для підприємств малого бізнесу)” і деякі інші.
Останнім часом, в умовах переходу до ринкової економіки, роздержавлення і розвитку різних форм власності, значення звітності знижується і зростає роль різноманітних спеціально організованих обстежень. Вони проводяться, як правило, на визначену дату і припускають одержання даних, що з різних причин не збираються за допомогою звітності або потрібні з метою перевірки даних звітності. Це переписи населення, облік втрат робочого часу, збирання даних про використання устаткування, обстеження неповнолітніх правопорушників, вивчення сімейних бюджетів, різного роду опитування тощо.