2.3. Типи французьких запозичень в англійській мові

Після розгляду питання про процес запозичення французьких слів в англійській мові та їх асиміляції, переходимо до типів запозичень. Виділимо три типа французьких запозичень:

• власне запозичені слова;

• кальки;

• семантичні кальки.

Про власне запозичення говорять тільки в тих випадках, коли з іноземної мови запозичується як значення, так і звукова оболонка слова. Наприклад, англійське слово «shivaree»– «котячий концерт» не є точним фонетичним відповідністю імітованого слова«charivari», але воно настільки близько до нього, що походження одного від іншого не викликає сумнівів. Усі наявні відмінності у звучанні можуть бути пояснені як явища фонологічної асиміляції, що зустрічаються в більшості запозичених слів. Такі слова іноді називають гібридними запозиченнями, тому що вони утворені частково з рідного, а частково з іноземного матеріалу [18].

Словотворче калькування – це спосіб запозичення, при якому запозичуються асоціативне значення і структурна модель слова або словосполучення. Кальками називаються запозичення у вигляді буквального перекладу іноземного слова або виразу, тобто точного відтворення його засобами приймаючої мови із збереженням морфологічної структури та мотивування. При калькуванні компоненти запозиченого слова або словосполучення переводяться окремо і з'єднуються за зразком іноземного слова або словосполучення. Наприклад: masterpiece– шедевр(chef d’oeuvre),still life– натюрморт(nature mort), pen name– псевдонім(nom de plume).

Семантичне запозичення, яке називають ще семантичним калькуванням – це запозичення нового значення, часто переносного, до вже наявного в мові слова. Називаючи його семантичним запозиченням, ми маємо на увазі, що це смислове запозичення. Як приклад ми можемо привести французьке слово gratte-cielі англійськеsky-scraper.

Запозичені слова можна поділити на чисті запозичення і гібридні запозичення - залежно від того, переносяться чи іноземні морфеми повністю або частково. Запозичення-зрушення можна, у свою чергу, поділити на розширення і створення, залежно від того чи використовують вони деяку комбінацію елементів рідної мови, що існувала до запозичення, або будують нову. Розширення відповідають семантичним запозиченням, тобто відбувається розширення значень готових мовних одиниць. Створення відповідають калькам і створюють собою нові одиниці мови.

Відомо, що одні класи мовних одиниць запозичуються набагато охочіше, ніж інші. У 1881 році У. Д. Уїтні побудував шкалу, на якій різні язикові одиниці розташовувалися в порядку їх схильності до запозичення. Виявилося, що з усіх частин мови найбільш вільно запозичуються іменники, потім дієслова, і, нарешті, прикметники і прислівники.

2.4 Висновки до Розділу іі

Вивчення діахроничних процесів розвитку мови є одним з класичних питань мовознавства. Це складний рух мовної системи в часі визначається двома групами факторів: внутрішніми і зовнішніми. До внутрішніх чинників відносять внутрісистемні зміни, засновані на міжрівневих взаємодіях, самодостатності і саморозвитку системи. До зовнішніх факторів в першу чергу слід віднести мовне контактування.

У другому розділі ми детально розглянули історичні передумови появи французької лексики в англійській мові після періоду нормандського завоювання. Але не відразу слідом за нормандським завоюванням, а лише в XII столітті. Панування французької мови завершується в другій половині XVI століття, але найбільша кількість запозичень з неї припадає якраз на цей час: англійська мова, витісняючи французьку, особливо потребувала збагачення своєї лексики тими елементами, які мала остання

Також достатньо уваги приділялося типам лексичної, граматичної та семантичної асиміляції французьких слів в англійській мові.

У ході довгого співіснування двох або більше мов завжди виникають процеси їх змішання. Результат помітний на всіх рівнях мовної системи. Найбільш відкритим вважається лексемний рівень, тому при мовному контактуванні він може змінитися найбільш сильно, запозичуючи лексеми з мови-джерела. Лексеми, переходячи з одного лексичного фонду в інший, проходять складні, багатоступінчасті процеси асиміляції. Запозичення є як самим процесом проникнення нової лексики, так і його результатом, в ході якого відбувається поповнення словникового запасу приймаючої мови. Запозичення є соціально-історичним явищем, на яке впливає історія світу і країни.