Контрольні питання

1. Охарактеризуйте умови грунтоутворення та грунтовий покрив зони вологих субтропічних лісів.

2. Поясніть особливості генезису та властивостей червоноземів.

3. Поясніть особливості генезису та властивостей жовтоземів.

4. Охарактеризуйте умови грунтоутворення та грунтовий покрив зони сухих (ксерофітних) субтропічних лісів.

5. Поясніть особливості генезису та властивостей коричневих грунтів.

6. Охарактеризуйте умови грунтоутворення та грунтовий покрив зони сухих субтропічних степів.

7. Поясніть особливості генезису та властивостей сіро-коричневих грунтів.

8. Охарактеризуйте умови грунтоутворення та грунтовий покрив зони субтропічних напівпустель та пустель.

9. Поясніть особливості генезису та властивостей сіроземів.

16. Грунтовий покрив тропіків

Серед грунтово-біокліматичних поясів тропічний пояс займає найбільшу територію (біля 42% суші). В зв'язку з різним ступенем зволоження виділено три групи грунтово-біокліматичних областей:

1. Тропічні вологі й сезонно-вологі лісові області (Американська, Африканська й Австрало-Азіатська);

2. Тропічні саванні та ксерофітно-лісові області (Центральноамериканська, Південноамериканська, Афро-Азіатська, Австралійська);

3. Тропічні напівпустельні й пустельні області (Південноамериканська, Афро-Азіатська, Південноафриканська, Австралійська).

16.1. Грунти постійно вологих тропічних лісів

Червоно-жовті фералітні грунти є зональними грунтами тропічних волого-лісових областей, формуються в найбільш теплих і вологих умовах, тобто в зоні дощових тропічних лісів (гілеїв). Відносяться до групи фералітних сильно диференційованих грунтів. Вони поширені в екваторіальній Африці (басейн р. Конго), в південній Америці (басейн р. Амазонки), на півдні й південному сході Азії, на півночі Австралії, на Філіппінах, у Новій Гвінеї, на Мадагаскарі та в Індонезії.

Умови грунтоутворення в зоні такі. Клімат вологий тропічний, середньорічна температура складає 25-27°С, суттєвих коливань не спостерігається. Сума опадів за рік становить 1800-2500 мм і більше, багато опадів випадає у вигляді злив, вони рівномірно розподілені протягом року, Кз>1. ТВР промивний. Рослинність – пишні тропічні ліси з багатим видовим складом, багатоярусні, сильно зімкнуті, з масою ліан та епіфітів. Під пологом лісу в зв'язку з великим затіненням немає ні чагарників, ні трав, а поверхня грунту покрита мертвим опадом рослинних залишків, що швидко розкладаються. Тропічні ліси – найбільш продуктивна рослинна формація (середня біомаса складає 5000 ц/га) й характеризуються високою інтенсивністю біологічного кругообігу. Щорічно в опад надходить 250-400 ц/га органічної речовини при невисокій її зольності (5-6%) і великому вмісті азоту (~1%). Геохімічна особливість цих біогеоценозів полягає в тому, що майже вся маса хімічних елементів, необхідних для живлення рослин, знаходиться в самих рослинах і тільки завдяки цьому не вимивається атмосферними опадами. Якщо вирубати дощовий тропічний ліс, то порушується вся природна система і залишається безплідний грунт. Перетворення опаду характеризується інтенсивним розкладом, чому сприяють "оранжерейний" клімат, широке відношення опаду до зольних елементів, невелика доля лужноземельних і лужних основ у складі золи, активна діяльність грунтової фауни тощо. В результаті в грунтах утворюються слабко конденсовані продукти гуміфікації (фульвокислоти) й неспецифічні низькомолекулярні органічні кислоти. Грунти розвиваються на породах сильно фералі-тизованих. що зумовлено вищеописаними особливостями клімату й рослинності. Рельєф зони різноманітний.

Генезис червоно-жовтих фералітних грунтів складається з таких ЕҐП: фералітизації, особливістю якої в даних умовах є виніс залишкового заліза з профілю, тому конкреції утворюються рідко; дернового процесу, характерним для якого є інтенсивна мінералізація як рослинних залишків, так і самого гумусу; лесиважу; вимивання всіх розчинних сполук, тому грунт не солончакуватий і не карбонатний. Завдяки гідроксидам заліза грунт має від яскраво-жовтого до червоного кольору, а також дрібногрудкувату структуру, водостійку, агрономічно цінну.

Будова профілю червоно-жовтого фералітного грунту:

Нл – тонкий шар лісової підстилки;

Н – гумусовий, коричнювато-сірий, дрібногрудкуватий, потужністю 12-17 см. Вміст гумусу безпосередньо під лісовою підстилкою досягає 4-5%, нижче – 1-2%, склад гумусу фульватний;

НрЕ – перехідний, червонувато- або жовтувато-бурий, структура крупніша, зустрічаються глинисті плівки, утворений лесиважем, морфологічно не виражений, але гранулометрично та хімічно збіднений;

Phlm – перехідний ілювійований, метаморфізований, бурувато-червоний або бурувато-жовтий, збагачений Fe, Al, мулом;

Р – грунтотворна порода, більш яскрава, фералітна кора вивітрювання потужністю декілька метрів або десятків метрів.

Реакція грунту кисла (рН = 4,0-5,5), ЄП складає 3-6 мг-екв на 100 г грунту. Насиченість основами <50%. Верхні горизонти збіднені мулом і глинистими часточками.

Зустрічаються в волого-лісових тропічних областях і темно-червоні тропічні грунти, що формуються на продуктах вивітрювання основних порід та вапняках. Ці грунти займають невелику територію (біля 40 млн. га) в південній Азії, Індонезії, Південній Америці й Африці. Для грунтів характерний глинистий гранулометричний склад, більша насиченість основами й вища ЄП (до 30 мг-екв) порівняно з червоно-жовтими й червоними грунтами. Реакція середовища слабокисла, гумусу небагато, але темне забарвлення інтенсивне. У складі темно-червоних тропічних грунтів значну роль відіграють мінерали каолінової групи, можлива також присутність мінералів монтморилонітової групи. Це визначає високу родючість даних грунтів, вони широко використовуються в сільському господарстві. Профіль грунту Н+НРт+Р(к).