Контрольні питання

1. Оцініть поняття "вологість грунту", порівняйте можливі стани води в грунті.

2. Охарактеризуйте форми та основні властивості рідкої грунтової води.

3. Охарактеризуйте гравітаційну воду, порівняйте основні типи підземних вод.

4. Опишіть грунтово-гідрологічні константи та поясніть, як їх застосовують на практиці.

5. Порівняйте основні види вологоємності грунту, поняття про водопроникність.

6. Оцініть доступність різних категорій грунтової вологи рослинам.

7. Визначте поняття "грунтовийрозчин", опишіть його склад та властивості.

8. Опишіть різні типи кислотності грунтів, причини їх виникнення та методи боротьби з нею.

9. Охарактеризуйте лужність Грунтів та шляхи її регулювання.

10. Визначте поняття "буферність грунтів".

11. Поняття про окисно-відновний режим грунтів, його показники.

12. Дайте загальну характеристику грунтового повітря.

13. Проаналізуйте основні повітряно-фізичні властивості грунтів.

14. Проаналізуйте відмінність складу атмосферного та грунтового повітря.

8. Родючість грунту

Основою сільськогосподарського виробництва є грунт (земля). Поліпшення його культурного стану – одна із найважливіших умов підвищення родючості. Головне завдання землеробства передбачає максимальне і раціональне використання грунтів як головного засобу виробництва в сільському господарстві, забезпечення росту врожайності сільськогосподарських культур.

Не дивно, що в стародавні часи родючість грунту, як сонце, вогонь і воду, люди обожнювали: у стародавньому Єгипті богинею родючості грунту була Ізида, а у стародавньому Римі – Прозерпіна. У ті часи письменники, філософи, наприклад, Аристотель, розглядали неорганічну природу як умову існування рослин і поділяли грунти на родючі і неродючі. Бернард Паліссі (1563) пояснював ріст рослин дією солей, що містяться у землі: "Сіль є основа життя і росту всіх посівів".

М.В. Ломоносов (1763) вважав, що рослини отримують живлення із повітря. У першій половині XIX ст. Теєр, який узагальнив погляди своїх попередників (Деві, Берцеліуса), дійшов висновку, що рослини живляться гумусом. Він вважав, що родючість повністю залежить від гумусу, оскільки, крім води, він є єдиною речовиною грунту, яка здатна служити живленням рослинам.

Пізніше Шпренгель висловив думку про те, що для живлення рослин необхідні не тільки "перегнійні" кислоти, але і ще, принаймні, 12 неорганічних елементів: сірка, фосфор, калій, кремній та інші.

У 40-і роки XIX ст. століття німецький учений Ю. Лібіх висунув теорію мінерального живлення рослин, згідно з якою родючість залежить від кількості мінеральних поживних речовин, які містяться у грунті в доступному для рослин стані.

В.Р.Вільямс звернув увагу, що родючість грунту залежить не тільки від кількості мінеральних поживних речовин, але й від запасів вологи. Під родючістю він розумів здатність грунту забезпечити життєві потреби рослин у воді і живленні. Він перший поставив питання не про відновлення, а про підвищення родючості грунту, запропонував травопільні сівозміни і обожнював грунтову структуру.

Для отримання високих і стійких врожаїв необхідно вкладання праці і коштів у землю, удобрення, правильне і своєчасне застосування технологічних процесів. У зв'язку з останнім при швидкому розвитку виробничої сили всі старі машини замінюються на більш вигідні. Земля, навпаки, постійно поліпшується, якщо правильно поводитися з нею.

Отже, під родючістю грунту розуміють здатність грунту забезпечувати рослини всіма необхідними умовами росту і розвитку (а не тільки водою й елементами живлення).