IV. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь

Основна література:

1. Загальна хірургія : підручник : / М.Д. Желіба, С.Д. Хіміч, І.Д. Герич та ін.; за ред. проф. М.Д. Желіби, проф. С.Д. Хіміча. – К.; ВВС «Медицина», 2010. – С. 488 с

2. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія, - Київ “Здоров’я” 2000.

3. Хірургія: підручник/Б.П.Лисенко, В.Д.Шейко, С.Д.Хіміч.-К.:ВСВ «Медицина»,2010.-712 с.

4. Загальна хірургія: навчальний посібник/ В.І.Пантьо, В.М. Шимон, О.О. Болдіжар.-Ужгород:ІВА, 2010-464 с.

5. С. Д. Хіміч. Довідник хірурга. – К.: Здоров’я, - 2011. – 208 с.

6. ЖученкоС.П.,ЖелібаМ.Д.,ХімічС.Д. (підред.)Загальнахірургія, 1999.

7. Петров В.С., Общая хирургия. – С. Петербург, 1999.

Додаткова література:

1. Руфанов И.Г. Общая хирургия – Медгиз – 1953 – Москва.

2. Стручков В.И., Стручков Ю.В. Общая хирургия, - М., «Медицина», 1988.

3. Возианова Ж.И. Инфекционные и паразитарные болезни. – В 3-х томах.- Київ “Здоров´я” 2000.

4. Лобзин Ю.В., Козлова С.С., Ускова А.Н. (под. ред.). Руководство по инфекционным болезням с атласом инфекционной патологии.

5. Про вдосконалення профілактики, діагностики та лікування правця. Наказ МОЗ України. 05.08.1999,№198,м.Київ.

6. Инфекционные заболевания: лечение и профилактика. Сборник нормативных документов. – М; Элиста: АПП «Джангар» 2000 - 600с.

Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань

1. Найбільш сприятливими для розвитку правця вважаються:

а) рани після планових операцій;

б) рани після розтину гнояків;

в) глибокі різані рани;

г) поверхневі пошкодження - садна , які загоюються під струпом;

д) рани з поширеним некрозом тканин, забруднені землею. +

2. Важка форма правця має інкубаційний період тривалістю:

а) 3-4 тижні;

б) 2-3 тижні;

в) 1-2 тижні; +

г) 5-7 діб;

д) 2-3 доби.

3. До основних клінічних симптомів правця відноситься все перелічене окрім:

а) втрата больової чутливості; +

б)ригідність жувальних м’язів та м’язів потилиці;

в)втоніко – клонічні судоми;

г)дисфагія;

д)значне підвищення температури.

4. Клінічні ознаки сибіркового карбункулу характеризуються (вірно все за винятком):

а) наявністю запалої виразки з некротичним дном темно – червоного кольору;

б) запальним валиком з вінцем везикул, щільною основою та поширеним набряком навколо;

в) безболісністю карбункулу;

г) виділенням великої кількості густого гною; +

д) виділенням значної кількості серозної-геморагічної рідини.

5. Лікування шкіряних форм сибірки включає все перелічене за винятком:

а) введення специфічної проти сибіркової сироватки в дозі до 100мл;

б) введення специфічного проти сибіркового гамаглобуліну до 120мл;

в) антибіотикотерапія (пеніцилін, тетрациклін, цефалоспорини, фторхінолони);

г) розширену хірургічну обробку; +

д) пов’язки з розчином антисептиків, антибактеріальними мазями на гідрофільній основі.

6. Дифтерії ран властиві (вірно все крім):

а) масивний шар фібрину на поверхні;

б) виділення густого гною з характерним запахом; +

в) серозно - кров’яні виділення;

г) набряк оточуючих тканин і шкіри;

д) реґіонарний лімфаденіт .

7. Оптимальні умови для розвитку газової гангрени виникають при:

а) закритих переломах;

б) механічних ушкодженнях шкірних покривів;

в)опіках ІІ-ІV ступеню;

г) відмороженнях ІІ-ІV ступеню; +

д) укусах комах.

8. Характерними місцевими ознаками газової гангрени є:

а) запальна реакція, некроз, набряк, інтоксикація; +

б) відсутність запальної реакції, набряк, некроз;

в) набряк, лімфангіт;

г) слоновість;

д) лейкоцитоз бактріемія, субфасціальна флегмона.

9. Переважною локалізацією процесу при газовій гангрені є:

а) голова, шия;

б) кінцівки; +

в) тулуб;

г) промежина;

д) кишечник.

10. При дії на організм збудників газової гангрени розвиваються:

а) багаточисельні абсцеси;

б) відшарування епідермісу з некрозом підшкірної клітковини;

в) газоутворення з некрозом м’язів та сполучної тканини; +

г) травматичний шок;

д) некроз шкіри, м’язів, кісткової тканини.

11. Клінічно розрізняють наступні форми газової гангрени:

а) блискавичну, в’ялопротікаючу; +

б) гостру, підгостру;

в) гостру, хронічну;

г) хронічну, рецидивуючу;

д) гостру, рецидивуючу.

12. Патанатомічно розрізняють слідуючі форми газової гангрени:

а) еритематозну, бульозну, флегмонозну, некротичну;

б) метастатичну, септичну;

в) септичну, септикопіємічну;

г) емфізематозну, некротичну, флегмонозну, набрякову; +

д) катаральну, септичну, тканинорозплавляючу.

13. За анатомічною класифікацією виділяють такі форми газової гангрени:

а) епіфасціальна, субфасціальна; +

б) інтрасуглобова;

в) інтракісткова;

г) епідуральна, субдуральна;

д) шкірна, підшкірна, м’язева.

14. Характерними ознаками газової гангрени при огляді рани є:

а) набряк, гіперемія, гнійні виділення;

б) набряк, червоні плями та полоси на шкірі;

в) зловонні виділення з рани, блідість шкіри;

г) емфізема, швидке наростання набряку; +

д) тягнучі болі в рані, набряк, посмикування м’язів.

15. Неспецифічна профілактика газової гангрени включає:

а) первинну хірургічну обробку рани; +

б) масивну антибіотикотерапію;

в) введення протигангренозної сироватки;

г) обколювання рани антибіотиками;

д) визначення чутливості збудника до антибіотиків.

16. Найбільш важливими лікувальними заходами при газовій гангрені є:

а) протишокова терапія;

б) введення лікувальних доз протиправцевої сироватки;

в) десенсибілізуюча та антибактеріальна терапія;

г) розкриття вогнища інфекції з некректомією та оксибаротерапія; +

д) обколювання вогнищ ураження антибіотиками.

17. Яка мінімальна доза протигангренозної сироватки при лікуванні газової гангрени:

а) 30 000 МЕ;

б) 90 000 МЕ;

в) 150 000 МЕ; +

г) 300 000 МЕ;

д) 600 000 МЕ.

18. Характерними клінічними ознаками неклостридіальної інфекції м’яких тканин є:

а) набряк, мармуровий малюнок шкірних покривів, газоутворення;

б) гіперемія шкірних покривів з чіткими межами;

в) некроз м’язів та сполучної тканини, газоутворення;

г) абсцедування з гнійно-геморагічними зловонними виділеннями; +

д) анемія, лейкоцитоз, посмикування м’язів в області запалення.

19. Збудник правця викликає захворювання, проникаючи в організм через:

а) пошкоджену серозну оболонку кишки;

б) пошкоджену шкіру або слизові; +

в) верхні дихальні шляхи;

г) аліментарним шляхом;

д) повітряно-крапельним шляхом.

20. Провідну роль в патогенезі правця відіграє екзотоксин:

а) стрептокіназа;

б) тетаногемолізин;

в) гіалуронідаза;

г) лейкоцидін;

д) тетаноспазмін. +

21. Тривалість інкубаційного періоду при правцю в середньому складає:

а) 1-3 дні;

б) 4-14 днів;

в) 15-20 днів; +

г) 21-30 днів;

д) 31-40 днів.

22. Ранніми симптомами правця є:

а) набряк, який швидко прогресує;

б) сардонічна посмішка, опістотонус;

в) брадикардія, зниження температури тіла, сухість шкірних покривів;

г) посмикування м’язів в ділянці рани, гіпертермія; +

д) втрата свідомості, параліч.

23. Явною ознакою правця є:

а) марення;

б) декомпенсація серцево-судинної системи;

в) анемія;

г) сардонічна посмішка; +

д) напади лихоманки, які циклічно повторюються.

24. Показом до екстреної профілактики правця є:

а) опіки та відмороження І ступеня;

б) закритий перелом, розрив м’язів та сухожилків;

в) операція на товстому кишківнику;

г) фурункул обличчя; +

д) операція на м’язах.

25. Неспецифічна профілактика правця складається з:

а) накладення швів на рану;

б) гемосорбції;

в) первинної хірургічної обробки рани з широким розсіченням та дренуванням; +

г) баротерапії;

д) масивної антибіотикотерапії.

26. Специфічна активно-пасивна профілактика правця складається з введення хворому:

а) 1 мл правцевого анатоксину та антибіотиків;

б) 1 мл правцевого анатоксину та міорелаксантів;

в) 3 000 АЕ протиправцевої сироватки та міорелаксантів;

г) 1 мл правцевого анатоксину, 3 000 АЕ протиправцевої сироватки; +

д) 3 000 АЕ протиправцевої сироватки та антибіотиків.

27.Екстрена специфічна профілактика правця проводиться при концентрації правцевого анатоксину в сироватці крові потерпілого:

а) більше 0,1 МЕ/мл;

б) менше 0,1 МЕ/мл. +

в) більше 0,01 МЕ/мл;

г) більше 0,01 МЕ/мл;

д) менше 0,01 МЕ/мл.