
- •Методичні вказівки для роботи студентів на практичному занятті
- •Тематичний модуль 1
- •Практичне заняття №19
- •Модуль 2:
- •IV. Зміст навчання
- •Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції. Методи детоксикації та імунокорекції
- •I. Методи діалізу і фільтрації.
- •II. Плазмаферез.
- •III. Сорбційні методи.
- •VI. Спленоперфузія.
- •Особливості догляду та лікування віл-інфікованих у хірургічному стаціонарі
- •Хірургічні аспекти наркоманії
- •V. Орієнтовна основа дії
- •Витяг з наказу моз України №120 від 25.05.2000 р. "Про удосконалення організації медичної допомоги хворим на віл-інфекцію/снід"
- •Vі. Завдання для перевірки кінцевого рівня знань
- •Vіі. Методика проведення і організаційна структура заняття
- •Тести для перевірки вихідного рівня знань Тема №19
Методичні вказівки для роботи студентів на практичному занятті
Тематичний модуль 1
Практичне заняття №19
Тема: Сепсис. Визначення. Класифікація. Етіологія, патогенез, клінічні прояви, діагностика, принципи лікування. Інфекційно-токсичний шок, синдром поліорганної недостатності. Дезінтоксикаційна терапія і імунокорекція
Теоретичні питання для самостійного позаурочного вивчення и обговорення на практичному занятті № 19:
Знати сучасні положення поняття сепсис, класифікацію сепсису (α=ІІ).
Знати патогенетичні особливості перебігу, сучасні методи діагностики та принципи лікування сепсису (α=ІІ).
Знати теорію ендогенної інтоксикації при хірургічній інфекції, методи детоксикації і імунокорекції (α=ІІ)
Знати загальні відомості про ВІЛ-інфекцію, СНІД; хірургічні аспекти наркоманії (α=ІІ)
Вміти встановити роль та місце лабораторно-інструментальної діагностики у формуванні діагнозу сепсис та ендогенна інтоксикація (α=ІІІ)
Вміти обґрунтувати і побудувати план індивідуального комплексного лікування (α=ІІІ)
Вміти провести заходи у разі контакту з матеріалом, що містить ВІЛ згідно наказу МОЗ України №120 від 25.05.2000 р. (α=ІІІ)
Забезпечення початкового рівня знань-умінь
Література:
Основна
Хірургія /за ред. С.Д.Хіміча. - Київ, 2004. – C. 318-323, 338-347.
Загальна хірургія : підручник : / М.Д. Желіба, С.Д. Хіміч, І.Д. Герич та ін.; за ред. проф. М.Д. Желіби, проф. С.Д. Хіміча. – К.; ВВС «Медицина», 2010. – С. 488 с
Мальцева Л.А. Сепсис: этиология, эпидемиология, патогенез, диагностика, интенсивная терапия / Л.А.Мальцева, Л.В.Усенко, Н.Ф. Мосенцев. – М. : МЕДпресс"информ, 2005. – 176с.
Сепсис в начале ХXI века. Классификация, клинико-диагностическая концепция и лечение: Практическое руководство / Под ред. В. С. Савельева, Б. Р. Гельфанда. – М.: Литтерра, 2006. – 176 с.
Хірургія. Т. І : Підручник з загальної хірургії / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шідловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006.
Методичні розробки для аудиторної и самостійної роботи студентів.
Додаткова:
Шаповал С.Д. Гнійно-септична хірургія. – Запоріжжя, 2007. – С. 136-158.
Шаповал С.Д. та ін. Лікування сепсису у хворих з гнійно-запальними процесами м’яких тканин. – Запоріжжя, 2003. – 16 с.
Розподіл балів, які може отримати студент:
При засвоєнні теми № 19 змістовного модуля 1 за навчальну діяльність студенту виставляється оцінка за 4-бальною (традиційною) шкалою, яка потім конвертується в бали наступним чином:
-
Оцінка
Бали
“5” (відмінно)
6
“4” (добре)
4
“3” (задовільно)
2
“2” (незадовільно)
0
Модуль 2:
Тематичний модуль 1
Практичне заняття №19
Тема: Сепсис. Визначення. Класифікація. Етіологія, патогенез, клінічні прояви, діагностика, принципи лікування. Інфекційно-токсичний шок, синдром поліорганної недостатності. Дезінтоксикаційна терапія і імунокорекція
І. Актуальність теми
Кількість хворих на сепсис зростає. В залежності від форми сепсису та різновиду збудника летальність коливається в межах 24-90 %. Про важкість діагностики сепсису свідчить той факт, що 23% хворих вірний діагноз встановлювали лише після смерті. Складність проблеми ще й в тому, що лише у 45 % хворих з клінічними проявами сепсису вдається виявити бактеріемію.
У 2003 році експерти в галузі реанімації, інтенсивної терапії і інфекційних хвороб, що представляють 11 міжнародних організацій розробили рекомендації з ведення пацієнтів з важким сепсисом. Ці рекомендації розроблені під егідою міжнародного руху «За виживання хворих на сепсис».
Сучасні уявлення про ендогенну інтоксикацію пов'язані, в першу чергу, з поняттям поліорганної або множинної недостатності органів. При цьому мається на увазі одномоментний або поступовий розвиток недостатності серця, легенів, печінки, нирок, мозку і ін., що приводить до високої летальності (від 60 до 80% і вище). Діагностика порушень метаболізму, як правило, не встигає за розвитком патологічних процесів, у тому числі і з причини своєї недосконалості. Все це робить проблему діагностики і лікування ендогенної інтоксикації дуже актуальною.
Стрімке зростання кількості ВІЛ-інфікованих серед хірургічних пацієнтів породжує низку проблем, сьогодні незвичних для практичних лікарів. Окремі розрахунки показують, що ризик ВІЛ-інфікування через уколи голкою становить 3% за 5000 днів роботи з хворими на СНІД. Доведено, що серед 18 000 американських хірургів 47 до кінця життя матимуть професійно набутий СНІД.
Особливістю епідемії СНІД в Україні є його первинне поширення у середовищі парентеральних наркоманів. Зокрема, за даними тестування асоціації "ООН СНІД", до 70% обстежених наркоманів виявилися ВІЛ-інфікованими, а отже, вони становлять домінуючу сьогодні у нашій державі групу ризику.
ІІ. Мета заняття:
Знати сучасні положення поняття сепсис, класифікацію сепсису (α=ІІ).
Знати патогенетичні особливості перебігу, сучасні методи діагностики та принципи лікування сепсису (α=ІІ).
Знати теорію ендогенної інтоксикації при хірургічній інфекції, методи детоксикації і імунокорекції (α=ІІ)
Знати загальні відомості про ВІЛ-інфекцію, СНІД; хірургічні аспекти наркоманії (α=ІІ)
Вміти встановити роль та місце лабораторно-інструментальної діагностики у формуванні діагнозу сепсис та ендогенна інтоксикація (α=ІІІ)
Вміти обґрунтувати і побудувати план індивідуального комплексного лікування (α=ІІІ)
Вміти провести заходи у разі контакту з матеріалом, що містить ВІЛ згідно наказу МОЗ України №120 від 25.05.2000 р. (α=ІІІ)
ІІІ. Забезпечення початкового рівня знань-умінь
Література:
Основна:
Хірургія /за ред. С.Д.Хіміча. - Київ, 2004. – C. 318-323, 338-347.
Загальна хірургія : підручник : / М.Д. Желіба, С.Д. Хіміч, І.Д. Герич та ін.; за ред. проф. М.Д. Желіби, проф. С.Д. Хіміча. – К.; ВВС «Медицина», 2010. – С. 488 с
Мальцева Л.А. Сепсис: этиология, эпидемиология, патогенез, диагностика, интенсивная терапия / Л.А.Мальцева, Л.В.Усенко, Н.Ф. Мосенцев. – М. : МЕДпресс"информ, 2005. – 176с.
Сепсис в начале ХXI века. Классификация, клинико-диагностическая концепция и лечение: Практическое руководство / Под ред. В. С. Савельева, Б. Р. Гельфанда. – М.: Литтерра, 2006. – 176 с.
Хірургія. Т. І : Підручник з загальної хірургії / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шідловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006.
Методичні розробки для аудиторної и самостійної роботи студентів.
Додаткова:
Шаповал С.Д. Гнійно-септична хірургія. – Запоріжжя, 2007. – С. 136-158.
Шаповал С.Д. та ін. Лікування сепсису у хворих з гнійно-запальними процесами м’яких тканин. – Запоріжжя, 2003. – 16 с.
Тести для перевірки вихідного рівня знань тема 19
1. Що менш характерно для сепсису?
а) тахікардія;
б) лейкоцитоз;
в) анурія (+);
г) зниження температури тіла (+);
д) наявність гнійного вогнища.
2. Кров на бактерійний посів при сепсисі необхідно набирати:
а) при нормальній температурі тіла хворого;
б) при ознобі (+);
в) через 6-12 годин після відміни антибіотиків;
г) на висоті температурної реакції (+);
д) відразу ж після спаду температури.
3. До постійних симптомів сепсису відносять наступні:
а) озноб (+);
б) низька температура тіла;
в) бактеріемія;
г) наявність гнійного вогнища (+);
д) жовтушність шкіри і склер.
4. Які загальні клінічні прояви сепсису?
а) запаморочення;
б) слабкість;
в) проливний піт;
г) брадикардія;
д) блювота.
5. Зовнішній вигляд рани при сепсисі має наступні ознаки:
а) рясні гнійні виділення;
б) мізерні гнійні виділення (+);
в) яскрава гіперемія тканин в ділянці рани;
г) тканини рани брудно-сірого кольору (+);
д) відсутність набряку тканин рани.
6. Проявами синдрому системної відповіді (реакції) на запалення є:
а) апатія;
б) набряки на ногах;
в) жовтушність шкірних покривів;
г) частота дихання більше 20 за хвилину (+);
д) лейкоцитоз більше 12×109 /л (+).
7. До специфічних видів сепсису відносять:
а) старечий;
б) анаеробний (+);
в) стафілококовий;
г) грибковий;
д) актиномікотичний (+).
8. До ускладнень сепсису не відносять:
а) пневмонію;
б) пролежні;
в) тромбоемболію (+);
г) кахексію;
д) випадіння волосся (+).
9. Які типи температурних кривих не зустрічаються в період розвинутого сепсису:
а) реміттуюча;
б) гектична (+);
в) хвилеподібна;
г) неправильна (+);
д) постійна.
10. Назвіть основні ознаки бактерійно-токсичного шоку:
а) олігурія (+);
б) падіння артеріального тиску (+);
в) підвищення артеріального тиску;
г) брадикардія;
д) лейкопенія.
11. Сепсис характеризує наявність 3 основних чинників, окрім:
а) джерело (вогнище) інфекції;
б) синдром системної відповіді (реакції) на запалення;
в) раптовий початок (+);
г) негативний результат посіву крові (+);
д) наявність вторинних (метастатичних) осередків інфекції.
12. Які зміни у складі крові характерні для сепсису?
а) анемія (+);
б) збільшення вмісту лімфоцитів;
в) лейкопенія;
г) зменшення рівня глобулінів;
д) зменшення рівня альбуміну (+).
13. Які лікувальні заходи не можуть бути рекомендовані при сепсисі?
а) розтин гнійного вогнища;
б) введення антибіотиків;
в) обмеження введення рідини (+);
г) зігріваючий компрес на гнійне вогнище (+);
д) вітамінотерапія.
14. Що є найбільш важливим при лікуванні сепсису?
а) суворий ліжковий режим;
б) антибіотикотерапія (+);
в) лікування супутнього захворювання;
г) ліквідація первинного вогнища (+);
д) виявлення спадкового чинника.
15. Назвіть особливості антибіотикотерапії при сепсисі:
а) використання середньотерапевтичних доз препарату;
б) використання максимальних доз препарату (+);
в) проведення антибіотикотерапії під контролем чутливості мікрофлори до лікарських препаратів (+);
г) використання монотерапії;
д) відміна антибіотиків після настання клінічного одужання.