36 (1)

Нутрощі на грецькій мові називаються splanchna, синонімом є латинські терміни – viscera, viscus. У савців і людини всі органи чітко спеціалізовані і розділені на органи травлення, дихання та сечостатевої системи. Органи які функціонують тільки як органи травлення, тільки як органи дихання і тільки як органи сечостатевої системи є тільки у високоорганізованих живих істот. Якщо ми візьмемо корененіжку, одноклітинний організм, то у неї одна і таж клітина виконує і функцію травлення, і функцію дихання, і забезпечує видільні процеси. Форма і функції анатомічних утворень не випадкові, а склались в результаті біологічної історії обумовленого контакту організму з зовнішнім і внутрішнім середовищем. Нутрощі приймають функцію в обміні речовин; виключенням є статеві органи, які виконують функцію розмноження. Ці процеси властиві і рослинам, тому нутрощі також називають органами рослинного життя. Закладка внутрішніх органів відбувається в вентральній частині тіла зародка. Тут ентодерма утворює первинну кишкову трубку, яка оточується черевними відділами мезодерми в вигляді парних целомічних мішків в яких знаходиться вторинна порожнина тіла – coelom. Стінки мішків, що прилягають до ентодерми, утворюють вісцеральний листок мезодерми, а стінки, що прилягають до ектодерми, - паріетальний листок мезодерми – соматичну мезодерму. Із цих листків виникає епітелій серозних оболонок. Ектодерма і соматична мезодерма дають початок розвитку стінок тіла, а кишкова трубка є основою для розвитку органів травлення і дихання. Вісцеральна і паріетальна мезодерма обмежують собою порожнину тіла, coelom зародка, з якої, шляхом поділу утворюється чотири серозних мішки: три в грудній порожнині (два плевральних і перикард) і один в черевній порожнині. В калитці знаходиться ще два невеликих серозних мішка, які оточують чоловічі статеві залози. Розвиток сечостатевої системи відбувається інакше ніж інших нутрощів. Первинна закладка цієї системи появляється не в ділянці первинної кишки, а в тій пограничній частині мезодерми яка примикає як до вісцеральної так і до паріетальної мезодерми. Утворення в внутрішньоутробному періоді нутрощів віддзеркалює філогенез. В процесі його спочатку виникає первина кишка в вигляді трубки, що проходить через все тіло від головного до хвостового кінця. В подальшому з цієї трубки в головному відділі утворюю ться органи дихання, а в хвостовому з нею вступають в зв’язок сечостатеві органи, внаслідок чого утворюється спільна для органів травлення, виділення та розмноження клоака. У вищих савців сечостатеві органи відокремлюються і мають свій окремий вихід. В результаті органи рослинного життя у вищих хребетних і людини представлені чотирма трубками, що сполучаються отворами із зовнішнім середовищем: і) травна, що проходить через все тіло з 2 отворами – вхідним (рот) і вихідним (анус); 2) дихальна з одним вхідним отвором (ніс); сечова і 4) статева, що мають тільки вихідні отвори на нижньому кінці тіла.

Внутрішні органи за будовою поділяють на паренхіматозні та трубчасті (порожнисті). Паренхіматозні органи побудовані з робочої тканини (паренхіми), в яку входять спеціалізовані робочі клітинні елементи і сполучнотканина строма.

До паренхіматозних органів відносяться печінка, підшлункова залоза, легені, нирки та ін. строма виконує опорну і трофічну функції, в ній розташовані кровоносні та лімфатичні судини, нерви. Трубчасті органи мають вигляд трубки (стравохід, шлунок, кишківник, трахея, бронхи, сечоводи та ін.) стінки якої обмежовують порожнину.

Теми практичних занять по спланхнології

1.Будова порожнини рота, губ, щік. Тверде і м’яке піднебіння, зів. Зуби.

2.Язик. Слинні залози: топографія, будова, вивідні протоки.

3.Глотка: топографія, будова. Мигдалики. Стравохід: топографія, будова.

4.Ділянки передньої черевної стінки. Шлунок; топографія, будова, вікові та індивідуальні особливості.

5.Анатомія печінки,.підшлункової залози

6.Черевна порожнина. Очеревина.

Стінка травної трубки, як правило утворена трьома оболонками: внутрішньою – слизовою, середньою – м’язовою, зовнішньою – серозною або адвентицією.

1. Слизова оболонка складається з декількох шарів.

а) епітелій – утворює бар’єр з вибірковою проникливістю на межі зовнішнього середовища і внутрішнього середовища організму: він забезпечує процес травлення і всмоктування поживних речовин, продукує слизь, яка полегшує переміщення їжі і за хищає її стінку від само перетравлювання та мікроорганізмів; ендокринні клітини в складі епітелію виробляють гормони, що впливають на моторику та активність залоз травного тракту. В різних відділах трубки, в залежності від функції епітелій може бути багатошаровий плоский, або одношаровим призматичним. Має ділянки, що спеціалізуються на транспорті антигенів пеєрові бляшки, апендикс), багато чисельні нервові закінчення і клітини, що утворюють орган смаку (в сосочках язика). На поверхню епітелію виділяється секрет залоз.

б) власна пластинка – розташована під епітелієм і утворена рихлою волокнистою сполучною тканиною, має кровоносні та лімфатичні судини особливо розвинені там де відбувається всмоктування, нервові волокна, лімфоїдну тканину (дифузну або в вигляді вузликів). В стравоході і шлунку в ній знаходяться прості залози, в тонкій і товстій кишці а також в мигдаликах – заглибини – крипти. Вона утворює випини – сосочки та ворсинки.

в) м’язова пластинка (може бути відсутня) – утворена рихлою, волокнистою, сполучною тканиною. В залягають крупні кровоносні судини, а також сплетення кровоносних та лімфатичних судин, підслизові нервові сплетення (Мейснера), лімфоїдну тканину. Вона забезпечує рухливість слизової оболонки, утворення складок.

2. М’язова оболонка утворена частіше двома шарами – зовнішнім поздовжнім і внутрішнім циркулярним, між якими проходить прошарок сполучної тканини в якому знаходяться судинні сплетення та міжм’язове нервове сплетення Ауербаха. М’язова оболонка, в основному, побудована гладенькими м’язами, а в передньому відділі (ротова порожнина, язик, глотка і частково стравохід) і в ділянці анального каналу – поперечно посмугованими. Скоординовані скорочення м’язової оболонки забезпечують перемішування їжі та рух її в травному тракті.

3. Зовнішня оболонка (серозна або адвентиція)

а) серозна оболонка – вісцеральний листок очеревини, який покраває більшу частину органів травної системи і забезпечує їх взаємне вільне переміщення в черевній порожнині. Складається із шару сполучної тканини, що покрита одношаровим, плоским епітелієм (мезотелієм). Пошкодження останнього призводять до формування спайок.

б) адвентиція покриває травну трубку в тих місцях де вона нерухомо сполучена з оточуючими її органами та тканинами. Утворена рихлою, волокнистою, сполучною тканиною.

Органи травної системи розміщені в ділянках голови, шиї, грудної клітки та черевної порожнини. За особливостями їх розвитку та функції вони поділяються на травну трубку та травні залози. До органів травної трубки відносяться: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишківник. До травних залоз належать великі та малі слинні залози, печінка, підшлункова залоза.

Ротова порожнина (cavitas oris, stoma) є початком травної трубки. Вона розташована в нижній частині голови і обмежована: зверху – піднебінням; знизу – діафрагмою рота; спереду – губами; з боків – щоками. Ззаду, через зів, сполучається з глоткою. Порожнину рота поділяють на присінок рота та власне ротову порожнину, які розділені зубами та яснами. Присінок рота сполучається з навк олишнім середовищем щілиною рота (rima oris), розміщеною між верхньою та нижньою губою. З боків від щілини рота губи утворюють кут рота. Латеральна стінка присінка представлена щоками (вuccae). Основою щоки є щічний м’яз, ззовні покритий шкірою, з середини слизовою оболонкою. Між м’язом та шкірою є прошарок жирової тканини – жирове тіло щоки (corpus adiposum buccae), яке особливо добре розвинене у дітей.

Губи (labia oris )представляють собою волокна кругового м’яза рота, які ззовні покриті шкірою, зсередини – слизовою оболонкою. По кутам ротового отвору губи переходять одна в другу, утворюючи спайки губ (commissurae labiorum). Шкіра переходить на губах в слизову оболонку рота, яка, продовжуючись з верхньої губи на ясна, по серединній лінії утворює верхню вуздечку (frenulum labii superioris). Нижня вуздечка менша і слабо помітна.

Щоки (buccae) права та ліва, обмежовують порожнину рота по боках. В товщі щоки розташований щічний м’яз. Зовні щока покрита шкірою, а зсередини слизовою оболонкою. Між шкірою та щічним м’язом є заглибина в якій знаходиться жирова тканина – жирове тіло щоки (corpus adiposum buccae), яке особливо добре розвинуто у дітей грудного віку. На слизовій оболонці щоки, в присінку рота, відкривається вивідна протока привушної слинної залози. Сосочок його знаходиться на рівні другого верхнього великого корінного зуба

Піднебіння (palatum), утворює верхню стінку ротової порожнини та розділяє її з порожниною носа. Піднебіння поділяється на тверде і м’яке. Тверде (palatum durum) - утворене піднебінними відростками верхньої щелепи і горизонтальними пластинками піднебінних

Рис. 1 Сагітальний розріз голови і шиї в сагітальній площині

кісток. М’яке піднебіння (palatum mole), утворене м’язами та слизовою оболонкою, яка вкриває м’язи.

Частини м’якого піднебіння:

-язичок (uvula);

-піднебінна завіска (velum palatinum);

-піднебіннно-язикова (передня) дужка (arcus anterior;) -піднебінно-глоткова (задня) дужка (arcus posterior);

Між дужками знаходиться мигдаликова ямка (fossa tonsilaris), в якій лежить піднебінний мигдалик.

М’язи м’якого піднебіння:

м’яз язичка (muskulus uvulae);

м’яз натягач піднебінної завіски (muskulus tensor veli palatinі); м’яз піднімач піднебінної завіски (muskulus levator veli palatini);

піднебінно-язиковий м’яз (muskulus palatoglossus); піднебінноглотковий м’яз (muskulus palatopharyngeus).

Рис.2 М’язи піднебіння

З ротової порожнини їжа потрапляє в ротоглотку через зів. Зів (fauces) обмежований знизу коренем язика, зверху та збоку м’яким піднебінням.

Зуби (зуб .dens, s. odontos)

За формою зуби поділяють на:

-Різці (dens incisivus) мають один корінь, клиноподібну форму коронки;

-Ікла (dens caninus) мають один корінь, конусоподібну форму коронки;

-Премоляри (dens premolaris): верхні премоляри мають роздвоєний корінь, коронка овальної форми, горбочки всі

однакові; нижні пре моляри мають один корінь, коронку круглої форми, вестибулярний горбочок більший ніж оральний;

-Моляри (dens molaris): верхні моляри мають три корені, ромбоподібну форму коронки; нижні моляри мають два

корені, квадратну форму коронки.

Формули зубів.

Постійних зубів у людини 32 Молочних зубів – 20.

Формула постійних зубів, розгорнута, буквово-цифрова:

Формула молочних зубів розгорнута, буквово-цифрова:

Примітка: І – різці; С - ікла; Р – премоляри; М – моляри

Зовнішня будова зуба. Зуб складається з наступних частин:

-Коронка зуба (corona dentis);

-Шийка зуба (collum dentis);

-Корінь зуба (radix dentis).

Всередині зуба є порожнина (cavitas dentis), яка продовжується в канал кореня зуба (canalіs radicis dentis).

Поверхні коронки зуба:

Присінкова (facies vestibularis) – повернена до присінка рота;

Змикальна (facies occlusialis) – поверхня коронки повернена до протилежної щелепи; Язикова (facies lingualis) – повернена до язика;

Контактна (facies contactus) – повернена до сусіднього зуба своєї щелепи. Їх розрізняють дві; мезіальну, обернену до при середнього зуба і дистальну, обернену до кутніх зубів.

Внутрішня будова зуба. Зуб складається з наступних тканин:

Дентин – 72% дентину – це неорганічні речовини. Він складається з дентинових трубочок, в яких лежать відростки клітин одонтобластів. В склад дентину входять колагенові волокна та склеюючи речовина.

Емаль покриває коронку зуба, виконує захисну функцію. 97% емалі – це неорганічні речовини, що утворюють емалеві

призми.

Цемент покриває корінь зуба, складається з колагенових волокон і неорганічних речовин, які становлять 70%. Цемент немає судин, живиться шляхом дифузії зі сторони періодонту.

Пульпа, міститься в порожнині коронки зуба – це пухка сполучна тканина, багата клітинами, судинами, нервами. Пульпа виконує трофічну функцію.

Зубний орган – це зуб + пародонт.

Пародонт – це тканини, які оточують зуб, зокрема:

Періодонт – сполучнотканина оболонка, між зубною альвеолою та цементом. Виконує функцію фіксації зуба, амортизаційнії зуба, трофічну та захисну функцію.

Ясна – слизова оболонка, що покриває альвеолярні відростки верхніх щелеп і альвеолярну частину нижньої щелепи.

Строки прорізування молочних зубів:

медіальні різці 6 – 8 місяців латеральні різці 7 – 9 місяців перші моляри і2 –і5 місяців ікла і6 – 20 місяців другі моляри 20 – 24 місяців

Строки прорізування постійних зубів:

перші моляри 6 – 7 років медіальні різці 8 років латеральні різці 9 років перші премоляри і0 років ікла іі – і3 років другі премоляри іі – і5 років

другі моляри і3 – і6 років треті моляри і8 – 30 років

Серед аномалій органів ротової порожнини, що виникають при порушенні процесів її розвитку, частіше за все спостерігається так звана заяча губа – незрощення лобового та верхньощелепного відростків при розвитку кісток лиця. При цьому формується розщілина в верхній губі справа або зліва від серединної лінії, або з обох сторін одночасно. Можливе також незрощення піднебінних валиків верхньощелепних відростків. В таких випадках в піднебінні залишається щілина, що розташована по серединній лінії. Така вада розвитку «називається вовча паща». Ступінь розвитку цих вад може бути різною, спостерігаються випадки поєднання цих вад. До вад розвитку відносяться також незрощення або надмірне зрощення верхньощелепних відростків. В першому випадку ротова щілина надмірно збільшена (макростома), а в другому – вона ненормально малої величини (мікростома).

Анатомічні терміни

Травна система – systema digestorium Ротова порожнина – cavitas oris, stoma

Щілина рота – rima oris Щока – вuccae

Жирове тіло щоки – corpus adiposum buccae Губи – labia oris

Спайки губ – commissurae labiorum

Верхня вуздечка – frenulum labii superioris Нижня вуздечка – frenulum labii iferioris

Піднебіння – palatum

Тверде піднебіння – palatum durum М’яке піднебіння – palatum mole Язичок – uvula

Піднебінна завіска – velum palatinum

Передня дужка – arcus anterior Задня дужка – rcus posterior

Мигдаликова ямка – fossa tonsilaris

М’яз язичка – muskulus uvulae

М’яз натягач піднебінної завіски – muskulus tensor veli palatinі М’яз піднімач піднебінної завіски – muskulus levator veli palatini

Піднебінно-язиковий м’яз – muskulus palatoglossus Піднебінноглотковий м’яз (muskulus palatopharyngeus). Зуб – dens, s. odontos

Різці – dens incisivus Ікла – dens caninus

Премоляри – dens premolaris Шийка зуба – collum dentis Корінь зуба – radix dentis

Присінкова поверхня коронки зуба – facies vestibularis

Змикальна поверхня коронки зуба – facies occlusialis Язикова поверхня коронки зуба – facies lingualis Контактна поверхня коронки зуба – facies contactus

Епонімічні терміни в клінічній анатомії

Лушки-Пфаундера валики – поперечні складки слизової оболонки губ новонародженого (забезпечують можливість щільно обхвачувати сосок губами)

Ретціуса полоски – циркулярні полоски емалі зуба (мають більш темний колір)

Стенова канал – різцевий канал Стенова отвір – різцевий отвір

5. План та організаційна структура заняття

Контрольні питання.

1.Особливості будови паренхіматозних та порожнистих органів.

2.Як поділяються органи травної системи?

3.Відділи ротової порожнини.

4.Будова верхньої стінки ротової порожнини, піднебіння. Тверде і м’яке піднебіння, частини м’якого піднебіння, м’язи піднебіння. Вади розвитку твердого піднебіння.

5.Нижня стінка ротової порожнини, діафрагма рота.

6.Бічна стінка ротової порожнини, щока.

7.Будова губ.

8.Формула молочних та постійних зубів.

9.Зовнішні особливості будови окремих зубів: різців, ікол, великих та малих кутніх.

10.Внутрішня будова зуба. Пульпа зуба.

11.Строки прорізування молочних та постійних зубів

Тестові завдання

1. При огляді ротової порожнини стоматолог виявив прорізування у дитини перших великих нижніх корінних зубів. Який вік дитини?

А. 6-7 років

B.4-5 років

C.8-9 років

D.і0-іі років

E.і2-і3 років

2.Під час годування груддю у новонародженої дитини виникає кашель, посиніння обличчя. Молоко витікає через ніздрі. Про яку вроджену патологіє лікар повинен подумати в першу чергу?

А. атрезія стравоходу В. незрощення верхньої губи (заяча губа)

С. дивертикул стравоходу.

Д. незрощення піднебіння (вовча паща) Е. стравохідно-трахейні нориці.

3.У хворого видалено зуб в якого язикова поверхня менша щічної. Жувальна поверхня в формі овалу. Глибока поперечна борозна розділяє щічний і язиковий горбики . Корінь стиснутий в мезіо-дистальному напрямку з поздовжніми борознами на апроксимальних поверхнях і роздвоєний. Який зуб видалено.

А. Перший верхній премоляр B. Верхнє ікло

C. Нижнє ікло

D. Перший нижній премоляр E. Другий верхній премоляр

4.Стоматолог при огляді порожнини рота у дитини побачив вкорочену вуздечку верхньої губи. На які зуби вона може негативно вплинути з часом?

А. Медіальні верхні різці B. Медіальні нижні різці C. Латеральні верхні різці D. Латеральні нижні різці E. Верхні ікла

5.При огляді порожнини рота лікар виявив невеличку виразку на передній лівій піднебінній дужці. На який м’яз, що залягає в

товщі цієї дужки, може розповсюдитись процес?

А. M. palatoglossus

B.M. styloglossus

C.M. palatopharyngeus

D.M. genioglossus

E.M. hyoglossus

6. Мати звернулась за допомогою до педіатра. Хвора дитина 6 місяців з високою температурою, плаче, тягне іграшки в рот. Який зуб прорізується в цьому віці?

А. Медіальний нижній різець

B.Бічний нижній різець

C.Медіальний верхній різець

D.Бічний верхній різець

E.Нижній корінний зуб

Тема заняття: Язик. Слинні залози: топографія, будова, вивідні протоки.

І.Актуальнысть теми.

Знання анатомії язика необхідне для розуміння його функції та значення. У людини язик не тільки є органом загальної та смакової чутливості і механічної обробки їжі, а й органом артикуляції. Слині залози виробляють секрет (слину) в якій містятьться ферменти, що розщіплюють вуглеводи. Без цих знань неможливе подальше вивчення травної системи, розуміння її функції, патологічних змін, як вроджених так і набутих, а отже і неможливість ефективного лікування. Ці знання в подальшому будуть необхідні при вивченні внутрішніх хвороб, в хірургіх, педіатрії та стоматології.

2. Навчальні цілі заняття:

І. Ознайомитись з будовою язика, його розташуванням, частинами. Ознайомитись з будовою слинних залоз, їх топографією, вивідними протоками..

ІІ. Засвоїти будову язика, його чвстини, поверхні, краї. Поділ сосочків язика на смакові та загальної чутливості, їх розташування, будову. Засвоїти класифікацію слинних залоз, їх будову, топографію, топографію вивідних протоків.

ІІІ. Оволодіти навиками препарування язика, слинних залоз та їх протоків.

IV. Вміти: 1. Показати язик на анатомічних препаратах, його частини, поверхні, сосочки язика, м’язи (власні та скелетні).

2. Показати привушну залозу, охаректизувати її топографію, частки залози. Показати вивідну протоку привушної залози, охаректизувати її топографію.

3.Вміти показати під’язикову слинну залозу, її топографію, охаректизувати топографію вивідної протоки залози.

4.Показати піднижньощелепну слинну залозу, розказати її топографію, показати вивідну протоку піднижньощелепної залози,

розказати її топографію.

3. Міждисциплінарна інтеграція.

4.Зміст теми заняття

Язик утворюється із парних та непарних закладок на вентральній стінці глотки в ділянці першої та другої жаберних дуг. На межі між майбутніми передньою і задньою частинами язика відбувається випинання епітелію і утворення щитоподібної залози, місце початку цього випину зберігається і у дорослої людини у вигляді сліпого отвору язика. .

Язик - (lingua,, glossa), м’язовий орган, розташований на нижній стінці ротової порожнини. Язик приймає участь в перемішуванні їжі в порожнині рота, артикуляції, та є рецепторним органом загальної і смакової чутливості. Виділяють: корінь язика, (radix lingue), тіло, (corpus lingue) і верхівку, (apex lingue), верхню та нижню поверхні. З кожної сторони є правий та лівий край. Зовні язик покритий слизовою оболонкою. На спинці добре помітна серединна борозна, яка позаду закінчується сліпим отвором (місце утворення виросту первинн ої кишки, що дає зачаток щитоподібної залози). На межі між тілом та коренем проходить погранична борозна. Скупчення лімфоїдної тканини на корені язика носить назву язиковий мигдалик. Слизова оболонка на нижній поверхні утворює під’язикову складку, в товщі якої розміщена під‘язикова залоза. Між нижньою поверхнею язика та дном ротової порожнини розміщена вуздечка язика, утворена складкою слизової оболонки. По бокам від вуздечки є невеличке підвищення – під‘язикове м‘ясце, (caruncula sublincualis), на верхівці якого відкривається протока під‘язикової та піднижньощелепної залози.

Сосочки язика це вирости сполучної тканини, що вкриті багатошаровим, плоским, неороговіваючим епітелієм. Вони мають різну форму та розміри і поділяються на смакові та загальної чутливості. До смакових належать: листоподібні (papillae foliatae), жолобуваті, (papillae vallatae), грибоподібні (papillae fungiformes). До сосочків загальної чутливості – конічні (papillae conicae), та ниткоподібні

(papillae filiformes).

М’язи язика парні, утворені посмугованими м‘язовими волокнами. Їх поділяють на власні, що починаються і закінчуються в товщі язика та скелетні, які беруть початок від кісток черепа і вплітаються в товщу язика. До власних належать: верхній та нижній поздовжній м’язи (m. longitudinalis superior et m. longitudinalis inferior), вертикальний (m. verticalis), і поперечний (m.transversus).

Скелетні: шило-язиковий м‘яз (m. styloglossus), підборідно-язиковий (m.genioglossus), під‘язиково-язиковий (m. hyoglossus). Власні м‘язи язика змінюють його форму, скелетні – переміщують язик в ротовій порожнині.

Слинні залози (glandulae salivatores), поділяються на великі та малі. Великі слинні залози (glandulae salivatores majores),парні,

розташовані поза межами ротової порожнини. До них відносяться: піднижньощелепна, під’язикова, привушна.

Привушна залоза (glandula parotidea),виробляє секрет серозного типу, маса складає 20 – 30 г. це сама велика із слинних залоз, має неправильну форму. Розташована під шкірою спереду і знизу вушної раковини на латеральній поверхні гілки нижньої щелепи і заднього краю жувального м’язу. Зверху залоза майже доходить до виличної дуги, внизу – до кута нижньої щелепи, а позаду – до соскоподібного відростка і переднього краю грудинно-ключично-соскоподібного м’язу. В глибині, позаду нижньої щелепи (в за нижньощелепній ямці) привушна залоза прилягає до шилоподібного відростка і м’язів, які від нього починаються. Крізь залозу проходять зовнішня сонна артерія, лицевий та вушноскроневий нерви, а в товщі її розташовані глибокі привушні лімфатичні вузли. Зовні залоза вкрита сполучнотканинною капсулою, пучки волокон якої відходять всередину органу та ділять її часточки. Вивідна привушна протока (ductus parotideus, стенова протока), виходить з залози біля її переднього краю, іде вперед на і-2 см нижче виличної дуги по зовнішній поверхні жувального м’язу,