36 (1)

огинає передній його край, пронизує щічний м’яз і відкривається в присінок рота на рівні другого верхнього великого корінного зуба. За своєю будовою залоза є складною, альвеолярною.

Рис.1 Язик і вхід в гортань

Піднижньощелепна залоза (glandula submandibularis), складна, альвеолярно-трубчата залоза. Розташована в піднижньощелепному трикутнику, вкрита тонкою капсулою. Зовні до залози прилягає поверхнева пластинка шийної фасції. Медіальна поверхня залози прилягає до під’язиково-язикового та шило-язикового м’язів. Зверху залоза межує з внутрішньою поверхнею тіла нижньої щелепи, нижня її частина виходить з під нижнього краю останньої. Передня частина залози, в вигляді невеликого відростка, лягає на задній край щелепо-під’язикового м’язу. Тут із залози виходить її протока (ductus submandibularis, вартонова протока), яка відкривається на під’язиковому сосочку, біля вуздечки язика. З латеральної сторони до залози прилягають лицева артерія та вена, а також піднижньощелепні лімфатичні вузли.

Під’язикова залоза (glandula sublingualis), розташована на верхній поверхні щелепо-під’язикового м’язу під слизовою оболонкою дна ротової порожнини в товщі під’язикової складки. Латеральною стороною залоза межує з внутрішньою поверхнею нижньої щелепи, а медіальною стороною з скелетними м’язами язика. Велика під’язикова протока (ductus sublingualis major), відкривається разом з вивідною протокою піднижньощелепної залози на під’язиковому сосочку. Декілька малих під’язикових протоків впадають в порожнину рота самостійно на поверхні слизової оболонки, вздовж під’язикової складки.

Малі слинні залози (glandulae salivariae minores). Ці залози розташовані в товщі слизової оболонки, або в підслизовій основі порожнини рота. Величина залоз від і до 5 мм. По їх розташуванню розрізняють губні залози, (glandulae labials), щічні, (glandulae buccales), піднебінні, (glandulae palatinae), молярні, (glandulae molares), язикові (glandulae linguales). Малі слинні залози поділяються на серозні, слизові та змішані, в залежності від характера секрета, що вони виділяють. Завдяки ферментам слини, вже в ротовій порожнині починаються процеси травлення їжі.

Рис.2 Слинні залози.

Анатомічні терміни

Язик – lingua,, glossa

Корінь язика – radix lingue

Тіло язика – corpus lingue

Верхівка язика – apex lingue

Під‘язикове м‘ясце – caruncula sublincualis

Листоподібні сосочки – papillae foliatae Жолобуваті сосочки – papillae vallatae Грибоподібні сосочки – papillae fungiformes

Конічні сосочки – papillae conicae

Ниткоподібні сосочки – papillae filiformes

Верхній та нижній поздовжні м’язи язика – m. longitudinalis superior et m. longitudinalis inferior

Вертикальний м’яз – m. verticalis Поперечний м’яз – m.transversus Шило-язиковий м‘яз – m. styloglossus Підборідно-язиковий м’яз – m.genioglossus Під‘язиково-язиковий м’яз – m. hyoglossus

Слинні залози – glandulae salivatores

Великі слинні залози – glandulae salivatores majors Малі слинні залози – glandulae salivariae minores Привушна залоза – glandula parotidea

Вивідна привушна протока – ductus parotideus, стенова протока Піднижньощелепна залоза – glandula submandibularis

Протока піднижньощелепної залози – ductus submandibularis, вартонова протока Під’язикова залоза – glandula sublingualis

Велика під’язикова протока – ductus sublingualis major

Губні залози - glandulae labials Щічні залози – glandulae buccales

Піднебінні залози – glandulae palatinae Молярні залози – glandulae molares Язикові залози – glandulae linguales

Епонімічні терміни в клінічній анатомії

Бартолінова протока – протока під’язикової залози Вартонова протока – протока піднижньощелепної залози Біша тільце – жирове тіло щоки Ебнерові сосочки – жолобуваті сосочки язика Равінусова залоза – під’язикова залоза

Стенова протока – протока привушної залози

5. План та організаційна структура заняття

Контрольні питання.

1 .Розказати топографію язика.

2.Функції язика.

3.Частини язика.

4.Як поділяються м’язи язика?

5.Назвати скелетні м’язи язика, їх функція.

6.Назвати власні м’язи язика, їх функція.

7.Що таке сосочки язика, яка їх функція?

8.Назвати сосочки язика, які відносяться до смакової чутливості.

9.Назвати сосочки язика, які відносяться до загальної чутливості.

10.Розказати топографію та будову привушної слинної залози.

11.Розказати топографію та будову піднижньощелепної слинної залози.

12.Розказати топографію та будову під’язикової слинної залози.

13Яке функціональне значення слинних залоз?

Тестові задачі

1. У хворого пухлина кореня язика з враженням жолобуватих сосочків. Відчуття якого смаку буде відсутнє у хворого?

A Гірке

B. Солоне

C. Солодке

D. Кисле

E. Температурне

2.Після травми обличчя, у хворого гематома щічної ділянки. З якої слинної залози блоковано відтік слини гематомою?

А. Привушної Б. Під’язикової

В. Піднижньощелепної С. Губної Д. Щічної

3.Які частини має язик?

А.Корінь В. Сосочки С. Спинку

Д. М’язи язика Е. Тіло

4.Що знаходиться на корені язика?

А. Жолобуваті сосочки В. Вивідні протоки слинних залоз С. Мигдалик Д. Грибоподібні сосочки

Е. Ниткоподібні сосочки

5.Де відкривається вивідна протока привушної слинної залози?

А. На під’язиковому сосочку В. На слизовій оболонці щоки С. На під’язиковій складці Д. В присінку рота

Е. На верхній стінці ротової порожнини

6.Де відкривається вивідна протока під’язикової залози?

А.На під’язиковому сосочку В. На слизовій оболонці щоки С. На під’язиковій складці Д. В присінку рота

Е. На верхній стінці ротової порожнини

7. Де відкривається вивідна протока підщелепної залози?

А. На під’язиковому сосочку В. На слизовій оболонці щоки С. На під’язиковій складці Д. В присінку рота

Е. На верхній стінці ротової порожнини

Тема: Глотка: топографія, будова. Мигдалики. Стравохід: топографія, будова.

І.Актуальнысть теми.

Захворювання глотки та мигдаликів займає вагоме місце в структурі простудних хвороб. Знання анатомії глотки та мигдаликів необхідно в першу чергу ЛОР лікарям для єфективного лікування цих органів та попередження ускладнень, особливо таких, як ревматизм , заглоткові абсцеси, запаленя органів середостіння. Складна топографія стравоходу, (розташування поруч з ним блукаючих нервів, аорти, середостіння), ускладнює його лікування, оперативні втручання при захворюваннях стравоходу може виконувати лікар, який добре знає його будову, топографію та особливості.

2. Навчальні цілі заняття:

І. Ознайомитись з будовою глотки, мигдаликів, стравоходу. ІІ. Засвоїти будову глотки, її топографію, відділи, сполучення.

Засвоїти будову мигдаликів, їх фізіологічне та клінічне значення.

Засвоїти будову стравоходу: частини, топографію, будову стінки та її особливості, особливості лімфо відтоку від стравоходу.

ІІІ. Оволодіти навиками препарування глотки та стравоходу.

IV. Вміти: 1. Показати відділи на препаратах глотку її відділи, стінки, сполучення. 2. Показати глоткові мигдалики. Описати їх розташування.

3.Вміти показати стравохід, його відділи, розказати топографію стравохода.

3. Міждисциплінарна інтеграція.

4.Зміст теми заняття

Ембріологія . Глотка є похідної передньої кишки. З вентральної стінки первинної глотки (із глоткових мішечків) виникають епітелій язика та щитоподібна залоза, що виростає в ділянці сліпого отвору язика. Зв’язок цих органів може зберегтися в вигляді аномалії, що називається ductus thyroglossus. На бічних стінках глотки утворюються чотири ентодермальних глоткових (зябрових) мішка, яким із зовнішньої сторони зародка відповідають ентодермальні зовнішні зяброві щілини, що лежать між зябровими дугами. З глоткових мішечків розвиваються органи. За рахунок першого глоткового мішка утворюється слухова труба і барабанна порожнина середнього вуха. Другий глотковий мішок дає sinus tonsilaris з піднебінними мигдаликом. Із третього і четвертого мішків виникають тимус та прищитоподібна залоза. В якості аномалії на місті нижніх глоткових мішків в рідких випадках зберігаються вроджені нориці.

Функція глотки. Глотка, одночасно належить до органів травної та дихальної системи. Носова частина глотки відноситься до дихальної система. Її будова пристосована до очищення, зволоження та зігрівання повітря. Ротова частина глотки є перехрестям на шляху дихальної та травної систем. Гортанна частина глотки відноситься до травної система. М’язова оболонка глотки забезпечує проштовхування їжі з ротової порожнини в стравохід. Оскільки в глотці відбувається перехрест дихальних і травних шляхів є відповідні пристосування , що відділяють під час акту ковтання дихальні шляхи від травних. Скороченням м’язів язика грудочка їжі прижимається спинкою язика до твердого піднебіння і проштовхує через зів. При цьому м’яке піднебіння відтягується догори і наближується до задньої стінки глотки. Таким чином носова частина глотки (дихальна) повністю відділяється від ротової. Одночасно з цим, м’язи, що розташовані вище під’язикової кістки, тягнуть гортань догори, а корінь язика опускається донизу; він давить на надгортанник, який закриває вхід в гортань. Дальше відбувається послідовне скорочення конструкторів глотки, внаслідок чого грудка їжі проштовхується в стравохід.

Глотка (pharynx) розташована в передній ділянці шиї. Починається вона від зовнішньої основи черепа, розміщена спереду від тіл шийних хребців, а на рівні VI шийного хребця переходить у стравохід. Глотка має верхню, задню, бічні (праву і ліву) та, частково, передню стінки. Верхню стінку глотки називають склепінням глотки (fornix pharyngis). Задня стінка глотки відокремлюється від шийних хребців передхребтовими м'язами шиї, передхребтовою пластинкою фасції шиї та пухкою сполучною й жировою тканинами. Спереду від глотки розташовані: носова порожнина, ротова порожнина та гортань.

Зовнішня – сполучнотканинна оболонка (tunica adventitia). — це продовження щічно-глоткової фасції, що покриває ззовні м'язи глотки. Між задньою стінкою г та передхребтовою пластинкою розташований заглотковий npocтip (spatium retropharyngeum), виповнений пухкою сполучною тканиною та заглотковими лімфатичними вузлами.

Мигдалики – комплекс утворень лімфоїдної тканини, які у вигляді кільця (Пирогова — Вальдеера) розташовані навколо зіва i відіграють важливу імунну i захисну роль, запобігаючи розвиткові та поширенню інфекції у травний тракт та дихальні шляхи. Мигдаликів нараховується шість – два парних і два непарних. До парних належать піднебінні та трубні, до непарних – глотковий та язиковий.

Піднебіннний мигдалик (tonsilla palatine),розташований між піднебінними дужками в піднебінній ямці.

У дорослих вертикальний розмір мигдалика є 20 — 25 мм, передньо-задній — і5 — 20 мм, товщина мигдалика 15 -20 мм. Ззаду від піднебінного мигдалика розташована внутрішня сонна артерія.

Трубний мигдалик (tonsilla tubaria) розташований в слизовій оболонці глотки навколо глоткового отвору слухової трубu. Язиковий мигдалик (tonsilla lingualis), знаходиться в товщі слизової оболонки язика, ззаду від межової' борозни. Має вигляд

численних горбків, у яких розташовані лімфоїдні вузлики.

Глотковий мигдалик (tonsilla pharyngealis), у дітей розвинений краще. Мигдалик розміщується на слизовій оболонці задньої стінки глотки у місці переходу її у верхню стінку глотки.

Із порожнини глотки їжа попадає в наступний орган системи – стравохід. Його назва – oesophagus утворена за рахунок двох слів: оіso – несу і phagоmal – їм. На ранніх стадіях розвитку стравохід має мускулатуру, що характерна для всієї первинної кишки, що виникла із мезенхіми. Після прориву глоткової перетинки, зверху нашаровується посмугована мускулатура мезодермального походження. В результаті верхній відділ стравоходу має посмуговану м’язову тканину, а середній та нижній – не посмуговану. Таким чином стравохід є активно діючим органом, а не пасивною трубкою. Крім того, функція його м’язів посилюється за рахунок непостійних м’язових пучків, що відходять від сусідніх органів: трахеї, бронхів, дуги та низхідної частини аорти, підключичної артерії (лівої), медіастінальної плеври.

Стравохід (oesophagus) — циліндричної форми трубка, 25 — 30 см завдовжки та 2,5 — 3 см завширшки, яка починається на piвні VI шийного хребця i на piвнi XI грудного хребця зліва переходить у шлунок. Виділяють три частини стравоходу: шийну (pars сеrvicalis), грудну (pars thoracica), черевну (pars abdominalis). Шийна частина стравоходу простягається від рівня VI шийного хребця до I грудного хребця, розміщена позаду від трахеї i дещо відхилена вліво від нeї. 3 кожного боку стравоходу розташовуються поворотний гортанний нерв та загальна сонна артерія. Грудна частина стравоходу найдовша, йде через усю грудну порожнину від верхнього отвору грудної клітки до стравохідного розтвору діафрагми. Грудна частина стравоходу розташована у верхньому і задньому середостінні. У верхньому середостінні, як і в ділянці шиї, стравохід розташований позаду від трахеї, позаду від лівого головного бронха, потім своєю передньою поверхнею прилягає до задньої поверхні дуги аорти, лягає в задньому середостінні біля правої стінки низхідної аорти. Таким чином, аорта розміщується зліва, а стравохід — справа. Нижче стравохід огинає спереду низхідну аорту i перед проходженням через діафрагму розміщується спереду та зліва від аорти. На передній i задній поверхнях нижнього відділу грудної частини стравоходу розміщуються лівий та правий стовбури блукаючого нерва. Черевна частина стравоходу найкоротша, у дорослого довжина її становить 10

— 30 мм, прилягає до задньої поверхні лівої частки печінки. На piвнi XI грудного хребця зліва черевна частина стравоходу переходить у шлунок.

Стінка стравоходу складається iз зовнішньої, м'язової та слизової оболонок.

Зовнішня сполучнотканнина оболонка (tunica adventitia) побудована з пухкої сполучної тканини i з'єднує стравохід iз сусідніми органами i тканинами.

М'язова оболонка (tunica muscularis) складається i3 зовнішнього (поздовжнього) та внутрішнього (колового) шарів. У верхній третині стравоходу м'язові шари представлені посмугованою м'язовою тканиною, в нижній третині — прошарками посмугованої та не посмугованої м'язової тканини.

Підслизовий прошарок представлений значною кількістю пухкої сполучної тканини. Це сприяє тому, що слизова оболонка легко збирається в поздовжні складки i на поперечному poзpiзi просвіт стравоходу має форму зірчастої щілини. У підслизовому прошарку розміщуються дрібні слизові залози (glandulae oesophageae) та одиничні лімфоїдні фолікули. Просвіт стравоходу має ряд звужень i розширень, що слід враховувати під час с діагностики різних патологічних станів. Анатомічні звуження збepiгaються після смерті людини: і) глоткове — у міcці переходу глотки у стравохід позаду від пластинки перснеподібного хряща (VI шийний хребець); 2) бронхове — на piвні роздвоєння тpaxeїї, у місці перехрещення з лівим головним бронхом (IV грудний хребець); 3) Діафрагмове — у мicцi проходження стравоходу через діафрагму. Фізіологічні звуження є тільки у живої людини: 1) аортальне — в мicці перехрещення стравоходу з грудною частиною аорти, на piвнi VII — IX грудних хребців; 2) кардіальне — в мicці переходу стравоходу в шлунок (XI грудний хребець).

Лікарям педіатрам необхідно пам’ятати про вади розвитку стравоходу, які зустрічаються приблизно в 0,03% новонароджених. Аплазія – повна відсутність органу. Атрезія – коли орган представляє собою фіброзно-м’язовий щільний тяж, що не має просвіту. Стравохідно-трахейні фістули, тобто сполучення стравоходу з трахеєю. Аномалія просвіту – наявність патологічних звужень та розширень, а також аномалія довжини – не нормально короткий, або довгий стравохід. Подвоєння стравоходу.

Анатомічні терміни

Глотка – pharynx

Склепіння глотки – (fornix pharyngis Порожнина глотки – cavitas pharyngis

Носова частина глотки – pars nasalis pharyngis

Глоткові отвори слухових труб – ostium pharyngeum tubae auditivae

Ротова частина глотки – pars oralis pharyngis

Серединна язиково-надгортанна складка – plica glossoepiglottica mediana

Бічні язиково-надгортанні складки – plicae glossoepiglotticae laterals Надгортанні долинки – valleculae epiglotticae

Гортанна частину глотки – pars laryngea pharyngis Грушоподібні закутки – recessus piriformis

Шило-глотковий м'яз – м. stylopharyngeus

Трубно-глотковий м'яз – м. salpingo-pharyngeus

Верхній м'яз — звужувач глотки – м. constrictor pharyngis superior Середній м'яз — звужувач глотки – м. constrictor pharyngis medius Нижній м'яз — звужувач глотки – м. constrictor pharyngis inferior Заглотковий npocтip – spatium retropharyngeum

Піднебіннний мигдалик – tonsilla palatinа Трубний мигдалик – tonsilla tubaria

Язиковий мигдалик – tonsilla lingualis Глотковий мигдалик – tonsilla pharyngealis Стравохід – oesophagus

Епонімічні терміни в клінічній анатомії

Лушка мигдалик – глотковий мигдалик Лушка м’яз – нижній конструктор глотки Герлаха мигдалик – трубний мигдалик

5. План та організаційна структура заняття

Контрольні питання.

1.Опишітъ топографію глотки: голоmoniю, скелетотопію, синтопію.

2.Покажіть на npenapami частини глотки.

3.Покажіть на npenapami стінки глотки.

4.Яку будову має носова частина глотки? Покажіть на npenapami отвори, що відкриваються цю частину глотки.

5.Яка будова ротової та гортанної частин глотки? Покажіть на npenapami межу мiж ними, а також отвори, що вBiдкpuвaються в ці частини глотки.

6.Назвіть шари стінки глотки.

9.Розкажіть про м'язи глотки i покажіть ix на npenapami.

10.Який механізм акту ковтання?

11.Назвіть мигдалики, що утворюють лiмфoїднe кільце Пирогова — Вальдеєра.

12.Пoкaжimь на npenapami niднeбіннi мигдалики.оnuшіть їx топографію.

13.Покажіть на npenapami глотки мicце розташування глоткового та трубних мигдаликів.

14Покажіть на препаратах стравохід, шлунок, дванадцятипалу кишку.

15.Опишіть топографію стравоходу: в ділянці шиї, в грудній порожнині, в черевній порожнині.

16.Розкажіть про будову стінки стравохода.

Тестові задачі

1.Глотка має частини всi, крiм ...

А. Носової В. Ротової С. Гортанної

Д. Пiднебiнної Е. Грудної

2.Отвори, якi вiдкриваються в глотку,крім:

А. Хоани

В. Горловi отвори труб С. Зiв

Д. Вхiд у гортань Е. Вхiд у трахею

3.Яким шаром глотка починається від основи черепа?

А. Слизовим. В. Підслизовим. С. Серозним. Д. М'язовим.

Е. Адвентиціальним.

4.Лiмфоїднi утворення глотки i зiва,крім:

А. Горловий мигдалик В. Трубнi мигдалики

С. Пiднебiннi мигдалики Д. Язиковий мигдалик

Е. Скупченнi лiмфатичнi вузлики

5.Де знаходиться язиковий мигдалик?

А. На склепінні глотки. В. На м'якому піднебінні. С. На корені язика.

Д. В ямці мигдалики.

Е. На нижній поверхні язика

6.До лікаря звернулась мати дитини 8 років зі скаргами на порушення при ковтані, підвищену температуру тіла. При обстежені лікар виявив набряк та гіперемію лімфоїдної тканини в ділянці мигдаликової ямки. Який мигдалик міститься в цьому місці?

А. Піднебінний В. Глотковий С. Язиковий Д. Трубний Е. Носовий

7.Хлопчик 4 років часто хворіє на ГРВІ. Як наслідок – в нього збільшений трубний мигдалик, закриває глотковий отвір слухової труби. З чим слухова труба сполучає порожнину глотки?

А. З барабанною порожниною В. З внутрішнім вухом С. З носоглотковим ходом Д. З порожниною гортані

Е. З ротовою порожниною

8.У жінки виявлена травма щитоподібного та перснеподібного хрящів гортані. В результаті цього порушився акт ковтання. Який з перелічених м’язів постраждав?

А. Нижній м’яз стискач глотки В. Середній м’яз стискач глотки С. Верхній м’яз стискач глотки Д. Шило-глотковий м’яз Е. Піднебінно-глотковий м’яз

A.* 6 шийний

B.5 шийний

C.1 грудний

D.3 грудний

E.2 грудний

10. Стiнка стравоходу має оболонки всi, крiм ...

А. Зовнiшньої В. М'язової С. Слизової

Д. Фiброзної пiдслизової Е. Ендотелiальної

11. Хворий 40 років, звернувся до лікаря зі скаргами на часту печію стравоходу. При огляді виявлено недостатність сфінктеру. Якого саме?

A *Кардіального

BПілоричного

CГлоткового

DСтравохідного

EДуоденального

13.Стравохiд має частини всi, крiм ...

А. Шийної В Грудної С. Черевної Д. Головної

Е. Дiафрагмальної

14.Анатомiчнi звуження стравоходу, крім:

А. Фарiнгеальне В. Бронхiальне С. Дiафрагмальне Д. Аортальне

Е. Кардiальне

15.З якої м'язової тканини побудовані м'язові шари стравоходу?

А. Посмугованної. В. Непосмугованної. С. Серцевої.

Д. Посмугованої і серцевої. Е. Непосмугованої і серцевої.

Тема заняття: Ділянки передньої черевної стінки. Шлунок; топографія, будова, вікові та індивідуальні особливості.

І.Актуальнысть теми.

Захворювання органів черевної порожнини займають питому вагу в структурі хірургічної патології та патології внутрішніх органів. Майже всі органи черевної порожнини проекціюються на передню черевну стінку. Для діагностики їх захворювань, лікарю необхідно знати ділянки передньої черевної стінки та органи які на них проекціюються.

2. Навчальні цілі заняття:

І. Ознайомитись з визначеням границь передньої черевної стінки. Ознайомитись з функцією, будовою та топографією шлунка. ІІ. Засвоїти будову стінок живота, м’язи, які утворюють її стінки. Засвоїти топографічні лінії, що проводять на передній стінці

живота, для визначення її ділянок. Знати органи, які проекціюються на кожну з ділянок живота. Засвоїти будову шлунка, його частини, топографію, будову стінки, зв’язки.

ІІІ. Оволодіти навиками визначення ділянок передньої стінки живота. Препарування шлунка.

IV. Вміти: 1. Показати ділянки передньої стінки живота, назвати лінії, що їх обмежовують. Показати і назвати органи, які проектуються в кожній ділянці.

2.Показати частини шлунка.

3.Розказати топографію шлунка, будову його стінки.

4.Вміти назвати і показати зв’язки шлунка.

3.Міждисциплінарна інтеграція.

4.Зміст теми заняття

Для визначення проекції органів черевної порожнини на передню стінку живота, виділяють дев’ять ділянок, що обмежені двома горизонтальними та двома вертикальними лініями. Горизонтальні лінії проходять: верхня – між хрящами десятих ребер; нижня – передньоверхніми клубовими остями, та поділяють передню стінку живота на три відділи: верхній (надчерев’я), середній (черев’я), нижній (підчерев’я), відповідно epigastrium, mesogastrium, hypogastrium Вертикальні лінії йдуть вздовж латерального краю прямих м’язів живота. В надчерев’ї виділяють наступні ділянки: власне надчеревна ділянка – regio epigastrica propria, права підреберна ділянка – regio hypochondriaca dexra, ліва підреберна ділянка – regio hypochondriaca sinistra. В середньому відділі – черев’ї виділяють: пупкову ділянку – regio umbilicalis, праву бічну ділянку – regio lateralis dexra, ліву бічну ділянку – regio lateralis sinistra. В нижньому відділі є такі ділянки:

лобкова ділянка – regio pubica, права пахвинна ділянка – regio inguinalis dexra, ліва пахвинна ділянка – regio inguinalis sinistra.

Початкові ознаки диференціації шлунка з’являються вже на початку 4-го тижня життя зародка у вигляді веретеноподібного розширення кишкової трубки. Спочатку шлунок підвішений, як і вся інша частина кишкової трубки, на дорсальній та вентральній брижах і розташований в серединний площині, так, що одна сторона права, а інша – ліва. Потім відбувається поворот шлунка навколо поздовжньої осі, так, що ліва його сторона стає передньою, а права – задньою. Шлунок приймає косе положення; кардіальній отвір зміщується вліво від серединної площини.

Фізіологія шлунка. 1. Секреторна функція. Шлунок в функціональному відношенні ділиться на дві частини: фундальну та пілоричну. Перша частина, крім ферментів продукує соляну кислоту ( біля 0,5%), яка є важливим фактором дизенфекції вмісту шлунку. Пілорична частина має тільки головні клітини і виробляє пілоричний сік лужної реакції. 2. Рухова функція. Шлунок має властивість до перистальтичних рухів, що сприяє перемішуванні їжі та просуванні її в дистальному напрямку. 3. Велике практичне значення шлунка не обмежене тільки його функцією, як органа травлення. Шлунок бере також участь у кровотворенні. З їжею в шлунок потрапляє фолієва кислота (вітамін В12), яка потрібна для синтезу РНК еритроцитів. Слизова оболонка шлунка в нормі виробляє гастромукопротеїн (фактор Ка-стла), який з'єднується з фолієвою кислотою і захищає її від розщеплення ферментами шлунка і тонкої кишки. Цей важливий для життя вітамін не перетравлюється, а всмоктується в кров і виконує кровотворну функцію. Після тотальної чи субтотальної резекції шлунка або в осіб з хронічним атрофічним гастритом може розвинутися так звана перніціозна, або згубна, анемія.

Шлунок (gaster), розширений відділ травного траку, розташований між стравоходом та дванадцятипалою кишкою. Він має передню та задню стінки (paries anterior et posterior). По краях шлунка одна його стінка переходить в іншу, утворюючи малу кривину шлунка (curvatura minor), обернену вгору й праворуч, та велику кривину шлунка (curvatura major), обернену вниз і ліворуч. Частини шлунка: вхідна частина — кардія (cardia) розміщена біля кінця стравоходу, отвір кардії називається кардіальним отвором (ostium cardiacum). Назва його походить від назви серця, яке розташоване над шлунком і відокремлюється від нього діафрагмою. Опукла догори частина, яка прилягає до лівої половини діафрагми, називається дном шлунка (fundus gastricus), яке утворює склепіння шлунка (fornix gas-